Ухвала суду № 43479282, 01.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 876/2020/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Техкомплект» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року у справі за поданням Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області до Приватного підприємства «Техкомплект» про стягнення коштів за податковим боргом,-

в с т а н о в и в:

У січні 2015 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася в суд з поданням про стягнення з Приватного підприємства «Техкомплект» (далі - відповідач) коштів за податковим боргом з поточних рахунків у банках.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року подання задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, та не встановлення всіх обставин справи, просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні подання.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в порушення вимог чинного законодавства позивачем не надсилалась податкова вимога про сплату суми податкового боргу з ПДВ в розмірі 1615194,00 грн., а тому підстав для звернення з таким поданням податковий орган не мав.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

У відповідності до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (надалі ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Як передбачено п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з положенням п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України визначено, що органи державної податкової служби, є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Техкомплект" 22.07.1997 року зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та взяте на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Івано-Франківську (а.с. 6-7). Також відповідач у відповідності до статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 250647809155).

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2015 року відповідачем подано до ДПІ у м. Івано-Франківську податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року, якою узгоджено податкове зобов'язання платника податків із податку на додану вартість за вказаний період у сумі 1 615 194,00 грн. (а.с. 9-10).

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, законом не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого.

Водночас пп. 60.1.1 п. 60.1 ст.60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу. У зв'язку з цим у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, органу державної податкової служби слід направити (вручити) йому нову податкову вимогу виходячи з виникнення нового грошового зобов'язання.

В матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу податкової вимоги форми «Ю» за № 1951-25 від 07.05.2014 року та відсутні докази її оскарження. Із довідки ДПІ у м. Івано-Франківську від 30.01.2015 року № 1667/10/25-150/710 вбачається, що станом на 30.01.2015 року податкова вимога форми «Ю» за № 1951-25 від 07.05.2014 року позивачем не відкликалася, оскільки податковий борг ПП "Техкомплект" не переривався. Доказів протилежного представником відповідача суду не подано (а.с. 14).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з часу направлення згаданої податкової вимоги ПП «Техкомплект» не погасило у свого боргу, а тільки поступово його збільшує, а тому у податкового органу відсутні підстави виставляти платнику податків нові податкові вимоги.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у зв'язку з наявністю податкової вимоги від 07.05.2014 року за № 1951-25 на суму, яка була вручена відповідачу (а.с. 8), орган державної податкової служби правомірно звернувся до суду для здійснення заходів щодо погашення податкового боргу.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Техкомплект» слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Техкомплект» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року у справі № 809/447/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула