Рішення № 43477313, 07.04.2015, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/9870/14-ц

Провадження № 2/333/460/15

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Шевченко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА БАНК» про повернення банківського вкладу,-

в с т а н о в и в:

09.12.2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму депозиту у розмірі 16 800 гривень за договором банківського вкладу, посилаючись на те, що 07.10.2014 року між ним та відповідачем був укладений договір банківського вкладу «Лояльний on-line» № 10007008748942, відповідно до якого банк прийняв від нього грошові кошти у розмірі 21 000,00 гривень на строковий депозитний рахунок №26306112425835, строком до 06.11.2014 року, з процентною ставкою 21,5% річних. По закінченню строку залучення вкладу, позивач звернувся з відповідною заявою до банку, проте до теперішнього часу відповідач свої зобов'язання не виконав. В період з 06.12.2014 року по 25.12.2014 року отримав через банкомант іншого банку та з каси ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» суму в розмірі 4 200 грн. У зв'язку з тим, що відповідач після закінчення строку дії договору свої обов'язки щодо повернення грошових коштів за договором добровільно не виконав, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, просить суд стягнути з ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» суму депозиту в розмірі 16 800,00 гривень.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та додатково пояснив, що неодноразово звертався до банку з проханням повернути його кошти, проте відповіді та коштів за депозитом на цей час не отримав. Також, він звертався в інтернет сервіс «my Delta» з метою перевірки стану рахунку депозиту, але сервіс був постійно заблокований. Вважає, що ним виконані всі умови договору, у встановлений договором строк він звернувся із заявою про повернення депозиту, тому просив позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» - Шевчук В.В. у судове засідання не з'явилась, про день, місце і час розгляду справи повідомлена належним чином. До суду надала заперечення проти позову, просить у позові відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач у день закінчення строку вкладу перерахував кошти на поточний рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1, а тому договір банківського вкладу № 10007008748942 від 07.10.2014 року припинив свою дію, що свідчить про відсутність предмету спору та безпідставність вимог позивач про стягнення коштів. Крім того, АТ «ДЕЛЬТА БАНК» у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта і не є набувачем цих коштів. Жодним договором та нормативно-правовим актом не передбачена можливість стягнення з банку коштів, які належать клієнту та зберігаються на його рахунку, оскільки банк не набуває право власності на ці кошти. Також, вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту права, оскільки адекватним способом захисту оспорюваного права має бути зобов'язання відповідача виконати договірний обов'язок, а саме розпорядження власника коштів щодо розпорядження ними з урахуванням обмежень, встановлених нормативними актами України, зокрема НБУ, а не стягнення суми з відповідача, оскільки останній не привласнював їх. При цьому, звертає увагу, що на підставі рішення № 51 від 02.03.2015 року, прийнятого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» з 03.03.2015 року діє тимчасова адміністрація. Відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Просить в позові відмовити.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

07.10.2014 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ДЕЛЬТА БАНК»,Запорізьке відділення № 7 (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) був укладений договір банківського вкладу «Лояльний on-line» № 10007008748942, відповідно до якого банк прийняв від вкладника грошові кошти у розмірі 21 000,00 гривень на строковий депозитний рахунок №26306112425835, строком до 06.11.2014 року, з процентною ставкою 21,5% річних (а.с. 5).

Згідно п. 1.3 зазначеного договору вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 договору та по 06.11.2014 року включно («строк залучення вкладу»).

Відповідно до п. 1.10 договору банківського вкладу, вклад виплачується вкладнику по закінченню строку залучення вкладу за цим договором шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів НОМЕР_2, відкритий на ім'я вкладника в установі банку.

Пунктом 1.11 договору передбачено, що у разі, якщо вкладник не витребує суму вкладу шляхом надання письмової заяви до закінчення операційного дня відповідного відділення банку останнього дня строку, встановленого п. 1.3 договору, дія цього договору вважається продовженою за згодою вкладника на той же самий строк на тих же самих умовах (окрім розміру процентної ставки). У разі, якщо вкладник не витребує суму вкладу зі спливом строку, автоматично встановленого при продовженні дії цього договору, дія цього договору кожен наступний раз вважається продовженою за згодою вкладника на той же самий строк на тих же самих умовах (окрім розміру процентної ставки), проте загальний термін залучення вкладу за цим договором не може складати більше 2 періодів продовження строку дії цього договору.

04.12.2014 року позивач звернувся до банку із заявою про відмову від продовження строку дії договору та повернення суми вкладу за договором (а.с.3).

Тобто, ОСОБА_1 на виконання умов п. 1.11 договору банківського вкладу звернувся в банк з письмовою заявою про повернення коштів за депозитом.

