Вирок № 43479716, 07.04.2015, Франківський районний суд м. Львова

465/1845/14-к

1-кп/465/46/15

Вирок

Іменем України

07.04.2015 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді: Мигаль Г.П.

при секретарях: Гевко А.Б., Сушкова В.М., Смолинець Ю.В.

з участю прокурора Непийвода А.В.

потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого (цивільний відповідач) ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні у м.Львові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12013150080003809 від 24.12.2013р. по обвинуваченню

ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, офіційно непрацюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України, -

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_3 приблизно 21 год. 00 хв. 24.12.2013р., отримавши вхідний дзвінок на номер власного мобільного телефону від потерпілого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, домовився із останнім про зустріч поблизу входу в підземні гаражі будинку №8 по вул.Княгині Ольги у м.Львові для того, щоб повернути потерпілому гірськолижні чоботи, які раніше планував в нього придбати за обумовлену раніше суму в розмірі 1300,00 грн., але оскільки не мав можливості за них заплатити, а потерпілий ОСОБА_1 вимагав негайної оплати боргу вже 24.12.2013р. під час зустрічі.

Потерпілий ОСОБА_5 через декілька хвилин приїхав на автомобілі НОМЕР_1 до будинку №8 по вул.Княгині Ольги у м.Львові та припаркував машину біля входу у підземні гаражі. Обвинувачений ОСОБА_3, спустився з квартири АДРЕСА_1, де він проживає та направився до власного гаражу біля будинку, взяв одну пару гірськолижних чоботів, які знаходились в гаражі, приніс їх та поклав у багажник автомобіля потерпілого, який був відкритий та попрощавшись з потерпілим пішов у напрямку гаража.

Після цього, потерпілий ОСОБА_1, наздогнавши обвинуваченого ОСОБА_3, вимагав від нього вибачення. Обвинувачений ОСОБА_3 відмовився приносити свої вибачення потерпілому ОСОБА_1, після чого потерпілий наніс обвинуваченому удар правою рукою в обличчя, внаслідок чого обвинувачений впав. Під час того, як обвинувачений ОСОБА_3,знаходячись у лежачому стані та намагався піднятися, ОСОБА_1 нахилився над ним та спробував нанести ще декілька ударів, однак обвинувачений ОСОБА_3, маючи із собою спецзасіб на гумові кулі ПМР калібру НОМЕР_2, з метою припинити вчинюване відносно нього насильство, здійснив декілька пострілів в ділянку правого стегна, ділянку грудної клітки та живота потерпілого ОСОБА_1, чим спричинив йому тілесні ушкодження впритул - множинні сліпі кульові поранення лівої половини грудної клітки, живота та лівого стегна, лівобічний гемопневмоторикс, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №565/13 від 25.12.2013р. відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння. Обвинувачений ОСОБА_3 своїми діями заподіяв потерпілому ОСОБА_1 тяжку шкоду у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, яка явно не відповідала небезпеці посягання та обстановці захисту.

Обвинувачений визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України, розкаявся, попросив вибачення в потерпілого.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений дав показання, що познайомився з потерпілим на початку 2013 року, відносини у них були дружні, на даний час не спілкуються. 24.12.2013р. в обідню пору до нього зателефонував ОСОБА_1 і попросив віддати йому 500 гривень, на що обвинувачений відповів, що немає зараз грошей. Перед тим, обвинувачений брав гірськолижні чоботи в потерпілого і був винен йому гроші за ці чоботи. Увечері, коли обвинувачений прийшов додому, потерпілий знову йому зателефонував і ще більше кричав на обвинуваченого, щоб той віддав гроші, на що обвинувачений сказав, що 500 гривень це не та сума, за яку слід сваритися і сказав, щоб потерпілий приїхав до нього і забрав ті чоботи, також сказав, що не хоче мати з потерпілим ніяких справ. Через 20 хвилин передзвонив ОСОБА_1 і сказав, що він вже його чекає.

Обвинувачений коли одягався побачив пістолет на полиці і вирішив взяти його з собою, побоюючись, щоб потерпілий не застосував до нього фізичної сили. Обвинувачений спустився зі своєї квартири на вулицю та пішов в напрямку гаражів. Машина потерпілого стояла біля гаража. Обвинувачений взяв з гаража чоботи, привітався з сусідом ОСОБА_6 і сказав йому почекати, поки він віддасть чоботи потерпілому. Обвинувачений поклав чоботи в багажник автомобіля потерпілого, який був відкритий і сказав потерпілому "до побачення", "проблем ніяких немає" та пішов в напрямку гаража. Потерпілий догнав обвинуваченого, почав кричати на обвинуваченого, оскільки йому не сподобалась поведінка обвинуваченого. Обвинувачений відповів, що не хоче мати з потерпілим справ, після чого потерпілий ще більше почав кричати на обвинуваченого і правою рукою вдарив обвинуваченого в ліву щоку. Від удару обвинувачений впав. В нього помутніло в очах, все було розмито. Все, що пам'ятає потерпілий це те, що він лежить на асфальті, над ним сидить потерпілий і в нього рука була піднята. У руці в обвинуваченого був пістолет і обвинувачений автоматично вистрілив, не бачачи куди стріляє. Було декілька пострілів, 3-4. Не пам'ятає точно. Під час пострілу потерпілий тримав руку обвинуваченого. Після першого вистрілу обвинувачений не пам'ятає чи вдарив йог потерпілий. Потерпілий тримав руку обвинуваченого з пістолетом, обвинувачений не міг прицілитись, не бачив чи в потерпілого стріляє, чи в повітря. Перед тим обвинувачений перезарядив пістолет. Пістолет був за поясом. В обоймі було 8-9 патронів. Не пам'ятає як витягнув пістолет. Перший вистріл був, коли потерпілий нахилився до обвинуваченого. Куди влучив обвинувачений не знає, лежав на асфальті біля входу в гараж. Після останнього вистрілу потерпілий впав на сторону і обвинувачений більше не стріляв, побачив кров, яка просочувалась через руку потерпілого, якою він закривав живіт. Підійшов сусід ОСОБА_6. Обвинувачений попросив його викликати швидку і міліцію. Після чого обвинувачений підійшов до машини потерпілого, взяв кофту, яку поклав під голову потерпілого і мобільний телефон потерпілого, який дав потерпілому. Через 10 хвилин приїхала швидка і міліція.

На запитання прокурора чому взяв із собою пістолет обвинувачений відповів, що чув агресію з боку потерпілого і відчував, що його життю може загрожувати небезпека. Обвинувачений знає, що потерпілий набагато сильніший за нього, оскільки займався єдиноборствами і якщо потерпілий побачить пістолет, то не буде застосовувати до обвинуваченого силу. Обвинувачений автоматично нажав на курок, не бачив куди стріляв. Обвинувачений старався заспокоїти потерпілого. Потерпілий першим його вдарив. Обвинувачений не усвідомлював які тілесні ушкодження можуть бути нанесені, в нього був стресовий стан. До того часу зброю ніколи не застосовував. Пристрій ПМР купив у 2004 році, маючи дозвіл на носіння зброї. На запитання представника потерпілого чи змінював обвинувачений положення руки останній відповів,що все відбувалося в долі секунд, його рука не була зафіксована, декілька пострілів підряд були. ОСОБА_1 змінював положення. Це була шарпанина, бійка, сутичка. Обвинувачений не може пояснити постріл в ліве стегно, не пам'ятає. Було декілька пострілів підряд автоматично. Може то була паніка, він не знає як це трапилось, оскільки він не мав ніяких бажань вияснювати відносини. З дому взяв пістолет, бо підсвідомо відчував загрозу.

Обвинувачений також пояснив, що його батьки приходили до потерпілого в лікарню і пропонували йому 8000 гривень на лікування, однак потерпілий відмовився.

Будучи допитаним в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 дав показання, що раніше з обвинуваченим вони були друзями, сім'ями їздили закордон. Пізніше потерпілий познайомив обвинуваченого зі своїми друзями. Влітку 2013 року почали займатися реалізацією гірськолижних чобіт. Потерпілий постачав, а обвинувачений їх реалізовував. На початку жовтня 2013 року обвинуваченому потрібні були гроші для розвитку біснесу. Товариш потерпілого позичив обвинуваченому 6,5 тис.доларів США під заставу автомобіля та під гарантію потерпілого. Обвинувачений сплачував лише відсотки, боргу не повертав. Потерпілий привіз 3 пари гірськолижних черевик, за 2 пари обвинувачений розрахувався, а за 1 пару не розрахувався. Товариш потерпілого нагадував за позику. Потерпілий неодноразово телефонував обвинуваченому, щоб той повернув 500 грн. на черевики, але обвинувачений сказав, що немає можливості повернути через борги. 24.12.2013р. потерпілий передзвонив обвинуваченому, щоб закрити питання щодо боргів і щоб вечером були гроші. Потім обвинувачений подзвонив до потерпілого і домовився про зустріч. 24 грудня 2013 року потерпілий приїхав за адресою по вул.Княгині Ольги №8 на автомобілі BMW біля підземних гаражів, розвернувся і прикаркувався попри сам паркан. Обвинувачений кинув йому чоботи в багажник, розвернувся і пішов в напрямку до гаража, нічого не пояснивши та відштовхнувши потерпілого. Потерпілий крикнув. Обвинувачений зупинився. Потерпілий підійшов до нього та попросив пояснень. Потерпілий відмовився надавати пояснення. Після того, як обвинувачений сказав «що дальше» потерпілий вдарив обвинуваченому рукою в лице, після чого обвинувачений впав на бік на землю.. Потерпілий почав відходити, озираючись та коли потерпілий був на відстані 2 - 2,5 м від обвинуваченого, обвинувачений підіймався, витягнув із-за куртки пістолет, перезарядив його та вистрелив в положенні стоячи потерпілому в ногу. Постріл влучив в ліве стегно потерпілому. Потерпілий відчув біль, підійшов до обвинуваченого, лівою рукою схопив за праву руку обвинуваченого, в якій він тримав пістолет і спробував його вибити. Обвинувачений відштовхнувся. За 1-2 секунди пролунав вистріл в сторону. Потерпілий з обвинуваченим стояли впритул. Від удару потерпілого правою рукою обвинувачений впав та потягнув потерпілого за собою, тримаючи за куртку в районі грудей. Потерпілий впав на обвинуваченого та схопив обвинуваченого за праву руку в районі ліктя за куртку і намагався вивернути її вбік. Обинувачений руку вирвав і вистрелив в груди. Це був третій постріл. Від цього пострілу потерпілого відкинуло, він впав на обвинуваченого та не міг дихати, захидався. Після пострілу в груди потерпілий намагався вдарити обвинуваченого. Четвертий постріл пролунав через 2-3 с в сонячне сплетіння потерпілого. Потерпілий відкотився на землю. Лежав на асфальті. Говорив, щоб викликати швидку та міліцію. Потім обвинувачений поклав потерпілому куртку під голову, дав йому телефон. Потерпілий викликав швидку сам. Приїхала швидка допомога, зробили операцію. В реанімації потерпілий був 6 днів. На запитання прокурора потерпілий відповів, що обвинувачений ОСОБА_3 впав перший раз на бік не від його удару, а від нерівної поверхні. Після другого пострілу потерпілий наніс обвинуваченому другий удар кулаком, щоб вибити пістолет.

Крім визнання вини обвинуваченим та показів потерпілого, вина ОСОБА_3 у скоєному доведена зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_7, який пояснив що в той день, на польський святий вечір, близько 18-00 год. він заходив в гості до свого знайомого ОСОБА_8, який проживає на АДРЕСА_3. Коли вийшов з будинку ( це було приблизно між 20-21 год.), де проживає його знайомий, побачив дві особи, що сварилися. Це було біля гаражів Один вищий, був у темній пуховій куртці. Другий був нижчий. Вищий більше скандалив, виражався нецензурно. Нижчий його заспокоював. Біля них стояв автомобіль світлого кольору, іномарка. Той, хто вищий вдарив нижчого, нижчий впав. Свідок розвернувся і пішов додому, щоб не бути причетним. Свідок ОСОБА_7 пояснив, що почув чи то постріли чи то хлопушки, коли повернув за будинок. Пострілів було декілька. Інтервалів між пострілами не пам'ятає. Це все відбувалось швидко, 30 с.- 1 хв. Закінчення конфлікту не бачив. Пістолета не бачив і не бачив хто стріляв. В судовому засіданні свідок вказав на потерпілого ОСОБА_1, що він його впізнав і що він є вищим, та впізнав обвинуваченого, який є нижчим. На запитання представника потерпілого чому на досудовому розслідування свідок бачив більше, свідок відповів, що він не пам'ятає, пройшло більше року часу.

Показаннями свідка ОСОБА_6, який пояснив, що обвинувачений є його сусідом. В цей день свідок знаходився у своєму гаражі, коли почув постріли. Пострілів було не менше двох, постріли були підряд. Пострілів було більше, але їх свідок вже не чув. Коли вийшов з гаража, побачив свого сусіда - ОСОБА_3, який сказав йому,що стріляв в людину, та попросив його викликати шкидку допомогу та міліцію. Свідок викликав швидку допомогу та міліцію. Спочатку приїхала швидка допомога, потім міліція. Коли свідок заходив в гараж, то потерпілий поставив машину перед гаражем, так що свідок не міг заїхати. Коли знаходився в гаражі чув крики, але про що йшла мова не чув. Коли вийшов з гаража, то побачив потерпілого, який тримався за живіт і в нього йшла кров. Чи обвинувачений ОСОБА_3 мав тілесні ушкодження свідок не зауважив. До суперечки свідок бачив обвинуваченого, однак зброї в нього не помітив, хто саме кричав він не чув, оскільки відстань була доволі велика.

- Висновком судово-медичної експертизи №565/13 від25.12.2013р., відповідно до якої за даними медичних документів у гр.ОСОБА_1 були три поранення, котрі розташовувалися на грудній клітці зліва, в епігастральній ділянці та на лівому стегні. Вхідний отвір ранового каналу, що розташовувався у 4-му міжребер'ї зліва, проникав у плевральну порожнину з ушкодженням лівої легені, далі через діафрагму проникав у плевральну порожнину з ушкодженням лівої легені, далі через діафрагму проникав у черевну порожнину з ушкодженням лівої легені, далі через діафрагму проникав у черевну порожнину з ушкодженням 3-го сегменту печінки. Це ушкодження було небезпечним для життя на момент заподіяння та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. Вхідний отвір раневого каналу, котрий розташовувався в епігастстральній ділянці, досягав лівого краю реберної дуги, пошкоджував хрящі, грудні м'язи та лівий край прямого м'язу живота. Це ушкодження відноситься до тілесного ушкодження середньої важкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Вхідний отвір ранового каналу лівого стегна розташовувався на його передній поверхні в середній третині, проходив у м'яких тканинах. Дане ушкодження мало ознаки легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Всі ушкодження заподіяні вистрілом із якоїсь зброї, зарядженої гумовими кулями, могли утворитися 24 грудня 2013 року (т.1 а.с.181-182). Згідно з додатковим висновком судово-медичної експертизи №77/14 від 05.03.2014р., на вирішення якої було поставлено додаткове запитання - чи могли утворитись вказані тілесні ушкодження під час подій, які розповідає ОСОБА_1? Чи могли утворитись вказані тілесні ушкодження під час подій, які розповідає підозрюваний ОСОБА_3? Згідно з підсумками додаткової судово-медичної експертизи експерт прийшов до висновку, що враховуючи місце розташування вхідних отворів та хід раневих каналів трьох поранень, котрі були у ОСОБА_1, приймаючи матеріали кримінального провадження, а саме покази потерпілого ОСОБА_1 та підозрюваного ОСОБА_3 при проведенні з ними слідчих експериментів від 14.02.2014р., експерт вважає, що як покази ОСОБА_1 так і покази ОСОБА_3 відносно механізму заподіяння поранень можуть відповідати дійсності. Більш конкретно механізм травмування можна встановити лише слідчим шляхом. (т.1 а.с.294-295). Будучи допитаною в судовому засіданні, судово-медичний експерт ОСОБА_9 підтвердили надані нею висновки судово-медичної експертизи. На запитання представника потерпілого пояснила, що при проведенні судово-медичних експертиз ран в чистому в чистому вигляді вона не бачила. Основувалась тільки на описанні хірургів. Кути раневих каналів не досліджувались Співвідношення напрямків пострілу і країв раневих каналів визначити не може.

-Висновком судової балістичної експертизи №5/139 від 18.02.2014р., відповідно до якої самозарядний пістолет НОМЕР_3, калібру 9 мм, вилучений 24.12.2013р. за фактом нанесення вогнепального поранення гр.-ном ОСОБА_3 гр.-ну ОСОБА_1, являється гладкоствольною зброєю - пристроєм «ПМР», виробництва Україна, призначений для стрільби (відстрілу) патронів, споряджених еластичними снарядами травматичної (несмертельної) дії, що відносяться до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду та придатний для стрільби, заводського виробництва. Чотири патрони, вилучені 24.12.2013р., являються пістолетними патронами калібру 9 мм РА, споряджених гумовими кулями., придатні для проведення пострілів, в т.ч. із пістолета ПМР НОМЕР_3 (т.1 а.с. 206-211). Будучи допитаним в судовому засіданні судовий експерт баліст ОСОБА_10 підтвердив наданий ним висновок, пояснив що за секунду можна вистрілити 3 рази. Механізм перезарядки пістолета залежить від навиків особи.

-Висновком судово-медичного експерта-криміналіста №27/2014-мк від 27.01.2014р., відповідно до якого при судово-медичній експертизі одягу ОСОБА_1 було виявлено на лівій полі куртки одне наскрізне пошкодження, на правій полі куртки одне наскрізне пошкодження, на передній поверхні футболки зліва та відносно в центральній частині два наскрізних пошкодження, морфологічні особливості яких дають підставу вважати, що дані пошкодження мають ознаки вхідних вогнестрільних та могли бути заподіяні гумовими кулями. Медико-криміналістичних даних для встановлення відстані пострілу при дослідження одягу немає. Окрім того, на куртці, на футболці та на штанах-джинсах були виявлені повні їх розділення по передніх поверхнях, які утворилися від дії ріжучого предмету (ножиць), що є характерним при наданні потерпілому медичної допомоги в лікарні. У зв'язку з цим лінія розділення на штанах-джинсах зліва проходила через пошкодження, яке могло бути на штанах-джинсах, оскільки виходячи з висновку експерта №565/13- середній третині лівого стегна на передній поверхні було виявлено рану. Беручи до уваги висновок №565/13 від 25.12.2013р. судово-медичної експертизи гр..ОСОБА_1 можна вважати, що пошкодження на куртці та на футболці співпадають за локалізацією з ранами, виявленими на тілі потерпілого. (т.1 а.с.246-250).

Будучи допитаним в судовому засіданні судово-медичний експерт криміналіст ОСОБА_11 підтвердив висновок експертизи, пояснив, що на лівій полі куртки пошкоджені краї нерівні з невеликими надривами. В отворі на куртці були залишки слідів від гуми. Це міг бути перший постріл. Гума, яка була в каналі ствола, вилетіла з кулею. Пізніше канал ствола був чистішим. Оскільки джинси були розрізані, то експерт не зміг знайти ушкодження на джинсах. Щодо раневих каналів, то це встановлює судово-медичний експерт. На живій людині практична неможливо встановити раневий канал.

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 14.02.14р. за участю підозрюваного ОСОБА_3, відповідно до якого, після того як ОСОБА_3 розвернувся і направився в сторону гаража, щоб поговорити з сусідом, відійшовши 3-4 метри, ОСОБА_12 підбіг до нього, вимагаючи, щоб той вибачився. Після чого наніс йому удар кулаком в обличчя, від чого ОСОБА_3 впав на землю. Коли лежав на землі, витягнув із-за пояса штанів пістолет, перезарядив його, і в цей момент ОСОБА_1 нахилився над ним і замахнувся, щоб нанести удар. Після цього ОСОБА_3 здійснив декілька пострілів (скільки не пригадує) в ОСОБА_1 впритул, куди поцілив не пригадує. Після цих пострілів ОСОБА_1 впав біля нього на землю і він побачив, що ОСОБА_1 тримається рукою за живіт і тече кров (т.1 а.с.139-147).

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 14.02.14 р. за участю потерпілого ОСОБА_1, відповідно до якого ОСОБА_3 підійшов до автомобіля ОСОБА_1 і кинув гірськолижні чоботи в багажник автомобіля ОСОБА_1, після чого розвернувся та пішов в сторону підземного гаража. Після того, як ОСОБА_3 відійшов на відстань 3-4 метри, ОСОБА_1 наздогнав його і почав вимагати, щоб він перед ним вибачився, однак ОСОБА_3 відмовився і тоді ОСОБА_1 наніс йому удар в обличчя, від якого ОСОБА_3 впав на землю на бік, після чого ОСОБА_1 почав відходити до свого автомобіля, при цьому весь час обертався. Тоді ОСОБА_1 побачив, що ОСОБА_3 піднімається та витягує предмет схожий на пістолет і вистрелив в ногу ОСОБА_1, після чого здійснив ще один вистріл, але промахнувся. Після цього ОСОБА_1 підбіг до нього та хотів в ОСОБА_3 вибити пістолет і між ними виникла шарпанина. Після цього ОСОБА_1 наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_3 і він впав на землю, потягнувши ОСОБА_1 за собою. Вони лежали двоє на землі. ОСОБА_1 був зверху і далі намагався вибити пістолет з рук ОСОБА_3, тримаючи за праву руку. ОСОБА_3 відвів руку з пістолетом та здійснив постріл в груди ОСОБА_1, однак він досі намагався вирвати в нього пістолет, після цього ОСОБА_3 здійснив ще один постріл ОСОБА_1 в живіт, від чого він відкотився на сторону, так як відчув сильний біль і побачив, що між пальцями просочується кров. Після цього приїхала швидка допомога і доставила ОСОБА_1 в лікарню ( т.1 а.с.149-159).

Вина обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення підтверджується також наступними доказами, наданими стороною обвинувачення і дослідженими в судовому засіданні - протоколом огляду місця події від 24.12.2013 р. (т.1 а.с.6-8), дозвільними документами на придбання обвинуваченим пристрою для відстрілу патронів споряджених гумовими кулями - ПМР, к 9 НОМЕР_3 (т.1 а.с.16-55).

Органом досудового розслідування 25 грудня 2013 року повідомлено ОСОБА_3 про те, що він підозрюється у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_1, яке було небезпечним для життя останнього в момент заподіяння, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри від 13 березня 2014р. ОСОБА_3 повідомлено про те, що він підозрюється в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, вчиненому у разі перевищення меж необхідної оборони, тобто у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України.

Потерпілий та представник потерпілого не погоджуються з кваліфікацією кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 за ст.124 КК України, посилаються на те, що обставини, встановлені на досудовому розслідування та в суді вказують на те, що умисел ОСОБА_3 щодо застосування вогнепальної зброї був спрямований саме на заподіяння тілесних ушкоджень та виник у підсудного ще до зустрічі із потерпілим, а також, що відповідно до ч.1 ст.36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів іншої особи, яка захищається, від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання,- якщо при цьому не було перевищено меж необхідної оборони. Однак 29.12.2014р. Франківським районним судом м.Львова (головуючий суддя Кузь В.Я., справа №1кп/465/292/14, кримінальне провадження №12014140080000110) постановив виправдувальний вирок, який виправдав ОСОБА_1 у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні щодо ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.373 КПК України (на даний час вирок не набрав законної сили). Потерпілий та представник потерпілого вважають, що в діях ОСОБА_3 міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, тобто умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, а оскільки КПК не надано суду повноважень змінювати обвинувачення, за таких умов сторона потерпілого вимушена заявити про необхідність постановлення виправдувального вироку у зв'язку із відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України та наявністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Сторона захисту вважає кваліфікацію кримінального правопорушення за ст.124 КК України правильною, а вину ОСОБА_3 доведеною.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 умисно заподіяв ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження у разі перевищення меж необхідної оборони, тобто скоїв злочин, передбачений ст.124 КК України. При цьому, його дії були спрямовані на захист свого права на особисту недоторканість життя та здоров'я від суспільно небезпечного посягання зі сторони потерпілого ОСОБА_1, який завдав удару ОСОБА_3, від якого останній впав на землю, що підтверджується показами обвинуваченого, потерпілого та свідка ОСОБА_7 За фактом спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ОСОБА_3 (ч.1 ст.125 КК України) вироком Франківського районного суду м.Львова від 29.12.2014р. (головуючий суддя Кузь В.Я., справа №1кп/465/292/14), виправдано ОСОБА_1, однак вирок оскарженого до Апеляційного суду Львівської області, зазначений вирок в законну силу не вступив.

Судом встановлено, що з вини потерпілого ОСОБА_1 виник конфлікт, що підтверджується показами обвинуваченого, свідка ОСОБА_7 та потерпілого. Суд відкидає твердження представника потерпілого, що умисел ОСОБА_3 щодо застосування вогнепальної зброї був спрямований саме на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому та виник ще до зустрічі із потерпілим, оскільки як вбачається із показів та дій обвинуваченого, останній взяв пістолет для самозахисту, боячись застосування фізичної сили з боку потерпілого, який займався єдиноборствами і був набагато сильнішим від потерпілого. Як вбачається із показів обвинуваченого та потерпілого, після того, як обвинувачений ОСОБА_3 повернув гірськолижні чоботи потерпілому, він попрощався з потерпілим і пішов у напрямку гаражів, не маючи наміру сваритися з потерпілим чи застосовувати щодо нього зброю. Однак, як встановлено судом та підтверджується показами потерпілого та обвинуваченого, потерпілий догнав обвинуваченого та вимагаючи пояснень він нього, кричав на обвинуваченого, що підтверджується показами свідка ОСОБА_7 та наніс удар обвинуваченому, від якого обвинувачений впав на землю, після чого обвинувачений витягнув та перезарядив пістолет та в результаті боротьби, яка виникла між обвинуваченим та потерпілим, який намагався вибити пістолет в обвинуваченого, ОСОБА_3 вистрілив в ОСОБА_1, заподіявши останньому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що шкода, заподіяна обвинуваченим потерпілому, явно не відповідала небезпечності посягання зі сторони потерпілого та обстановці захисту, а отже заподіяна з перевищенням меж необхідної оборони. Враховуючи те, що сутичка між потерпілим та обвинуваченим тривала 1-2 хв., що узгоджується з показами обвинуваченого, потерпілого та свідка ОСОБА_7, який почув постріли приблизно через 30с - 1 хв. після того, як обвинувачений впав від удару потерпілого, постріли були підряд, інтервалів між пострілами не пам'ятає, суд приходить до висновку, що обвинувачений знаходився в стані необхідної оборони. За таких обставин, враховуючи вимоги ст.36 КК України, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ст.124 КК України.

Що стосується показів потерпілого щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень, а саме, що перший постріл обвинувачений здійснив в ногу потерпілого, з положення стоячи, після того, як потерпілий відійшов на 2-3 м від обвинуваченого після завдання йому удару, та показів обвинуваченого, відповідно до яких постріли у потерпілого він здійснював з положення лежачи, коли потерпілий замахувався на нього, то судово-медичний експерт ОСОБА_9, підтримавши додатковий висновок судово-медичної експертизи зазначила, що як покази ОСОБА_1 так і покази ОСОБА_3 відносно механізму заподіяння поранень можуть відповідати дійсності. Судово-медичний експерт криміналіст ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердив висновок експертизи та пояснив, що на лівій полі куртки пошкоджені краї нерівні з невеликими надривами. В отворі на куртці були залишки слідів від гуми. Це міг бути перший постріл. Гума, яка була в каналі ствола, вилетіла з кулею. Пізніше канал ствола був чистішим. Зазначене узгоджується з показами обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст.225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Обвинувачений ОСОБА_3 24.12.2013р. не знаходився в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння, складеного 25.12.2013р. об 00 год.30 хв. (т.1 а.с.11). Судом встановлено пом'якшуючу обставину обвинуваченого, передбачену п.1 ч.1 ст.66 КК України - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до вимог ч.2 ст.66 КК України суд визнає пом'якшуючою обставиною - наявність на утриманні обвинуваченого двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання прокурор просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст.75 КК України. При винесенні вироку сторона захисту просить врахувати пом'якшуючі обставини, бажання відшкодувати матеріальну шкоду, відсутність умислу саме на учинення тяжких тілесних пошкоджень, та застосувавши ст.69 КК України призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, однак призвів до заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечених для життя в момент заподіяння та значних фізичних та моральних страждань потерпілому, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за попереднім місцем роботи та за місцем проживання характеризується позитивно (т.1 а.с. 72), на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває (т. а.с. 173-174), раніше не судимий, пом'якшуючі обставин - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, наявність двох неповнолітніх дітей та суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів буде покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ст.124 КК України, без ізоляції від суспільства. З врахуванням вищенаведених обставин, суд вважає за можливим застосувати ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Потерпілим (цивільним позивачем) ОСОБА_1 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_3 13211,40грн. матеріальної шкоди, з яких - 10531,40грн. - витрати на лікування, 2680грн.- вартість знищеного майна та 60000 (шістдесят) тисяч гривень моральної шкоди. Також просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на оплату правової допомоги у розмірі 4350грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги та квитанцією про оплату. Завдану моральну шкоду обґрунтовує пережитими моральними стражданнями внаслідок страху та стресу в момент здійснення ОСОБА_15 пострілів, тяжких тілесних пошкоджень, пережитих болю та страждань, тривалим лікуванням, неможливості вільно пересуватися протягом довгого часу, втрати психологічної рівноваги, розуміння втрати його дружиною чоловіка, а майбутньою дитиною батька, поведінкою обвинуваченого, який не відшкодував заподіяну шкоду та не вибачився за вчинене.

Обвинувачений визнав цивільний позов в частині матеріальної шкоди в сумі 13211.40грн. В частині відшкодування моральної шкоди позов не визнав, посилаючись на те, що ініціатором конфлікту був потерпілий ОСОБА_1 і вся відповідальність за провокацію та ініціювання конфлікту лежить виключно тільки на потерпілому, а тому моральної шкоди йому ніхто не заподіював, окрім нього самого.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення втрати професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Факт перебування потерпілого на лікуванні підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 (дата госпіталізації -24.12.2013р., дата виписки 17.01.2014р.), виданої комнунальною 8-мою клінічною лікарнею м.Львова та чеками на придбання ліків (т.2 а.с.29-34).

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства України особа, якій завдано шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, має також право на відшкодування моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Внаслідок злочину, передбаченого ст.124 КК України, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1, за обставин встановлених вироком суду, потерпілий ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Негативним наслідком завдання тілесних ушкоджень стала небезпека для життя, проведені операції, внаслідок яких залишились шрами на тілі, фізичні та моральні страждання потерпілого, порушення життєвих зв'язків із-за заподіяних ушкоджень та тривалого лікування, необхідноості подальшого лікування, неможливості вільного пересування на протязі тривалого часу. Суд також враховує тривалість моральних страждань потерпілого, які продовжуються більше року .

Майнова та моральна шкода, заподіяна потерпілому, прямо та безпосередньо пов'язана з кримінальним правопорушенням, вчиненим обвинуваченим ОСОБА_3 відносно ОСОБА_16

З урахуванням зазначених обставин, характеру правопорушення, наявністю вини обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України, заподіяння матеріальної шкоди потерпілому, розмір якої визнано обвинуваченим, заподіянням моральної шкоди, а також враховуючи ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, глибини фізичних та душевних страждань, порушення життєвих зв'язків потерпілого ОСОБА_1, принципу розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що цивільний позов підлягає до повного задоволення. З обвинуваченого ОСОБА_3 слід стягнути в користь потерпілого ОСОБА_1 13211,40грн. матеріальної шкоди та 60 000 (шістдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст.ст.118,120,124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь держави 1271,84грн. на проведення судових експертиз та в користь потерпілого ОСОБА_1 4350 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, пов'язаного з оплатою допомоги представника потерпілого.

Керуючись ст.ст.370, 373-374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки протягом іспитового строку:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_4) в користь ОСОБА_1 (прож.АДРЕСА_4) 13211,40грн. (тринадцять тисяч двісті одинадцять гривень 40 коп.) матеріальної шкоди та 60 000 (шістдесят тисяч) гривень моральної шкоди, 4350,00 (чотири тисячі триста п'ятдесят) гривень на відшкодування процесуальних витрат на правову допомогу.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_4) 843грн. 60 коп. судового збору в користь держави у зв'язку із задоволенням цивільного позову.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_4) 1271,84грн. (одну тисячу двісті сімдесят одну гривню 84 коп.) процесуальних витрат на залучення експертів в користь держави.

Речові докази - спецзасіб ПМР калібр 9 НОМЕР_3, шість гільз к.9мм, одну гумову кулю, 2 гумові фрагмента (т.1 а.с. 212), знищити.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м.Львова.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Мигаль Галина Петрівна