Постанова № 43474399, 06.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа № 920/87/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.,

при секретарі Литвиновій К.О.

за участю представників сторін:

апелянта – не з’явився,

боржника – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДПІ у м.Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області (вх. №1756 С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 13.01.15р. у справі № 920/87/15

за заявою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, м.Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Буд", м.Суми,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.01.2015р. (суддя Яковенко В.В.) заяву ДПІ у м.Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області про порушення справи про банкрутство боржника - ТОВ "Віта-Буд" повернуто без розгляду.

ДПІ у м.Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області з ухвалою місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду Сумської області.

Скарга обґрунтована тим, що виникнення та поступове збільшення суми податкового боргу боржника підтверджено розрахунком суми податкового боргу, витягами з карток особового рахунку платника податків, податковою декларацією, актами перевірок, податковими повідомленнями-рішеннями, копії яких додані до заяви. Вказана заборгованість боржника не підлягає списанню та розстроченню на підставі ст.100, 101 ПК України та відповідно до ч.3 ст.10 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є безспірними вимогами кредитора ДПІ у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області. Таким чином, на думку апелянта, безспірні вимоги ДПІ в розмірі 759103,19 грн. є сумою, яка більша від трьохсот мінімальних заробітних плат, та які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Крім того, відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як зазначає апелянт, із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України. Однак, ці обставини судом були не повністю з’ясовані, а отже, як наслідок судом першої інстанції було прийнято неправильне та незаконне рішення.

Апелянт та боржник у судове засідання не з’явились, про причини не з’явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи ухвалою суду від 20.03.2015р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В січні 2015р. Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області звернулась до господарського суду Сумської області з заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Буд" на підставі ст.10 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

13.01.2015р. господарським судом Сумської області прийнято оскаржувану ухвалу.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону про банкрутство заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором.

Частиною третьою статті 10 цього Закону передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів – грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. ч. 2, 7 ст. 11 Закону до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема:

рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили;

відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора;

до заяви кредитора – органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 15 вказаного Закону господарський суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду, якщо, зокрема, заявник – кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеною частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абзацом першим пункту 95.3 статті 95 Податкового Кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, виходячи з приписів статті 95 Податкового кодексу України, частини третьої статті 10, частини сьомої статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", доказами в підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.

Оскільки органам доходів і зборів як контролюючим органам законом надано повноваження щодо вжиття комплексу заходів щодо стягнення податкового боргу, які є значно більш широкими, ніж у інших кредиторів (суб’єктів господарювання), то орган доходів і зборів, звертаючись до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, зобов’язаний довести, що ним вичерпано всі можливі заходи щодо стягнення такого боргу у межах наданих законом повноважень.

З наданих до заяви про порушення справи про банкрутство доказів не вбачається, що ДПІ, як контролюючий орган, застосував всі можливі заходи щодо стягнення податкового боргу у межах наданих йому законом повноважень, оскільки не надано доказів на підтвердження безспірності вимог до боржника, а саме, рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в доход бюджету у рахунок погашення податкового боргу та доказів вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.

За таких обставин, як вірно зазначено судом першої інстанції, у суду відсутні правові підстави для прийняття поданої заяви до розгляду, оскільки до боржника заявлено вимоги, які не є безспірними.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу господарського суду Сумської області від 13.01.15р. у справі № 920/87/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 13.01.15р. у справі № 920/87/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 07.04.2015р.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Лакіза В.В.