Ухвала суду № 43479397, 06.04.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Коренюк В.П.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"06" квітня 2015 р. Справа № 279/9012/14-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Одемчука Є.В.

Шевчук С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від "15" грудня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання зробити перерахунок і виплату коштів ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15.12.2014 року визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва щодо нарахування та виплати коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відносно ОСОБА_3

Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну грошову доплату до заробітної плати за роботу у зоні гарантованого добровільного відселення на територіях радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 06 травня 2014 року по 03 серпня 2014 року з урахуванням виплачених сум, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого "Про державний бюджет України на 2014 рік" на відповідний час.

В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та просить скасувати постанову суду першої інстанції із ухваленням нової про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за правилами, встановленими ст. 197 КАС України.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка на час звернення до суду працювала на посаді оператора в експлуатаційному вагонному депо Дарниця в м.Коростені. Позивач отримує виплати згідно зі ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що є меншим, ніж визначено Законом.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №936 від 20.09.2005 року, розпорядниками коштів є управління праці та соціального захисту населення, але соціальні виплати проводяться за місцем основної роботи, відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою затвердженою Мінпраці. Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що проводяться в установленому законодавством порядку. Тому, управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації є належним відповідачем в спірних правовідносинах.

Доводи апелянта щодо правомірності дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16 січня 2014 року №719-VII, що набрав чинності з 1 січня 2014 року (п.1 Прикінцевих положень Закону, не встановлено обмеження щодо застосування положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" всупереч ст. 39 вищезазначеного Закону встановлено фіксовані розміри сум, з яких проводяться розрахунки соціальних виплат, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної заробітної плати, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимоги позивача.

Щодо періоду, за який має бути нараховано та виплачено соціальні виплати, то суд правильно визначив його відповідно до ч.2 ст.99 КАС України - у межах строку звернення до суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від "15" грудня 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.Ю.Бучик

судді: Є.В.Одемчук

С.М. Шевчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу: Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації вул.Курнатовського,7-а,м.Київ,02125

- ,