Ухвала суду № 43485198, 07.04.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження : 22ц/790/2943/15 Головуючий 1-ї інстанції - Ященко С.О.

Справа № 2-641/9721/14 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року судова колегія судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.

при секретарі - Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПТ «Ломбард ПрАТ «Грантполіс і компанія» в особі директора ОСОБА_4, приватного нотаріуса ХМНО Слоневської Дар'ї Валеріївни про визнання договору недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року ОСОБА_6, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ПТ «Ломбард ПрАТ «Грантполіс і компанія» в особі директора ОСОБА_4, приватного нотаріуса ХМНО Слоневської Дар'ї Валеріївни про визнання договору недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію.

В обґрунтування позову посилались на те, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1

У жовтні 2009 року між ОСОБА_1 та ПТ «Ломбард ЗАТ «Грантполіс і Комапнія», правонаступником якого є ПТ «Ломбард ПрАТ «Грантполіс і компанія» (далі Ломбард) , було укладено кредитний договір на суму 62 000 грн. строком на шість місяців зі сплатою 65% річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачами та Ломбардом було укладено іпотечний договір, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1

В зв'язку з наявністю заборгованості за кредитним договором Ломбард задовольнив свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - за договором купівлі-продажу між Ломбардом та ОСОБА_3, відповідач здійснив відчуження квартири.

На думку позивачів, цей договір є недійсним, оскільки в порушення вимог Закону України «Про іпотеку» Ломбард за 30 днів до укладання договору купівлі-продажу письмово їх не повідомив про свій намір. Крім того, право продажу майна має лише його власник.

Також, продаж квартири здійснено з порушенням Закону України, оскільки ціна продажу не відповідала рівню вартості квартири і була значно нижчою, ніж звичайні ринкові ціни на аналогічні об'єкти нерухомості.

Відповідач ПТ «Ломбард ПрАТ «Грантполіс і компанія» проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року

в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права, неповне з'ясування обставин справи та неповноту дослідження доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце слухання справи, не перешкоджає розглядові справи.

З урахуванням вимог процесуального закону щодо дотримання розумних строків розгляду справи судом апеляційної інстанції та належного повідомлення учасників процесу про слухання справи, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників представника ломбарду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки продаж предмета іпотеки вчинено відповідно вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та умов Договору іпотеки, укладеного між сторонами. Крім того вищевказаною нормою права не передбачено такого наслідку недодержання вимог закону як визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Вказані висновки суду відповідають встановленим обставинам та нормам матеріального законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Судом встановлено, що 23.10.2009 року між ОСОБА_1 та ПТ «Ломбард ПРАТ «Грантполіс і компанія» укладено договір фінансового кредиту № С-30/10-2009, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 62 000грн. строком на 6 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 65% річних (а.с.67).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ПТ «Ломбард ПРАТ «Грантполіс і компанія»в цей же день 23.10.2009 року укладено іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Калініченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2286., згідно умов якого в іпотеку передана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с.69-71).

Пунктом 16 договору іпотеки передбачені підстави звернення стягнення на предмет іпотеки і порядок звернення стягнення. Відповідно до 16 іпотечного договору, укладеного 23.10.2009 року між позивачами та ПТ «Ломбард ПРАТ «Грантполіс і компанія», звернення стягнення за цим договором може бути здійснено шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься у п. 17 цього договору.

У п. 17 іпотечного договору визначено, що даний пункт є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю на підставі цього договору шляхом позасудового врегулювання звернути стягнення на майно таким способом, як надання права іпотекодержателю від свого імені продати майно будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно п. 18 іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у пункті 17 цього Договору, передбачає право іпотекодержателя самостійно на власний розсуд вчинити правочин щодо продажу майна будь-якій особі-покупцеві шляхом укладення договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Дії щодо продажу майна та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі застереження про задоволення іпотекодержателя, що міститься у пункті 17 цього Договору, без необхідності отримання іпотекодержателем для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавців. У випадку реалізації іпотекодержателем цього застереження, іпотекодавці завчасно підписанням цього Договору надають свою згоду іпотекодержателю на продаж майна, а також всі права та повноваження, що необхідні йому для самостійного здійснення дій продажу майна та укладання договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем.

Таким чином, в іпотечному договорі сторони погодили можливість задоволення вимог ПТ «Ломбард ПРАТ «Грантполіс і компанія» шляхом надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону за ціною, що буде встановлена відповідно до висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджується сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності.

Доказів того, що оцінка квартири проведена з порушенням умов договору та вимог закону позивачі суду не надали.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки передбачено ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував.

28 травня 2013 року між між ПТ «Ломбард ПРАТ «Грантполіс і компанія» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до якого ПТ «Ломбард ПРАТ «Грантполіс і компанія» передав у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 зобов'язалась прийняти квартиру та сплатити за неї обумовлену суму у розмірі 80000грн. (а.с.9-10).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 38 Закону, дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Згідно із ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

За змістом ст. 38 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свою вимогу щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі шляхом укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» не передбачено такого правового наслідку недодержання вимог, що містяться у вказаній нормі, як визнання договору купівлі-продажу недійсним.

З огляду на зазначене, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо, відмови у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про те, що продаж квартири вчинено з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є безпідставними, оскільки в оспорюваному договорі купівлі-продажу квартири власниками квартири зазначені позивачі, а продаж ці.ї квартири від імені ПТ «Ломбард ПРАТ «Грантполіс і компанія» ОСОБА_3 вчинено на підставі умов іпотечного договору та ст..38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. К ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правильність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухвалення його з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням всіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам у справі, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасування оскаржуваного ними рішення не вбачається.

На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 324 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: