Ухвала суду № 43479291, 24.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 876/2998/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача Ящинського А.Л.,

представника відповідача Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Національного університету ,,Львівська політехніка" до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

20 грудня 2013 року Національний університет ,,Львівська політехніка" (далі - НУ ,,Львівська політехніка") звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова ) від 09.12.2013 року за №0002952210 та №0002962210.

Постановою від 24 лютого 2014 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Галицькому районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про неможливість реального здійснення позивачем господарських операцій з приватним підприємством (ПП) ,,Електротех", ПП ,,Капітал Плюс", ТзОВ ,,Конді 50", ПП ,,Терези" ЛТД, приватним підприємцем ОСОБА_3, приватним підприємцем ОСОБА_4. В даному випадку, на думку відповідача, має місце лише проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання (отримання) податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Податковий орган вважає, що господарські операції, які відображені НУ ,,Львівська політехніка" в досліджених документах, не мають достатньої доказовості, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірними податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків планової виїзної документальної перевірки НУ ,,Львівська політехніка" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, оформленої актом від 22.11.2013 року №539/22-10/02071010 (т.1 а.с.14-124), ДПІ у Галицькому районі м. Львова 09 грудня 2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення: за №0002952210, яким визначила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 114704,99 грн., в т.ч. 100197,05 грн. основного платежу та 14507,94 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та №0002962210, яким застосувала до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 510,00 грн. (т.1 а.с.12,13).

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач на порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість", пунктів 198.1, 98.3 статті 198 Податкового кодексу України допустив заниження податку на додану вартість на загальну суму 100 197,05 грн., а саме: за жовтень 2010 року в сумі 3 137,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 2108,60 грн., за травень 2011 року в сумі 5938,03 грн., за червень 2011 року в сумі 34122,65 грн., за вересень 2011 року в сумі 9621,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 10980,70 грн., за січень 2012 року в сумі 9501,72 грн., за липень 2012 року в сумі 5830,03 грн., за вересень 2012 року в сумі 10155,08 грн., за жовтень 2012 року в сумі 8802,24 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов на основі того, що позивачем у податковій звітності відображені господарські операції з контрагентами ПП ,,Електротех", ПП ,,Капітал Плюс", ТзОВ ,,Конді 50", ПП ,,Терези" ЛТД, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, які фактично не відбулися.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання послуг (товарів) підприємством позивача у вказаних вище контрагентів мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по цих господарських операціях. Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 07.06.2011 року НУ ,,Львівська політехніка" (замовник) та ПП ,,Електротех" (постачальник) уклали угоду про постачання матеріалів, товарів, сировини.

На підтвердження факту виконання умов угоди позивач надав копії видаткової накладної за № РН-0000038 від 07 червня 2011 року на відпуск пакетів статорного заліза до електродвигунів на загальну суму 27972,00 грн., в т.ч. ПДВ-4662,00 грн., платіжне доручення за №255 від 10.06.2011 року, прибуткову накладну, копію витягу з журналу реєстрації довіреностей, яким підтверджується видача довіреності від 07.06.2011року на ім'я ОСОБА_5 на отримання товару згідно видаткової накладної №РН-0000038 від 07.06.2011р., акт №1 на витрату матеріалів (т.1 а.с. 199-206).

На підставі виписаної ПП ,,Електротех" податкової накладної за №4 від 07.06.2011 року позивач відніс до складу кредиту за червень 2011 року ПДВ в сумі 4662,00 грн.

НУ ,,Львівська політехніка" (замовник) та ПП ,,Капітал Плюс" (постачальник) уклали угоди на постачання матеріалів за №16/05-1 від 16.05.2011 року та №05/09-1 від 05.09.2011 року.

На підтвердження факту виконання умов угод позивач надав копії видаткових накладних: №РН-0000016 від 19.05.2011 року на відпуск ітербію, ербію,тулію металічних на загальну суму 15399,72 грн., в т.ч. ПДВ 2566,62 грн.; №РН-0000030 від 06.09.2011 року на відпуск диспрозію, лютецію металічних,оксиду неодиму на загальну суму на суму 16614,00 грн., в т.ч. ПДВ 2769,00 грн., прибуткові накладні, вимоги на отримання матеріалів зі складу, платіжні доручення на оплату придбаного товару за №221 від 24.05.2011 року та № 391 від 12.09.2011 року (т.1 а.с. 208-220).