З письмових пояснень позивача, вбачається, що останній в період з 06.12.2014 року по 25.12.2014 року отримав частину коштів за депозитом в розмірі 4 200 гривень. Отже, невиплачена сума за договором банківського вкладу «Лояльний on-line» № 10007008748942 складає 16 800 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 509, ч. 3 ст.510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №516 від 03.12.2003 року, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Вимоги частини 1-2 ст. 633 ЦК України передбачають, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України, договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Згідно п. 3.3. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 № 516, з послідуючими змінами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за N 1256/8577:

Банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

Представник ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» в своїх запереченнях зазначила, що у день закінчення строку вкладу банком на поточний рахунок ОСОБА_1 було перераховано кошти за договором, тому договір банківського вкладу припинив свою дію, відсутній предмет спору, проте відповідного підтвердження (виписки з поточного рахунку) представником до суду не надано, а тому, на думку суду, не надано доказу виконання банком умов договору, а отже, зобов'язання не виконано, права ОСОБА_1 порушено.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317, ч. ч. 1 - 3, 6 ст. 319, ст. ст. 321, 386 ЦК України: власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів, насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому, слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ст. 12 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1). При їх здійсненні особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (ч. 2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах (ч. 3). При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч. 4). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.ч. 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

При укладанні 07.10.2014 року договору банківського вкладу ОСОБА_1 розпорядився своїми коштами, які є його власністю, та вніс їх на депозитний рахунок ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» на умовах його строковості та повернення, проте своїми діями відповідач порушив зобов'язання, кошти, що є власністю позивача, не повертає у встановлений строк, чим порушує законні права позивача, а тому звернення до суду з відповідним позовом є належним способом захисту порушеного права та вимогами, сформульованими відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 було затверджено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі - Положення № 14), яке розроблено відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і визначає порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду.

Положенням ч.1 та ч.2 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Крім цього, зазначено статтею Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачені певні функції, які виконує Фонд.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі, шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та п. 8 розділу 1 Положення №14 вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 07.10.2014 року був укладений договір № 10007008748942 банківського вкладу (депозиту) у гривнях, відповідно до якого сума вкладу складає 21 000 грн. Вклад залучено на строк із моменту зарахування до 06.11.2014 року з процентною ставкою 21,5% річних.

Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДЕЛЬТА БАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року № 51 з 03 березня 2015 року у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ "ДЕЛЬТА БАНК» запроваджено тимчасову адміністрацію з 03 березня 2015 року.

Відповідно до ч. 5. ст.36. Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Виходячи з наведеного, під час дії тимчасової адміністрації вкладники ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА БАНК» можуть отримати свої кошти за договором банківського вкладу (депозиту), строк дії яких закінчився та за договорами банківського рахунку.

Зі змісту договору банківського вкладу випливає, що він укладений до 23 квітня 2015 року, тобто на час запровадження в ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ДЕЛЬТА БАНК» тимчасової адміністрації строк дії банківського вкладу закінчився.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заперечення, висловлені представником відповідача є необґрунтованими, не підтвердилися, а навпаки спростувалися матеріалами справи та фактичними обставинами, встановленими під час судового розгляду. ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором банківського вкладу «Лояльний on-line» № 10007008748942 від 07.10.2014 року виконав у повному обсязі та вніс на рахунок, зазначений у договорі, грошові кошти в сумі 21 000,00 гривень. На даний час відповідачем зобов'язання щодо повернення позивачу суми вкладу не виконано, тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми вкладу у розмірі 16 800 гривень ( з урахуванням отриманих позивачем коштів в розмірі 4 200,00 гривень).

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому суму по сплаті судового збору необхідно стягнути з відповідача в доход держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 1058, 1060 ЦК України, ч.4 ст.169, ст.ст.10, 11, 59, 60, 209, 214, 215 ЦПК України, п.1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №516 від 03.12.2003 року, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА БАНК» про повернення банківського вкладу - задовольнити.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА БАНК» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36 Б, ЄДРПОУ 34047020, індивідуальний податковий номер 340470226557, свідоцтва платника ПДВ: 100249294) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 суму депозиту за договором банківського вкладу «Лояльний on-line» № 10007008748942 від 07.10.2014 року у розмірі 16 800 (шістнадцять тисяч вісімсот) 00 коп.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА БАНК» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36 Б, ЄДРПОУ 34047020, індивідуальний податковий номер 340470226557, свідоцтва платника ПДВ: 100249294) в доход держави 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя Р.С. Холод