Рішення № 43480949, 02.04.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/24081/14-ц

Провадження № 2/522/2170/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді Кравчук Т.С.,

при секретарі Антонецькому С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про встановлення фактів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання спростувати інформацію,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом, що був уточнений, звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просить встановити, що 24 вересня 2012 року, заступником начальника відділу пенсійного забезпечення військовослужбовців ОСОБА_2 було здійснено перерахунок пенсії військовому пенсіонеру ОСОБА_1 з урахуванням розміру посадового окладу ПО=1600 грн., встановити, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 було здійснено шляхом зменшення посадового окладу з ПО=2070 грн. до ПО=1600 грн., встановити, що документи, які мали би стати правовою підставою для перерахунку пенсії, на момент перерахунку (24.09.2012 р.) були відсутні, та виготовлені (складені) фахівцями Південного оперативного командування та Одеського обласного військового комісаріату лише 28.09. 2012 року, встановити, що перерахунок пенсії військовому пенсіонеру ОСОБА_1, з посадового окладу ПО=1600 грн. було здійснено за усним розпорядженням начальника Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців ОСОБА_3, на підставі лише телефонної домовленості з посадовою особою Південного оперативного командування, за відсутності необхідних документів у ПФУ, встановити,що розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовому пенсіонеру ОСОБА_1, було встановлено з порушенням вимог п.5 постанови КМУ від 13.02.2008 № 45, тобто без визначення відповідної посади військовослужбовця Збройних Сил України, встановити, що військовий комісар Одеського обласного військового комісаріату, листом № 4197 від 24 жовтня 2012 року звернувся до начальника Головного управління ПФУ з проханням зупинити реалізацію подання від 28.09.2012 року № 911 про перерахунок пенсії військовому пенсіонеру ОСОБА_1, з ПО=1600 грн. у зв'язку з невірно вказаним найменування посади для визначення розміру посадового окладу у довідці № 21611 від 28 вересня 2012 року, встановити, що листом від 14.03.2013 року № 139/А-11, 299/А-11 - начальник Головного управління ПФУ визнав факт порушення порядку проведення перерахунку пенсії військовому пенсіонеру ОСОБА_1 з посадового окладу ПО=1600 грн., встановити, що до посадових осіб ПФУ (ОСОБА_3 та ОСОБА_2), винних у порушенні порядку проведення перерахунку пенсії військовому пенсіонеру ОСОБА_1 - застосовані заходи дисциплінарного впливу, встановити, що лист Головного управління ПФУ № 2189/А-11 від 30.10.2012 року містить інформацію: «Перевіркою пенсійної справи встановлено, що пенсія обчислена та виплачується відповідно до чинного законодавства» - яка є недостовірною і стала причиною для виникнення тривалого конфлікту з ГУПФУ, встановити, що зміст листа ПФУ № 139/А-11 від 20.02.2013 року не відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян». Відповідь надана не по суті змісту повторної скарги від 29.01.2013 року і є звичайною відпискою, встановити, що надана листом № 139/А-11 від 20.02.2013 року інформація: «Таким чином при проведенні перерахунку пенсії фахівці Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців, діяли у межах повноважень і у спосіб, визначений законодавчими та нормативними актами» - є недостовірною, встановити, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, стягнути з відповідача відшкодування в сумі: у зв'язку з ушкодженням здоров'я, та на витрати на закупку необхідних ліків - 4300 грн., на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав ОСОБА_1 щодо справедливого обчислення розміру пенсії - 7000 грн., відшкодування судових витрат - 243 грн., зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області спростувати, надану у листах № 2189/А-11 від 30.10.2012 р. та № 139/А-11 від 20.02.2013 року, недостовірну інформацію що:«Перевіркою пенсійної справи встановлено, що пенсія обчислена та виплачується відповідно до чинного законодавства», та «Таким чином при проведенні перерахунку пенсії фахівці Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців, діяли у межах повноважень і у спосіб, визначений законодавчими та нормативними актами» - шляхом письмового вибачення.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала, просила відмовити у задоволенні з підстав викладених у запереченнях.

Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ч. 1 ст. 59 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що позивач просить суд визнати поширення інформації про законність встановлення посадового окладу в розмірі 1600 грн. такою, що є недостовірною.

Відповідно до п. 9 Порядку проведення перерахунку пенсій призначених відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби,та деяких інших осіб», та внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 року, перевіряти правильність складання довідок є правом Пенсійного фонду України та його головних відділень, а не обов'язком.

Відповідальність за довідки, що надаються до органів Пенсійного фонду повинні нести органи, які їх видають.

Відповідно до ч.2 ст. 101 Закону України « Про пенсійне забезпечення», підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну громадянам або державні внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до ст.. 59 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відрахування з пенсії військовослужбовців, осіб які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей провадиться в порядку, встановленому ч.2 ст.50 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Відповідно до положень статті 297 ЦК України гідність і честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації (ст. 277 ЦК України). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення цією особою, зокрема норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) та яка порушує право позивача на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням іншого засобу масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно до ст. 277 ЦК України, об'єктивна сторона складу даного цивільного правопорушення передбачає одночасну наявність двох складових елементів - недостовірність поширеної інформації та її направленість на порушення особистих немайнових прав потерпілої особи (негативний зміст).

Таким чином, на підставі наведеного суд приходить до висновку, що у діях відповідача відсутні складові елементи визначені вище, а тому суд приходить до висновку, що права позивача не були порушені.

Щодо встановлення фактів, які просить встановити позивач у пунктах з 1 по 11 позовної заяви від 09.02.2015 року, то суд відмовляє у задоволенні, так як відповідно до частини 2 статті 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Позивачем не зазначено, які юридичні наслідки настануть після встановлення відповідних фактів. Крім того, суд не вбачає, що зазначені факти необхідно встановлювати, так як вони наявні самі по собі, та не потребують встановлення їх рішенням суду.

На підставі ч.1 ст.23, п.4, ч.2ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Позивач звернувся до суду за компенсацією моральної шкоди ,яка була йому на його думку завдана діями відповідача в розмірі 7 000 грн.

Згідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Більш того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як зазначено в п. 9 Постанови від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості,можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди не зазначено, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, не надав ніяких доказів причино- наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та його моральними стражданнями.

Таким чином, позивач не надав доказів на підтвердження факту заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не обґрунтував, з чого він виходив, визначаючи розмір заподіяної йому шкоди.

Крім того, в порушення вимог ст.. 60 ЦПК України позивачем не було надано доказів понесення ним матеріальних витрат у розмірі 4 300 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про встановлення фактів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання спростувати інформацію - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: 02.04.2015