Ухвала суду № 43485215, 07.04.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 645/8379/14-ц Головуючий І інстанції - Федорова О.В.

Провадження№22ц/790/2919/15 Суддя-доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія:окреме провадження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів - Котелевець А.В., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря - Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року по справі за заявою ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, зацікавлена особа: Орган опіки і піклування Адміністрації Фрунзенського району Харківської області,

в с т а н о в и л а:

01 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, безвісно відсутнім з 01 липня 2000 року.

В обґрунтування посилалась на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, який розірвано за заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2007 року. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_2 починаючи з 2000 року не відоме місце проживання та місце перебування її колишнього чоловіка. Діти повністю перебувають на її утриманні та проживають разом з нею. Метою визнання ОСОБА_9 безвісно відсутнім є реалізація інтересів її неповнолітнього сина, його майнових та немайнових прав, зокрема, права виїзду за кордон без надання згоди батька.

В судовому засіданні суду першої інстанції заявлені вимоги ОСОБА_2 підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Зацікавленою особою - Органом опіки і піклування Адміністрації Фрунзенського району Харківської області, надано до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Прокурор Фрунзенського району м. Харкова в судовому засіданні суду першої інстанції просила вирішити справу на розгляд суду.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року заяву ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, безвісно відсутнім з 01 липня 2000 року - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її вимоги задовольнити.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Судом повно та всебічно досліджені надані докази та дана їм належна оцінка та згідно встановленого ухвалено рішення, яке відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що нею не надано належних і допустимих доказів для визнання ОСОБА_9, безвісно відсутнім.

Судовим розглядом суду першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_9, громадянином Народної Республіки Бангладеш, 20 серпня 1994 року укладено шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 виданим Палацом одруження «Центральний» від 20 серпня 1994 року, актовий запис №1376. Після укладення шлюбу, прізвище дружини - «ОСОБА_2» (а.с.10).

Заочним рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2007 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 розірвано (а.с.12).

Заявницею отримано Свідоцтво НОМЕР_2 видане Фрунзенським Відділом РАЦСу ХМУЮ від 30 січня 2008 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 (а.с.11).

Від шлюбу з ОСОБА_9 заявниця має двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 29 лютого 1996 року, а.с.8) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Дублікат Свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 05 червня 2013 року, а.с.9).

Як стверджує заявниця, починаючи з 2000 року їй не відоме місце проживання та місце перебування її колишнього чоловіка. Діти повністю перебувають на її утриманні та проживають разом з нею. Батько ОСОБА_9 не приймає участі у вихованні та утриманні дітей, аліменти не сплачує.

Згідно з офіційним перекладом листа батька ОСОБА_4 - ОСОБА_10 від 22.10.2014 року, син приїхав до Бангладешу в 1999 році і після чотирьох місяців передування вдома поїхав до України. Починаючи з червня 2000 року його син не підтримує з ним зв'язку, він не знає де він знаходиться та чи живій він. Розшуки сина не дали результату (38-39).

Згідно зі ч.1 ст.43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Обчислення річного строку починається з наступного дня після отримання останніх відомостей про місце перебування відсутньої особи. Якщо неможливо вірогідно встановити день отримання таких відомостей, то початком строку безвісної відсутності буде перше число місяця, що іде за тим, у якому були одержані останні відомості, а в разі неможливості встановлення і цього місяця - перше січня наступного року (ч.2 ст.43 ЦК України).

Главою 4 Розділу ІV ЦПК України встановлено порядок розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно відповіді наданої Адресно-довідковим підрозділом ГУДМВС України в Харківській області від 22 грудня 2014 року, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 20 листопада 2000 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Згідно з інформацією, повідомленою Фрунзенським районним відділом ХМУ УМВС України в Харківській області №59/4099 від 11.11.2014 року, за результатами проведеної перевірки встановлено, що за період часу з 2000 року по теперішній час гр. ОСОБА_9 перевірений за обліками УІАЗ ГУМВС України в Харківській області, але інформації отримано не було, ОСОБА_8 ні за якими обліками не значиться. Також повідомлено, що ОСОБА_8 був перевірений за всіма обліками ГУМВС України в Харківській області, здійснювалась перевірка по невпізнаним трупам, а також невідомих осіб, які знаходяться в лікарняних установах, але осіб, які б були схожі на останнього виявлено не було (а.с.43).

Як встановлено судовим рішенням суду першої інстанції та не заперечується ОСОБА_2, з заявою до районного відділу внутрішніх справ про розшук колишнього чоловіка ОСОБА_9 вона не зверталась, розшукова справа не заводилась та ніяких розшукових дій проводилось.

Згідно з листом Харківської об'єднаної ДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області від 23.01.2015 року №1305/9/20-23-17-01, ОСОБА_4 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з 22.12.1998 року. З 31.12.2014 року платник має стан 11 (припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Державна реєстрації підприємницької діяльності ФОП припинена за судовим рішенням, що не пов'язано з її банкрутством, у зв'язку з тим, що платником не подавалися податкові декларації, звіти та документи бухгалтерської звітності.

На вказану довідку в обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі посилається і заявниця. Зазначаючи, що вказана довідка свідчить про відсутність діяльності, а отже і її колишнього чоловіка, в період останніх 3 років.

Судова колегія вважає, що вказана довідка є лише свідченням порушення ОСОБА_9 норм податкового законодавства України, а тому не є належним доказом у вказаній справі.

Відповідно до ст.249 ЦПК України суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

В судовому засіданні суду першої інстанції допитані суддею свідки не змогли надати пояснень щодо проживання чи не проживання ОСОБА_9 за адресою його реєстрації: Харківська область, АДРЕСА_1 та надавали пояснення лише виключно того, що останній тривалий час не спілкується з колишньою дружиною та своїми дітьми.

Відповідно до вимог ст.247 ЦПК України в заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинно бути зазначено для якої мети заявникові необхідно визнати особу безвісно відсутньою.

ОСОБА_2 вказувала, що метою визнання ОСОБА_9 безвісно відсутнім є реалізація інтересів їх неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, його майнових та немайнових прав, зокрема, права виїзду за кордон без надання згоди батька.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що нормами діючого законодавства регламентований інший спосіб вирішення проблеми тимчасового виїзду неповнолітньої дитини за кордон без згоди батька та ОСОБА_2 не позбавлена права ним скористатися.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зазначених вимог.

З врахуванням наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели або могли привести до неправильного вирішення справи, оскільки рішення судом першої інстанції постановлено відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -