Постанова № 43477679, 31.03.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 березня 2015 р. Справа № 802/4280/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача: Мавроді Р.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Вінницької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

В грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці Міндоходів про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.

Зазначила, що у відповідь на її письмове звернення отримала лист від 01.12.2014 року №5500/02-80-05 голови комісії з реорганізації Вінницької митниці Міндоходів, в якому вказувалося, що у зв'язку із її звільненням із займаної посади з 08.04.2014 року (ст. 38 КЗпП України, наказ про звільнення №130-0 від 04.04.2014 року), та враховуючи те, що ч.13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» виключена на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання» №1166-VI від 27.03.2014 року та набрала чинності з 01.04.2014 року, а також враховуючи дату звільнення та подання відповідних документів (заява від 11.04.2014 року та довідка Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці №1191 від 11.04.2014 року) виплату грошової допомоги при виході на пенсію здійснити неможливо відповідно до чинного законодавства. На думку позивачки дане рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним, оскільки на її переконання, норма закону, якою передбачено право на виплату грошової допомоги діяла до 01.05.2014 року, тобто на час її звільнення була чинна, а тому відмова у нарахуванні та виплаті грошової допомоги є протиправною, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

У ході судового розгляду справи, ухвалою суду від 20.01.2015 року замінено відповідача у справі Вінницьку митницю Міндоходів на її правонаступника - Вінницьку митницю Державної фіскальної служби.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.02.2015 року скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_3 до Вінницької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, а справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.03.2015 року справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача, з підстав викладених в позовній заяві та наданих додаткових поясненнях, позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у наданих у матеріали справи письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 73-74).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.04.2014 року наказом Вінницької митниці Міндоходів від 04.04.2014 року № 130-о ОСОБА_3 було звільнено із займаної посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 38 КЗпП України, при цьому з нею відповідно до статей 47,116 КЗпП України було проведено повний розрахунок (а.с. 5), про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці (а.с. 14).

Згідно довідки Вінницької митниці Міндоходів від 08.04.2014 року № 1640/02-80-05, виданої ОСОБА_3, вона дійсно працювала у Вінницькій митниці Міндоходів на посаді головного спеціаліста, заробітна плата станом на 08.04.2014 року становила 1597,50 грн. (посадовий оклад 1218 грн.) (а.с. 15).

Згідно довідки Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 Вінницького обласного Центра медико-соціальної експертизи серії 10ААВ № 551767 ОСОБА_3 встановлена друга загальна група інвалідності на строк до квітня 2015 року (а.с. 7).

11.04.2014 року ОСОБА_3 звернулась до в.о. начальника Вінницької митниці Міндоходів із заявою про надання грошової допомоги (10 посадових окладів) у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с. 26). Надала довідку Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці №1491 від 11.04.2014 року про те, що вона перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці та отримує пенсію по інвалідності 2 група з 09.04.2014 року по 31.03.2015 року згідно Закону України «Про державну службу» (а.с. 27).

Листом відповідача від 29.04.2014 року №1923/02-80-05, ОСОБА_3 було повідомлено, що ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» виключена на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання» №1166-VI від 27.03.2014 року, тому виплата грошової допомоги при виході на пенсію за поданими нею документами, а саме - заявою від 11.04.2014 року та довідкою із Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці № 1191 від 11.04.2014 року не проводиться відповідно до чинного законодавства (а.с. 28). Даний лист отриманий позивачкою 10.05.2014 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи (а.с. 29).

ОСОБА_3, на її повторне письмове звернення до Вінницької митниці Міндоходів, отримала відповідь від 01.12.2014 року №5500/02-80-05 голови комісії з реорганізації Вінницької митниці Міндоходів, в якій вказувалось, що відповідно до наказу Вінницької митниці Міндоходів від 04.04.2014 року № 130-о «Про звільнення ОСОБА_3.» 08.04.2014 року її було звільнено із займаної посади та проведено повний розрахунок відповідно до ст. 116 КЗпП України, про що свідчать відповідні фінансово-платіжні документи. Враховуючи те, що ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» виключена на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання» №1166-VI від 27.03.2014 року та набрала чинності з 01.04.2014 року, а також враховуючи дату звільнення та подання відповідних документів (заява від 11.04.2014 року та довідка Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці №1191 від 11.04.2014 року), виплату грошової допомоги при виході на пенсію здійснити неможливо відповідно до чинного законодавства (а.с. 6).

Статтею 37 Закону України «Про державну службу» в редакції від 02.03.2014 року (у редакції до 01.04.2014 року) було передбачено наступне пенсійне забезпечення і грошова допомога державним службовцям.

На одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

До досягнення віку, встановленого першим реченням частини першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність", виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Достроково призначена пенсія з урахуванням підпункту "г" частини першої пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення", пункту "в" частини другої статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему" і статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" у період до досягнення пенсійного віку, встановленого частинами першою та другою цієї статті, працюючим пенсіонерам не виплачується.

Визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.

У разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному статтею 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

У разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Державний службовець, звільнений з державної служби у зв'язку з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цією статтею. В таких випадках пенсія державному службовцю призначається на загальних підставах.

Державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

У разі виходу на пенсію державні службовці за наявності стажу державної служби не менше 10 років користуються умовами щодо комунально-побутового обслуговування, передбаченими цим Законом.

Період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Таким чином, частиною тринадцятою статті 37 Закону України «Про державну службу» в редакції від 02.03.2014 року передбачалось, що державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Однак, з 01.04.2014 року, відповідно до розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України від 27.03.2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», набрав чинності пункт 24 розділу ІІ даного Закону, яким виключено пункт тринадцятий статті 37 Закону України «Про державну службу», що передбачав виплату державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Згідно роз'яснень Національного агентства України з питань державної служби від 11.06.2014 року №3106/10-14, у державних службовців, які звільнилися з роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця до 31.03.2014 року включно, право на виплату такої допомоги виникло у момент звільнення у зв'язку з виходом на пенсію, тобто до виключення вищевказаної норми із Закону України «Про державну службу» - до 01.04.2014 року.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 звільнено наказом Вінницької митниці Міндоходів від 04.04.2014 року № 130-о із займаної посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 38 КЗпП України 08.04.2014 року, вона не має права на виплату їй допомоги у розмірі 10 посадових окладів.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно частини 4 статті 69 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.1, 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Відмовити у задоволені позову повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович