Ухвала суду № 43481238, 07.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/460/15

Номер справи місцевого суду: 522/11608/13-к

Головуючий у першій інстанції Капля О. І.

Доповідач Балабан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2015 року м. Одеса

Коллегія суддів судової палаты у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого Балабана В.Ф.

суддів Балана В.Д., Берназа В.Ф.

при секретарі Куриленко Г.П.

за участю

прокурора Моско О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Приморського районного суду м.Одеси від 27.01.2015 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, гр-нин України, українець, освіта середня, одружений, маючий на утриманні неповнолітню дочку ІНФОРМАЦІЯ_3, що не працює, не має судимості на підставі ст. 89 КК України,

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 рік.

На підставі ст. 1 п. "в" Закона України "Про амністію" від 18.04.2014 року звільнений від відбування покарання (як основного, так і додаткового), а також від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч.2 КК України з закриттям провадження по справі.

_______

Справа № 11-кп/785/460/15 Категорія: ст. 286 ч.2 УК України

Головуючий в першій інстанції Капля О.І.

Доповідач Балабан В.Ф.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець Республіки Молдова, гр-нин України, молдованин, освіта середньо-спеціальна, не одружений, що не працює, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2, мешкає за адресою : АДРЕСА_3, не судимий,

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 рік.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави 613 грн. за проведення експертизи.

Стягнуто з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рівних долях на користь держави 1226 грн. за проведення експертиз; на користь держави в особі КУ "ООКЛ" в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4 - 11578 грн.

ОСОБА_2 засуджений за те, що він 02.08.2012 року, приблизно о 03 годині 50 хвилин, у темній час доби, керуючи технічно справним автомобілем RANGE ROVER, р/н НОМЕР_1, рухаючись по вул. Генуезський у м. Одесі, в порушення вимог п.п. 12.1, 13.1. 13.3 Правил дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу руху, не дотримався безпечного інтервалу при зустрічному роз`їзді, не переконався в безпеці свого руху відносно меж проїжджої частини, та здійснював рух по середині проїзних частин дороги внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем BMW-321, р/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, якій в свою чергу також рухався з порушенням п.п. 12.1, 13.1. 13.3 Правил дорожнього руху по середині проїзних частин дороги по вул. Генуезський у м. Одесі у зустрічному напрямку.

Після зіткнення автомобілів "RANGE ROVER" та "BMW-321", водій автомобілю "RANGE ROVER" ОСОБА_2 допустив дотичне зіткнення з автомобілем OPEL VECTRA, р/н НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_5, після чого відбулося зіткнення автомобілю RANGE ROVER під керуванням водія Андрушкевича В.Б. з автомобілем ВАЗ 211540, р/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди водієм автомобілю "ВАЗ 211540" ОСОБА_4 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, закритого перелому 2-го хребця, закритих уламкових переломів лівих ліктьових і лівих променевих кісток на межі верхньої й середньої третини, травматичного відкритого вивиху і рваної рани лівої стопи (на подтаранному рівні), рваної рани в області лівого гомілковостопного суглобу, травматичного шоку 1-ого ступеню.

В апеляційній скарзі прокурор, не заперечуючи проти доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стверджує, вирок є незаконним, оскільки суд, при постановленні вироку застосував закон, який не підлягає застосуванню.

Так, прокурор стверджує, що звільнивши ОСОБА_2 на підставі ст. 1 п. "в" Закону України "Про амністію", суд безпідставно звільнив його також і від кримінальної відповідальності та закрив провадження по справі.

Також, як стверджує прокурор в апеляційній скарзі, суд, не мотивував свого рішення щодо не призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Враховуючи викладене прокурора в апеляційній скарзі просить змінити вирок та виключити в мотивувальної та резолютивної частини вироку вказівку на звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриття провадження по справі, доповнивши вирок вказівкою на те, що ОСОБА_2 є особою, яка не позбавлена батьківських прав, а також зазначити в мотивувальної частині вироку підстави звільнення ОСОБА_3 від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи своєї апеляції, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати з кримінальних справ приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що, як в ході досудового слідства, так і в ході судового слідства обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю визнали себе винними у ДТП, що сталася за їх участю та надали докладні пояснення щодо обставин вчинення ними злочину, які не суперечили та доповнювали один одне (а.с.112-117, диск аудіозапису судового засідання).

