Ухвала суду № 43479762, 31.03.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/2752/11 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/1623/15 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого - судді: Берези В.І., суддів: Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г., за участю секретаря судового засідання: Бадівської О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 8 грудня 2014 року у справі за позовом ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_3, виданий Франківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, 01.12.2000р., дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серія НОМЕР_4, виданий Франківським РВ ЛМУ МВС України у Львівській області, 27.11.2007р., дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (р/р 32002100500 в ЛТУ НБУ м. Львова, МФО 325213, СДРПОУ 19358632, м. Львів, вул. Грабовського, 11) заборгованість в розмірі 3 842 395 (три мільйони вісімсот сорок дві тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 72 коп. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржили відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, просять таке скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначають, що рішення ухвалене при неповному з'ясуванні судом обставин, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Мотивують тим, що для виникнення у кредитора права вимагати від поручителя сплати замість позичальника тіла кредиту достроково - до 15.03.2030 року, необхідним є дотримання певних умов: пред'явлення вимоги до позичальника ОСОБА_3 про дострокове поверненнятіла кредиту; тільки у випадку непогашення ОСОБА_3 тіла кредиту протягом 45 днів після надіслання ОСОБА_3 такої вимоги можна вважати, щоОСОБА_3 порушила своє зобов'язання щодо дострокового повернення тіла кредиту і після цього позивач повинен надіслати письмову вимогу про повернення тіла кредиту поручителю ОСОБА_2; лише у тому випадку, якщо на шостий день з моменту отримання ОСОБА_2 вимоги позивача про дострокове повернення тіла кредитутака вимога не буде задоволена, слід вважати, що ОСОБА_2 не виконав свого зобов'язанняза договором поруки. Тільки з цього моменту право позивача є порушеним діями поручителя, і позивачотримує право на позов до ОСОБА_2.Вказують на те, що ОСОБА_2, як поручитель, не отримавши від позивача вимогу про дострокове повернення суми кредиту, яка була б мотивована порушенням цього обов'язку самим позичальником, не мав правових підстав повернути позивачу достроково всю суму отриманого позичальником кредиту. Вважають, що позов до поручителя про стягнення заборгованості є передчасним. Крім того, зазначають, що матеріали справи не містять доказів надіслання позичальнику повідомлення - вимоги про повернення кредиту від 18.02.2011 року. Разом з тим, вважають повідомлення-вимогу від 18.02.2011 року повідомленням іпотекодержателя в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», правовим наслідком якої є не виникнення обов'язку позичальника ОСОБА_3 достроково повернути тілокредиту, а тільки право позивача як іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотекишляхом позасудового врегулювання, за умови неусунення позичальником порушень щодосплати поточних платежів. А тому вважають, щообов'язку дострокового повернення суми кредиту (швидше ніж 15.03.2030 року) у позичальника ОСОБА_3 не виникало, відтак, це зобов'язання не могло бути порушено.

В судове засідання з`явилась представник ПАТ «ВіЕс Банк» - Федорюк І.І., інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися, про час та місце судового розгляду справи були належним чином повідомлені. Тому, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, справу розглянуто у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що кредитний договір від 17.03.2008 р. № КЕ47727 укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими на це посадовими особами ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», та особисто ОСОБА_3, зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі статті 629 ЦК України цей договір є обов'язковим для виконання.

На забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 17.03.2008 року укладено Договір поруки №РО 93079, відповідно до якого ОСОБА_2 солідарно відповідає перед ПАТ «ВіЕс Банк» за виконання ОСОБА_3 зобов'язань у повному обсязі.

Безспірно встановлено, що ПАТ «ВіЕс Банк» повністю виконав умови Кредитного договору, перерахувавши ОСОБА_3 кредит у сумі 420 000,00 дол. США.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та стягуючи суму заборгованості солідарно з позичальника та поручителя, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 порушила умови виконання Кредитного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, та ОСОБА_2, як поручитель, порушив умови Договору поруки, не виконавши зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості.

З даним висновком погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться..

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.3.1. Кредитного договору, банк має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором списати з рахунків позичальника суми боргу на підставі свого наказу про примусову сплату боргового зобов`язання, звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) інше забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором від поручителя (гаранта).

Відповідно до п. 5.2.9. Кредитного договору, якщо банк на основі умов кредитного договору вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення кредиту, такі внески або повернення кредиту повинні бути здійснені позичальником протягом 30календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від банку,але в будь-якому разі не пізніше сорока п'яти календарних днів з дня направлення банком відповідного повідомлення позичальнику.

Повідомлення-вимога від 18.02.2011 року вручена позичальнику ОСОБА_3 10.03.2011 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.83), що, в свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги в частині відсутності таких доказів в матеріалах справи.

Окрім того, як зазначено в повідомленні-вимозі від 18.02.2011 року, у випадку непогашення у встановлений в цій вимозі строк заборгованості перед банком по кредиту у повному обсязі, банк, відповідно до діючого законодавства, буде ініціювати звернення стягнення на майно, що було передано в заставу згідно з договором іпотеки у забезпечення своєчасного та повного виконання умов Кредитного договору, та/або стягнення заборгованості у судовому порядку.

Станом на 02.08.2011 року внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_3 зазначених умов закону та договору заборгованість за кредитним договором №KF47727 від 17.03.2008 року становить, згідно з розрахунком /а.с.7/, 482034, 79 доларів США.

Звернувшись до суду з позовом, Банк скористався своїм правом на дострокове повернення коштів за кредитом, а відтак, не заслуговують на увагу обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо невиникнення обов`язку в позичальника ОСОБА_3 достроково повернути тіло кредиту, а тільки право позивача як іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, за умови неусунення позичальником порушень зі сплати поточних платежів.

Як вбачається з рішення Галицького районного суду м.Львова від 30.03.2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області 11.02.2013 року, порука ОСОБА_2 не припинилась. ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову про визнання поруки припиненою з 28.08.2010 року, що виникла на підставі договору поруки РО 93079 від 17.03.2008 року.

Згідно з п. 2.4.1. договору поруки РО 93079 від 17.03.2008 року, поручитель зобов`язується в повному обсязі виконати зобов'язання боржника протягом 5 банківських днів з моменту отримання від кредитора вимоги про таке виконання.

Повідомлення-вимогу від 18.02.2011 року про сплату прострочених платежів було надіслано поручителю ОСОБА_2 24.02.2011 року, що підтверджується реєстром відправки рекомендованих листів, запис №29 (а.с. 85).

Як роз`яснино в п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

З позовом до суду про стягнення заборгованості по кредиту Банк звернувся 02.08.2011 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

З урахуванням наведеного, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині неотримання поручителем вимоги Банку, а відтак і відсутності правових підстав для повернення достроково поручителем позивачу отриманої позичальником суми кредиту.

ОСОБА_2 зобов`язань за кредитом у строк, передбачений Договором поруки, не виконав, отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення суми заборгованості солідарно, як з позичальника, так і з боржника.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої

інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З урахуванням меж доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, оскаржуване рішення відповідає вимогам законності та обгрунтованості.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційну скаргу, яка не спростовує висновків суду першої інстанції, слід залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.ст. 313, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 8 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Штефаніца Ю.Г.