Рішення № 43482477, 20.03.2015, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/3637/14-ц

Провадження № 2/682/44/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2015 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Воробченко Л.А.

при секретарі Кушнір З.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, який до початку розгляду справи змінив і в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що за період 2011-2013 років відповідач ОСОБА_3 взяв в нього під розписку в борг 81 626 доларів США, які за його вимогою зобов'язався повернути протягом двох місяців, що підтвердив власноручно написанною 15.08.2013 року розпискою. 19 серпня 2014 року на його вимогу відповідач повернув борг позики в сумі 3 000 доларів США, а 15 жовтня 2014 року в сумі 17 000 доларів США. Решту боргу в сумі 61 626 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.02.2015 року становить 1 686 087 грн.00 коп. не повернув. Тому просить стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики в сумі 1 686 087 грн.00 коп. та понесені ним судові витрати по справі у виді сплати судового збору в сумі 3654 грн. 00 коп.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримв і пояснив, що проживаючи в Росії побажав переїхати на постійне місце проживання в м. Славута Хмельницької області. З цією метою, літом 2011 року в м. Славута знайшов квартиру з гаражем за 45 000 доларів США і домовився з продавцем ОСОБА_6, що гроші йому передасть відповідач ОСОБА_3, з яким він на той час перебував у дружніх стосунках. За період з 09 грудня 2011 року по 14 грудня 2011 року він переводом на ім'я дружини ОСОБА_3 переслав 560 960 російських рублів. Решту грошей передавав відповідачу частинами без будь-яких розписок і іншіх доказів. В серпні 2013 року підрахував, що протягом 2011-2013 років, для вирішення своїх справ, дав відповідачу ОСОБА_7 81 626 доларів США про що 15.08.2013 року потребував в нього розписку, яку відповідач ОСОБА_3 написав власноручно і на його вимогу 19 серпня 2014 року повернув борг в сумі 3 000 доларів США, а 15 жовтня 2014 року повернув борг в сумі 17 000 доларів США., про що він, без відома відповідача ОСОБА_7, написав в його розписці. Решту боргу в сумі 61 626 доларів США, яка за офіційним курсом НБУ станом на 20.02.2015 року становить 1 686 087 грн.00 коп. відповідач ОСОБА_7 йому не повернув, що просить стягнути з відповідача на його користь та понесені ним судові витрати по справі у виді сплати судового збору в сумі 3654 грн. 00 коп. Крім цього пояснив, що гроші в сумі 45 000 доларів США на покупку квартири та гаража у 2011 році він позичив відповідачу окремо, без врахування даної суми при підрахунку загальної суми позики, про що доказів не має і надати таких суду не може.

Представник позивача в судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав і дав аналогічні пояснення викладеним в позові.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав частково і пояснив, що перебуваючи з позивачем ОСОБА_1 у дружніх стосунках, по просьбі останнього, погодився на проведення оплати купленої ним у ОСОБА_6 квартири та гаража і вирішення ряду інших справ в його інтересах, оскільки останній проживав в Росії і мав намір переїхати на постійне проживання в м. Славута. Так 10 грудня 2011 року, по просьбі позивача ОСОБА_1 своїми коштами заплатив ОСОБА_6 45 000 доларів США, які ОСОБА_1 частинами повертав йому. Підрахунку грошей, які передавав ОСОБА_1 він не вів. Однак у 2014 році, після смерті дружини, коли він перебував у глибокій депресії і хворів, до нього прийшов позивач ОСОБА_1 і заявив, що протягом 2011-2013 років для вирішення його справ в м. Славута, за його підрахунками він дав йому 81 626 доларів США про що примусив написати розписку з зазначенням дати 15.08.2013 року. Оскільки таку розписку він написав то змушений з нею погодитись і з врахуванням того, що 45 000 доларів США заплатив за квартиру та гараж ОСОБА_1, а у 2014 році повернув йому 20 000 доларів США тому позов визнає частково і зобов'язується решту грошей в сумі 16 626 доларів США за офіційним курсом НБУ як того бажає позивач, повернути позивачу. Вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з нього боргу позики в сумі 45 000 доларів США не визнає, оскільки крім тих грошей, що за вимогою позивача він вказав у розписці датованій 15.08.2013 року, ніяких інших грошей позивач йому не давав.

Представник відповідача в судовому засіданні ОСОБА_4 позову не визнала і дала аналогічні пояснення пояснення відповідача ОСОБА_7

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши письмові докази по справі суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживаючи в Росії і маючи намір переїхати на постійне місце проживання в м. Славута, звернувся до відповідача ОСОБА_3 з яким перебував у дружніх стосунках, з просьбою допомогти йому у вирішенні справ та проведенні оплати квартири та гаража, про купівлю-продаж яких домовився з ОСОБА_6 З цією метою, за період 2011-2013 років, позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_3 гроші в сумі 81 626 доларів США, що стверджується розпискою останнього (а.с.69). В даній розписці, яка написана власноручно відповідачем ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 зробив запис про те, що 19 серпня 2014 року отримав від ОСОБА_3 в погашення боргу 3 000 доларів США, а 15 жовтня 2014 року 17 000 доларів США.. Запису про те, що ОСОБА_3, 10 грудня 2011 року, передав ОСОБА_6 45 000 доларів США в рахунок оплати за придбану ним квартиру та гараж, про купівлю-продаж яких він домовився і по приїзду в м. Славута 02 березня 2012 року уклав договір купівлі-продажу, позивач ОСОБА_1 в розписці відповідача ОСОБА_3 не зазначив.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не заперечує, що відповідач ОСОБА_3 заплатив ОСОБА_6 45 000 доларів США за куплену ним квартиру та гараж.

Даний факт стверджується поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та розпискою ОСОБА_6 про отримання від ОСОБА_7 45 000 доларів США в рахунок оплати за квартиру та гараж, які придбані ОСОБА_1 (а.с.84)

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що у 2011 році продавав належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1»б» та гараж, з питанням покупки яких, в червні 2011 року до нього звернувся ОСОБА_1, який проживав в Росії. Вони між собою погодили ціну квартири і гаража всього в сумі 45000 доларів США. Договір купівлі-продажу гаража вони оформили 23 червня 2011 року, а оформлення купівлі-продажу квартири відстрочили. Гроші за проданий гараж і квартиру ОСОБА_1 пообіцяв передати через ОСОБА_3, який 10 грудня 2011 року в присутності свідків передав йому гроші за покупку ОСОБА_1 гаража і квартири в сумі 45 000 доларів США, а 02 березня 2012 року приїхав сам ОСОБА_1 і вони оформили договір купівлі-продажу квартири.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_5 пояснили, що 10 грудня 2011 року були присутні і засвідчили факт передачі ОСОБА_3 грошей в сумі 45 000 доларів США ОСОБА_6 за продаж ОСОБА_1 квартири та гаража.

Факт окремої позики у позивача ОСОБА_1 грошей в сумі 45 000 доларів США відповідач ОСОБА_3 категорично заперечує.

Доказів про факт окремої позики відповідачу ОСОБА_3 грошей в сумі 45 000 доларів США позиваач ОСОБА_1 суду не надав, посилаючись на відсутність доказів.

За таких обставин, посилання позивача ОСОБА_1 на те, що гроші в сумі 45 000 доларів США на покупку квартири та гаража позичав відповідачу ОСОБА_3 окремо, без врахування даної суми при підрахунку загальної суми позики, не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки даний факт позивачем не підтверджено і судом не встановлено.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того саму роду і такої самої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом ст. 1051 ЦК України, якщо сторона заперечує дійсність договору позики (оспорює його) на підставах безгрошевості, то саме вона повинна довести суду ці обставини належними доказами з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства.

Дійсність договору позики відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні ОСОБА_4 не оспорюють.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні.

Позивач просить стягнути борг за договором позики у грошовій одиниці України - гривні.

Суд вважає, що вимоги позивача не суперечать вимогам закону і не порушують право сторін.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір позики, на підтвердження якого представлена розписка (а.с.69) Згідно вказаного договору відповідач ОСОБА_3 протягом 2011-2013 років одержав в позивача ОСОБА_1 гроші в сумі 81 626 доларів США, з яких 45 000 доларів США 10 грудня 2011 року повернув позивачу шляхом оплати придбаної останнім квартири та гаража у ОСОБА_6, 19 серпня 2014 року на вимогу позивача повернув 3 000 доларів США, а 15 жовтня 2014 року повернув 17 000 доларів США, всього в сумі 65 000 доларів США.

З врахуванням наведенного, борг відповідача ОСОБА_3 перед позивачем ОСОБА_1 за договором позики становить в сумі 16 626 доларів США, що за курсом НБУ гривні до долара США, за 100 доларів США станом на 20.03.2015 року - 2339,4039 (а.с.82) становить 388 949 грн. 29 коп., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В решті позовні вимоги суд вважає безпідставнимиі, в задоволенні яких слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтведжені судові витрати.

Судом встановлено, що позивач сплатив по справі судовий збір в сумі 3 654 грн. 00 коп., що стверджується банківською квитанцією (а.с.1).

За таких обставин суд вважає, що понесені позивачем судові витрати у виді сплати судового збору відповідно до вимог ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 207, 526, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, ст.ст. 10,59,60,88,209,212-215 ЦПК України суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 388 949 грн. 29 коп. (триста вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять грн. 29 коп.) та судові витрати по справі у виді сплати судового збору в сумі 3654 грн. 00 коп. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири грн.00 коп.)

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області через Славутський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Воробченко Л. А.