При цьому свідчення обвинувачених щодо обставин вчинення ними злочину не суперечили та повністю узгоджувались з поясненнями свідків ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_4, які були допитані в ході судового слідства ( а.с.165-171, диск аудіозапису судового засідання).

Таким чином, вина обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у повному обсязі встановлена судом як на підставі свідчень самих обвинувачених, у яких вони визнали себе винними, так і на підставі свідчень потерпілого та свідків, а також інших доказів, які були досліджені у судовому засіданні.

Дії обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за 286 ч.2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, судом першої інстанції кваліфіковані правильно.

При призначенні обвинуваченим покарання, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 65 КК України, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що в ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про застосування до нього дії ст.. 1 п. "в" Закону України "Про амністію" від 18.04.2014 року (а.с.206).

Згідно з вимогами ст. 1 п. "в" Закону України "Про амністію" від 18.04.2014 року, дія вказаної статті розповсюджується на осіб, які мають неповнолітніх дітей, щодо яких вони не позбавлені батьківських прав та які вчинили злочини з необережності, що не є особливо тяжкими.

З матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин з необережності, якій, згідно з вимогами ст. 12 КК України, не є особливо тяжким.

Також, з матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 має на утриманні малолітню дочку 2002 року народження, щодо якої він не позбавлений батьківських прав (а.с.207).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 ст. 1 п. "в" Закону України "Про амністію" від 18.04.2014 року ст. 1 п. "в" Закону України "Про амністію" від 18.04.2014 року.

Проте, згідно з диспозицією ст. 1 п. "в" Закону України "Про амністію" від 18.04.2014 року, особи, які підпадають під дію вказаної статті, мають бути звільнені від кримінального покарання, звільнення від кримінальної відповідальності цією статтею не передбачене.

Між тим, суд першої інстанції, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінального покарання, дійшов до помилкового висновку про необхідність звільнення ОСОБА_2 також від кримінальної відповідальності та закриття щодо нього провадження по справі, зв'язку з чим вирок суду має бути змінений у вказаній частині.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про те, що суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, не мотивував свого висновку щодо не призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, то вказані доводи є обґрунтованими.

Згідно з санкцією ст. 286 ч.2 КК України, за вчинення злочину, передбаченого вказаною статтею передбачено покаранні у виді позбавлення волі на певний строк з позбавленням права керування транспортними засобами або без такого.

Таким чином, згідно з Кримінальним законодавством України, та санкцією ст. 286 ч.2 КК України, позбавлення права керування транспортними засобами, у даному разі є факультативним додатковим покаранням, тобто необов'язковим для застосування.

Згідно з вимогами КПК України, суд, за наявності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, умотивувавши своє рішення, може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті.

Таким чином, не призначення додаткового покарання, що передбачене у санкції конкретної статті Особливої частини Кримінального кодексу, має бути мотивованим і рішення щодо призначення або не призначення таких додаткових покарань приймається за внутрішнім переконанням суду.

Судова колегія вважає, що скориставшись можливістю, яка надана санкцією ч. 2 ст. 286 КК України про призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами або без призначення такого, суд першої інстанції. враховуючи особу обвинуваченого, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, скоєння злочину з необережності, визнання ним своєї провини та щире каяття, його поведінку після під час досудового слідства, а саме відшкодування матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_4 разом з обвинуваченим ОСОБА_2, прийшов до обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування додаткового покарання.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 404,405,407 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а вирок Приморського районного суду м. Одеси від 27.01.2015 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку вказівку на звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриття щодо нього кримінального провадження за ст. 286 ч.2 КК України.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена у Вищій Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у встановлений законом строк.

Судді апеляційного суду Одеської області

В.Ф.Балабан

В.Д.Балан

В.Ф.Берназ