Постанова № 43477680, 19.03.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 р. Справа № 805/437/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго»

до відповідача Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області

про скасування постанови

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови від 02.07.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Позовна заява обґрунтована тим, що, як вважає позивач, постанова, яка оскаржується, прийнята відповідачем з перевищенням повноважень а не у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Зазначає, що порушення ч. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем постанова на адресу товариства не надсилалась, чим порушене його право на її оскарження в порядку та строки, встановлені чинним законодавством.

Вказує на те, що державним виконавцем в постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.07.2014 року невірне зазначене найменування боржника, а саме, замість найменування - ТОВ «ДТЕК Східенерго» зазначене ТОВ «Східенерго».

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 12.02.2015 року замінений неналежний відповідач у справі - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області на належного відповідача - Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області.

В поясненнях, наданих до матеріалів справи, відповідач зазначив, що подальше здійснення виконавчих дій неможливе у зв?язку з чим виконавче провадження завершене, просив розглянути справу на розсуд суду.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, пояснень, суд встановив.

ТОВ «ДТЕК Східенерго» зареєстроване як юридична особа, включене до Єдиного Державного реєстру підприємств України, як юридична особа (ЄДРПОУ 31831942), юридична адреса: 83001, м. Донецьк, бул. Шевченка, 11.

Постановою від 19.05.2014 року відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області згідно виконавчого листа від 02.12.2013 року № 2а/0570/2440/2012 відкрите виконавче провадження № 43342510 про стягнення з ТОВ «Східенерго» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році, в сумі 3485438 грн. 70 коп. та пені в сумі 72497 грн. 36 коп., в загальному розмірі в сумі 3557936 грн. 06 коп. (а.с. 7).

Постановою від 02.07.2014 року відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області винесена постанова ВП № 43342510 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на підставі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» для забезпечення реального виконання рішення суду (а.с. 8).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.

В розумінні ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 6 частини 2 зазначеної норми Закону визначено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець:

- здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

- надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

- розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» визначені заходи примусового виконання рішень, відповідно до якої заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно п.п. 5.1.1 п. 5.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158, звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» про арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Частиною 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження,

надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47

цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно ч. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідачем не надано суду доказів надсилання постанови, яка оскаржуєься, на адресу позивача.

Суд враховує, що за загальними правилами чинного законодавства в постанові державного виконавця повинне бути зазначене, в тому числі, повне найменування боржника.

Як вбачається з установчих документів, повне найменування позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», тоді як в постанові, яка оскаржується, зазначене - ТОВ «Східенерго».

Крім зазначеного, в письмових поясненнях, наданих до матеріалів справи, відповідач зазначив, що на теперішній час виконавче провадження у спірних взаємовідносинах завершене на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до зазначеної норми Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено

частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення

про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або

витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. 2, ст. 7-15, ст. 71, ст. 72, ст. 86, ст. 94, ст. 128, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови від 02.07.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - задовольнити повністю.

Постанову Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 02.07.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 43342510 про стягнення з ТОВ «Східенерго» (ЄДРПОУ 31831942) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році, в сумі 3485438 грн. 70 коп. та пені в сумі 72497 грн. 36 коп., в загальному розмірі в сумі 3557936 грн. 06 коп. скасувати.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», витрати, пов?язані зі сплатою судового збору, в сумі 487 грн. 20 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Давиденко Т.В.