На підставі виписаних ПП ,,Капітал Плюс" податкових накладних за №2 від 19.05.2011 року та №2 від 06.09.2011 року позивач відніс до складу кредиту за травень та вересень 2011 року ПДВ в загальній сумі 5335,62 грн.

У серпні та вересні 2012 року НУ ,,Львівська політехніка" (замовник) та ТзОВ ,,Конді 50" (постачальник) уклали ряд угод про постачання обладнання за №08 від 15.08.2012 року, №1822, № 1823, №1824, №1825, №1826, №1890 від 19.09.2012 року.

На підтвердження факту виконання умов угод позивач надав копії видаткових накладних за № 1 від 15.08.2012 року на відпуск керованого комутатора на суму 397200,00 в тому числі ПДВ 66200,00 грн.; №0919-1 від 19.09.2012 року на відпуск акумуляторних батарей на загальну суму 174048,00 грн. в тому числі ПДВ 29008,00 грн.; №0919-3 від 19.09.2012 року на відпуск кабельних наконечників, проводів на загальну суму 60072,00 грн. в тому числі ПДВ 10012,00 грн. №0919-2 від 19.09.2012 року на відпуск комутатора керованого на суму 258180,00 грн. в тому числі ПДВ 43030,00 грн.; за №0919-5 від 19.09.2012 року на відпуск комутаторів керованих на загальну суму 177750,00 грн. в тому числі ПДВ 29625,00 грн.; №0919-4 від 19.09.2012 року на відпуск стабілізаторів напруги, вимикачів, реле на загальну суму 97415,00 грн. в тому числі ПДВ 16235,83 грн.; №09-19-6 від 19.09.2012 року на відпуск ББЖ Luxeon UPS в кількості 8 одиниць на загальну суму 133629,00 грн. в тому числі ПДВ 22271,50 грн.; прибуткові накладні, вимоги на отримання матеріалів зі складу, платіжні доручення на оплату придбаного товару: №3297 від 25.09.2012 року, №3294 від 25.09.2012 року, №3295 від 25.09.2012 року, №2742 від 15.08.2012 року (т.1 а.с. 135-197).

На підставі виписаних ТзОВ ,,Конді 50" податкових накладних за №253 від 17.08.2012 року , №518 від 27.09.2012 року, №567 від 28.09.2012 року, №568 від 28.09.2012 року позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ по вказаних господарських операціях, в тому числі за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року ПДВ на загальну суму 18 957,32 грн., а саме: за вересень 2012 року в сумі 10 155,08 грн., за жовтень 2012 року в сумі 8 802,24 грн.

Протягом 2008 - 2012 років НУ ,,Львівська політехніка" (замовник) та ПП ,,Терези" ЛТД (підрядник) уклали ряд договорів підряду з додатками до договорів. Відповідно до умов договорів підрядник зобов'язався виконати роботи, а замовник зобов'язався прийняти належним чином виконані роботи по капітальному ремонту та оплатити їх відповідно до актів виконаних робіт форма КБ-2.

За вказаними договорами підряду №10/29 від 29.10.2008 року з додатками, № 22/11 від 01.12.2009 року з додатками, № 23/11 від 23.11.2009 року з додатками, № 10/01 від 01.03.2010 року з додатками, №24/06 від 15.11.2010 року з додатками, № 25/06 від 15.11.2010 року з додатками, № 11а від 31.03.2011 року з додатком, №15/1 від 28.09.2011 року, підрядник зобов'язався виконати роботи: по капітальному ремонту з заміною існуючих вікон 2-го та 3-го поверхів та віконного блоку 1-го поверху по фасаду 12-1 від осі 1 в гуртожитку № 11 НУ ,,Львівська політехніка" по вул. Лукаша, 5 в м. Львові; по капітальному ремонту фасаду корпусу № 13 НУ ,,Львівська політехніка" по вул. Степана Бандери, 12 в м. Львові; по добудові адміністративного корпусу №13 по вул. С. Бандери, 12 (завершення робіт по будівництву); по капітальному ремонту лекційної аудиторії №416 в навчальному корпусі №4 НУ ,,Львівська політехніка" по вул. Митрополита Андрея, 5 в м. Львові; по капітальному ремонту із заміною існуючих віконних заповнень 1-го, 2-го, 3-го, 4-го та 5-го поверхів по фасаду в осях 49-37 в гуртожитку №8 НУ «Львівська політехніка» по вул. Сахарова, 23 в м. Львові; по капітальному ремонту із заміною існуючих віконних заповнень 1-го та 4-го поверхів по фасаду в осях 1-12 та 12-1 в гуртожитку № 11 НУ ,,Львівська політехніка" по вул. Лукаша, 5 в м. Львові; по капітальному ремонту приміщень культурно-просвітницького відділу, балетного залу, коридорів, костюмерної, гардеробних, душових кабін, санвузлів НД ,,Просвіта" навчального корпусу №26 по вул. Карпінського, 8 в м. Львові; по капітальному ремонту даху гуртожитку № 1 НУ ,,Львівська політехніка" по вул. Бой-Желенського, 14 в м. Львові.

