Ухвала суду № 43479235, 02.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18886/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Розма» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Торговий дім «Розма» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 11.09.2014 року № 428/1-22-07-32910943, в якому працівниками податкового органу встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 511996 грн.

На підставі виявлених порушень, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0009812207, яким збільшила ТОВ «Торговий дім «Розма» грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 619134,00 грн., з яких за основним платежем - 511996,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 107138,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що посилання податкового органу на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних є помилковим, оскільки товарно-транспортні накладні, надані позивачем, є не єдиними первинними документами, які підтверджують отримання позивачем послуг по перевезенню товарів від його контрагентів. Разом з тим, в судовому рішенні зазначено, що позивачем не правомірно віднесено до складу валових витрат вартість списаних товарів, які були роздані в рекламних цілях, оскільки позивачем не доведено належними доказами факт використання списаних товарів.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Торговий дім «Розма» укладено договори про надання послуг з Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма «Ельдорадо», Приватним виробничо-комерційним підприємством «Тулон», згідно з якими останні надавали позивачу послуги по перевезенню вантажів.

Однак, в Акті перевірки зроблено висновок про неможливість доведення зв'язку понесених витрат з фінансово-господарською діяльністю товариства.

Разом з тим. з матеріалів справи вбачається, що до заперечень на Акт перевірки ТОВ «Торговий дім «Розма» були надані копії товарно-транспортних накладних, на підставі яких зазначеними контрагентами здійснювалось перевезення товарів позивача.

Посилаючись на неналежне оформлення накладних, зокрема, відсутність ПІБ та посади - підписанта з боку одержувача товару, повної адреси завантаження та розвантаження в графах «пункт навантаження» та «пункт розвантаження», марки автомобіля, номера подорожного листа, у багатьох товарно-транспортних накладних зазначено декількох вантажоодержувачів, податковий орган дійшов висновку, що неналежним чином оформлена первинна транспортна документація не підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Однак, колегія суддів наголошує, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем, є не єдиними первинними документами, які підтверджують отримання позивачем послуг по перевезенню товарів від його контрагентів.

Зокрема, ТОВ «Торговий дім «Розма» надано копії видаткових накладних, які зазначені у товарно-транспортних накладних, відповідно до яких було отримано товар покупцями позивача, виписки з банку на підтвердження проведення розрахунків з контрагентами - виконавцями послуг по перевезенню.

Крім того, в листі про результати розгляду заперечень від 26.09.2014 року №12031/10/26-50-22-07, відповідачем не названо правову норму, якою заборонено зазначати у товарно-транспортних накладних декількох вантажоодержувачів та закріплено обов'язок у графах «пункт навантаження» та «пункт розвантаження» зазначати повну адресу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за надання послуг по перевезенню товару.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат вартості списаних товарів, які були роздані в рекламних цілях, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.12.2012 року виконуючим директором ТОВ «Торговий дім «Розма» було затверджено маркетинговий план на 2013 рік, згідно з яким у 1-му кварталі 2013 року заплановано проведення семінару, у 2-му кварталі - виставки, у 3-му кварталі - виготовлення стендів для дилерів «ROZMA» та у 4-му - звітування по виконанню плану, проведення зустрічі з дилерами та святкування закінчення року. Кошторис фінансування визначений в розмірі 400000,00 грн.

Додатком до маркетингового плану №1 на 2013 рік, затвердженим виконавчим директором 01.06.2013 року, до пункту 3 додано інформацію про доцільність проведення рекламної роздачі продукції дилерам без стендів. При цьому зауважено, що така продукція має бути в порізаному вигляді (трабі ріжеться на шматки та не може бути використана для продажу, тільки для візуалізації), фітинги та інші дрібні деталі насипаються в один резервуар та можуть бути пофарбовані у різні кольори для кращої візуалізації. Підготовка продукції та акт підготовки продукції до рекламної акції готуються в присутності комерційного директора. Також позивачем надані акти списання товарів від 01.12.2013 року №4-13.

Однак, у зв'язку з ненаданням ТОВ «Торговий дім «Розма» будь-яких документів на підтвердження нанесення фарби на зазначені в актах товари, здійснення розрізання труб, що б виключало їх використання для продажу, а також передачі списаних товарів дилерам, колегія суддів погоджується із висновком суду про недоведеність факту використання списаних товарів саме з рекламною метою, а тому їх вартість безпідставно включена до складу валових витрат.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.