Ухвала суду № 43486202, 26.03.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1315/15

Головуючий у першій інстанції Трушина О.І.

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Комаровської Н.В., Короткова В.Д.,

з участю секретаря Абалдової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні, виселення, вселення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2014 року, -

встановила:

31.07.2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що вона є власником 39/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1, а відповідачу належить 61/100 частина вказаного житлового будинку, згідно рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23.11.2012 року.

Відповідач мешкає у належній їй частині будинку без відповідних правових підстав.

Вона неодноразово намагалася врегулювати питання користування будинком з відповідачем мирним шляхом, але він перешкоджає її вселенню в частину будинку, яка належить їй.

Вважає, що її права порушені відповідачем, у зв"язку з чим звернулася з позовом до суду.

Справу розглянуто у відсутність сторін.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2014 року позов задоволено.

Відповідач ОСОБА_3, вважаючи рішення суду таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, 13.11.2014 року надав до суду апеляційну скаргу про його скасування та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, заперечення на доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне їх відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 23 листопад 2012 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 39/100 частин житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 визнано право власності на 69/100 частин вказаного житлового будинку з господарськими спорудами, також визначено порядок користування земельною ділянкою, визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль "Mazda"-323 ІІІ (BW) та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто грошову компенсацію 1/2 вартості автомобіля.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2013 року вищевказане рішення в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на автомобіль марки "Mazda"-323 ІІІ (BW) реєстраційний номер НОМЕР_1 скасовано, а в решті - залишено без змін (а.с.13-18).

Відповідач проживає у вказаному житловому будинку, в тому числі і у 39/100 частинах, які належать позивачу на праві приватної власності, тим самим чинить перешкоди ОСОБА_2 (а.с.63, 64, 68).

Згідно зі ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Поняття спільної часткової власності викладено у ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб засвоїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно встановлено порушення прав позивача на володіння власністю, оскільки відповідач порушує її права володіти, користуватися, розпоряджатися належною їй частиною будинку, проживає у належній їй частині домоволодіння, не впускає її до будинку, внаслідок чого вона не має можливості проживати у ньому.

Виходячи з викладеного, висновок суду відповідає обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального і процесуального права, які ним правильно застосовані.

При цьому, доводи скарги та матеріали справи не дають підстав вважати, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення.

Відповідач не надав жодних доказів, які б обґрунтовували та підтверджували ті обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Таким чином, приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення скаржниками норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1.ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді Н.В.Комаровська

В.Д.Коротков