На підтвердження факту виконання умов договорів позивач надав копії актів виконаних робіт по формі № КБ-2 , довідки про вартість виконаних робіт форми № КБ-3, відомості ресурсів форми № 45, платіжні доручення, (т.1 а.с. 222-250, т.2, т.3, т.4 а.с. 1-22).

На підставі виписаних ПП ,,Терези" ЛТД податкових накладних від 07.10.2010 року №24, від 07.10.2010 року №22, від 07.10.2010 року №23, від 14.11.2011 року №1; від 27.10.2011 року №4, від 27.10.2011 року №5, від 26.09.2011 року №1, від 19.05.2011 року №1, від 30.05.2011 року №3; від 30.05.2011 року №4; від 29.04.2011 року №4; від 23.03.2011 року №4, від 17.03.2011 року №2, від 13.01.2012 року №1 позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ по вказаних господарських операціях, в тому числі за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року ПДВ на загальну суму 41 904,11 грн.

За період з травня 2011 року по вересень 2012 року НУ ,,Львівська політехніка" (замовник) та приватний підприємець (ПП) ОСОБА_6 (постачальник) уклали ряд договорів про закупівлю товарів, постачання продукції.

На підтвердження факту виконання умов договорів позивач надав копії специфікацій до договорів, накладні на відвантаження овочів, фруктів, риби, рахунки, платіжні доручення на оплату вказаних товарів ( т.4 а.с. 24 - 172).

На підставі виписаних ПП ОСОБА_6 податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ по вказаних господарських операціях , в тому числі за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 29 338 грн., а саме: за червень 2011 року в сумі 23 507,97 грн., за липень 2012 року в сумі 5 830,03 грн.

В березні, травні, вересня 2010 року НУ ,,Львівська політехніка" (покупець) та ПП ОСОБА_3 (постачальник) уклали ряд договорів про постачання овочів, фруктів.

На підтвердження факту виконання умов договорів позивач надав копії специфікацій до договорів, накладні на відвантаження овочів, фруктів, рахунки, платіжні доручення на оплату вказаних товарів ( т.4 а.с. 174 - 241).

На підставі виписаних ПП ОСОБА_3 податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ по вказаних господарських операціях, в тому числі за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму загальну суму 175 407,75 грн., а саме: за липень 2010 року в сумі 85 899 грн., за серпень 2010 року в сумі 72 668,43 грн., за вересень 2010 року в сумі 16 840,32 грн.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У зв'язку з наведеним податковий орган не включав до оскаржених податкових повідомлень-рішень суми ПДВ, по яких збіг вказаний граничний строк для самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні приписи містили норми пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 , підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного до 01.01.2011 року).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з ПП ,,Електротех", ПП ,,Капітал Плюс", ТзОВ ,,Конді 50", ПП ,,Терези" ЛТД, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4 з придбання товарів, робіт (послуг) мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договорами, угодами, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), видатковими та податковими накладними, платіжними документами, бухгалтерськими проведеннями.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбані товари, роботи (послуги) відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними бухгалтерськими документами.

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів сум ПДВ, сплачених позивачем в ціні придбаних товарів, робіт (послуг) по господарських операціях з вказаними контрагентами.

Суд першої інстанції також вірно зазначив, що акти перевірок контрагентів позивача не є беззаперечним доказом відсутності господарських операцій з надання робіт, реалізації товарів позивачу, оскільки в ході перевірок цих товариств податковий орган будь-яких первинних документів не досліджував, а висновки проведених перевірок базуються лише на проведеному аналізі податкової звітності цих платників податків та бази даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

В листі від 29.09.2010 р. за № 20289/7/16-1617 Державна податкова адміністрація України роз'яснила, що наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відсутність товарно-транспортних накладних на переміщення придбаних позивачем товарів також не є беззаперечним доказом відсутності реального характеру вказаних господарських операцій, оскільки їх фактичне здійснення підтверджується дослідженими в судовому засіданні первинними документами.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у справі № 813/9592/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 30 березня 2015 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов