Рішення № 4347700, 03.07.2009, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Cправа №2-3258/2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2009 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Бондаренко В.М.,

при секретарі: Троян В.Б.,

за участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

за участю представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров’я під час виконання трудових обов’язків, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2009 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача страхову виплату за моральну шкоду в сумі 100 000 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що напротязі 25 років він знаходився у трудових відносинах із шахтами ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». При цьому він працював на різних підземних посадах із повним робочим днем у шахті. За час роботи на шахтах ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » він отримав професійні захворювання –радикулопатія попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями та стабільним больовим синдромом, двосторонній плечолопатковий пері артроз, деформуючий артроз ліктьових та колінних суглобів, нейросенсорна приглухуватість першого ступеню. Згідно первинного висновку Дніпропетровської обласної МСЕК № 2 від 17 січня 2008 року йому встановлено 65 % втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом третьої групи безстроково. Внаслідок отримання професійного захворювання йому було завдано великої моральної шкоди, яка виразилася у тому, що він втратив працездатність, став інвалідом, тобто перестав бути повноцінною людиною, він постійно відчуває фізичну біль, яка викликана наслідками травми, стан його здоров’я дуже незадовільний, у нього фактично дуже болить спина, він не витримує навіть легких фізичних навантажень, йому дуже важко стояти і навіть сидіти, він став дуже погано спати внаслідок сильних нападів болю, не має можливості працювати не тільки на виробництві, а й виконувати елементарну домашню роботу, він доставляє багато труднощів своїй родині. Багато часу він знаходиться на стаціонарному лікуванні, що порушує його нормальні життєві зв’язки.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача – Відкритого акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » позов не визнала, пояснила, що згідно рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 року, передбачене ст. 237-1 КЗпП України і ст. 1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди як один зі способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка завдала шкоду, або власником чи уповноваженим органом, не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону, тому що відшкодування матеріальної та моральної шкоди повинно здійснюватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності. Окрім цього, представник відповідача просила застосувати по справі строк позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, доводи представника відповідача Відкритого акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 », вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, а саме ксерокопії: виписних епікризів (а.с. 4-13), акту розслідування хронічного професійного захворювання (а.с. 15), довідки МСЕК (а.с. 14), трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 16-17) вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що напротязі 25 років позивач знаходився у трудових відносинах із шахтами ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». При цьому він працював на різних підземних посадах із повним робочим днем у шахті, що підтверджується копією трудової книжки. Працюючи в шкідливих умовах на виробництві, він отримав професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями та стабільним больовим синдромом, двосторонній плечолопатковий пері артроз, деформуючий артроз ліктьових та колінних суглобів, нейросенсорна приглухуватість першого ступеню. Згідно первинного висновку Дніпропетровської обласної МСЕК № 2 від 17 січня 2008 року йому встановлено 65 % втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності позивачу завдана моральна шкода, оскільки позивач став інвалідом третьої групи безстроково, він постійно відчуває фізичну біль, яка викликана наслідками травми, стан його здоров’я дуже незадовільний, у нього фактично дуже болить спина, він не витримує навіть легких фізичних навантажень, йому дуже важко стояти і навіть сидіти, він став дуже погано спати внаслідок сильних нападів болю. Багато часу він знаходиться на стаціонарному лікуванні, що порушує його нормальні життєві зв’язки.

Згідно п. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який діяв з 01.04.2001 року, було передбачено відшкодування моральної шкоди Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року, вказана частина виключена.

Згідно п. 1 ст. 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникли у сфері трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

А тому, враховуючи, що ОСОБА_1 висновком МСЕК № 2 від 17 січня 2008 року встановлено 65 % втрати професійної працездатності, суд вважає, що позивач має право на отримання з відповідача страхової виплати за моральну шкоду.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.10.2008 року, позивач має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Щодо строку позовної давності, слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Таким чином, виходячи з положень п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Тому, вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з того, що позивач отримав виробничу травму у працездатному віці, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв’язків, враховуючи ступінь втрати ним професійної працездатності, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 6500,00 грн.

В ідповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача повинні бути стягнуті судові витрати по справі, а саме: судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. ст. 9, 23, 1167, 1168, 1195 ЦК України, ст. ст. 10, 57-60,88, 131, 137, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров’я під час виконання трудових обов’язків – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (рахунок № 26006039733200 у ЯКІБ «Укрсіббанк» м. Харків, МФО 351005, ЗКПО 00178353) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 6 500 (шість тисяч п’ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (рахунок № 26006039733200 У ЯКІБ «Укрсіббанк» м. Харків, МФО 351005, ЗКПО 00178353) на користь державного бюджету м. Павлограда Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 65 (шістдесят п’ять) грн. 00 коп. (р/р 31412537700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області МФО 805012) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 50 (п’ятдесят) грн. 40 коп. ( р/р 31217259700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області МФО 805012).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України./span>

Суддя: В.М. Бондаренко