Постанова № 43474305, 25.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2015 р. Справа№ 910/23984/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

за участю представників:

від прокуратури: Попельнюк В.В. - посвідчення № 030757 від 12.12.2014

від позивача-1: Скопич Я.О. - представник

від позивача-2: Опарін О.Л. - представник;

Опаріна А.Л. - представник

від відповідача: Бабич О.М. - представник

розглянувши в відкритому судовому засідання матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 року у справі № 910/23984/14 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Заступника міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі:

1. Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства;

2. Державного підприємства «Димерське лісове господарство»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»

про розірвання договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою та повернення лісової ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 року по справі № 910/23984/14 позов задоволено в повному обсязі.

Розірвано договір про дострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 07.12.2012 року № 186, укладений між Державним підприємством «Димерське лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія».

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» привести у первинний стан лісову ділянку площею 1,800 га, яка розташована у виділі № 7 кварталу № 83 Кам'янського лісництва в адміністративних межах Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» повернути Державному підприємству «Димерське лісове господарство» лісову ділянку площею 1,800 га з нормативною грошовою оцінкою 47324,47 грн., яка розташована у виділі № 7 кварталу № 83 Кам'янського лісництва в адміністративних межах Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» звернулось до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 року у справі № 910/23984/14, та прийняти нове рішення по справі, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

26.02.2015 від представника позивача-2 надійшли письмові пояснення по справі, в яких представник зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

04.03.2015 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи технічного висновку від 02.03.2015, а також копію кваліфікаційного сертифікату інженера технічного нагляду, який надав зазначений висновок.

16.04.2015 від позивача-2 надійшли додаткові письмові пояснення по справі щодо наданого відповідачем технічного висновку від 02.03.2015.

Представники прокуратури та позивача-1 письмових відзивів на апеляційну скаргу не надали, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та поданих письмових пояснень, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з наступних підстав:

25.03.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія», що є правонаступником ДП «Комерційна компанія», звернулось до Державного підприємства «Димерське лісове господарство» з листом вих. № 27 щодо можливості розширення бази відпочинку, що розташована по вул. урочище Зелений бір, 9 за рахунок земель виділу 7 в кварталі 83 Кам'янського лісництва з влаштуванням на вказаній земельній ділянці пункту охорони та додаткових господарських приміщень.

20.10.2011 відповідач звернувся до позивача-2 з заявою про надання погодження для виділення земельної ділянки яка знаходиться на території Кам'янського лісництва (виділ 7 квартал 83).

Листом вих. № 01-233 від 06.03.2012 відповідач-2 надав відповідачу погодження на виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 26.04.2012 № 169 «Про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» виділено Товариству з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» лісову ділянку площею 1,8000 га у довгострокове тимчасове користування, терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, що знаходиться у постійному користуванні державного підприємства «Димерське лісове господарство» (Кам'янське лісництво, квартал 83, виділ 7) та розташована на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі зазначеного розпорядження Київської обласної державної адміністрації між Державним підприємством «Димерське Лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» 07.12.2012 року укладено Договір на право довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 186 (надалі - Договір), який зареєстровано у Київському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 13.12.2012 року за № 42.

Позов мотивовано тим, що проведеною міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області перевіркою додержання вимог земельного та лісового законодавства під час укладення договорів довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками і лісами, законності їх використання встановлено порушення останнім істотних умов договору, а також ст. 20, 74 Лісового кодексу України, ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 502 від 14.08.2012 року, зокрема, відповідачем без дозволу постійного землекористувача ДП «Димирське лісове господарство» та без документа, що надає право на виконання будівельних робіт, побудовано: будівлю ангарного типу; навіс на залізобетонному фундаменті; господарську будівлю на залізобетонному фундаменті; вежу стільникового зв'язку; будівлю охорони на залізобетонних фундаментах; водонапірну башту; насосне обладнання водонапірної башти, яке змонтоване на бетонний фундамент; будівлю для обладнання свердловини на бетонному фундаменті; трансформаторну підстанцію на бетонному фундаменті; дизель генератор на бетонному фундаменті; трансформаторну підстанцію на двох фундаментних блоках; господарську будівлю на залізобетонних фундаментах; гостьовий будинок № 11; гостьовий будинок № 28.

Також прокурор наголошує на тому, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП «Димерське», складеного Державною екологічною інспекцією у Київській області від 16-29.05.2014, встановлено, що на лісовій ділянці знаходяться будівлі ангарного типу (фундаменти залізобетонні); навіс на залізобетонному фундаменті; господарську будівлю на залізобетонному фундаменті; вежу стільникового зв'язку; будівлю охорони на залізобетонних фундаментах; водонапірну башту; насосне обладнання водонапірної башти, яке змонтоване на бетонний фундамент; будівлю для обладнання свердловини на бетонному фундаменті; трансформаторну підстанцію на бетонному фундаменті; дизель генератор на бетонному фундаменті; трансформаторну підстанцію на двох фундаментних блоках; господарську будівлю на залізобетонних фундаментах; гостьовий будинок № 11 на залізобетонних фундаментах; гостьовий будинок № 28 на залізобетонних фундаментах, що є порушенням ст. 69 Лісового кодексу України, п.п. 1.4, 1.5, 5.3, 5.5, 6.8 Правил використання корисних властивостей лісів, а саме здійснення лісових користувань не у відповідності з метою або вимогами передбаченими договором на довгострокове тимчасове користування лісами. Крім того, відповідно до акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 22.05.2014 року, складеного Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, вказані будівельні роботи із будівництва зазначених вище будівель та споруд виконано ТОВ «Комерційна компанія» без документу, що надає право на виконання будівельних робіт чим порушено вимоги ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

14.05.2014 Державне підприємство «Димерське лісове господарство» видало припис про усунення недоліків і порушень № 01-428 в якому зазначено, що відповідачем використовується земельна ділянка не за цільовим призначенням та всупереч цілям, передбаченим договором та вимагало в термін до 01.09.2014 року усунути допущені порушення та відновити попередній стан земельної ділянки наданої ТОВ «Комерційна компанія» у платне довгострокове тимчасове користування.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Положеннями п. 1, 2 Договору передбачено, що Державне підприємство «Димерське лісове господарство», постійний лісокористувач, передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія», тимчасовий лісокористувач, приймає в довгострокове платне тимчасове користування лісову ділянку для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, розташовану в адміністративних межах Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області, загальною площею 1,8000 га, яка розташована на землях лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Димерське лісове господарство» (Кам'янського лісництво, квартал 83, виділ 7) згідно схеми розташування. Лісова ділянка передається без вилучення та зміни цільового призначення.

Відповідно до п. 3 Договору лісова ділянка, яка передається в довгострокове тимчасове користування має наступні характеристики: квартал - 83, виділ - 7, площа земельної ділянки - 1,8000 га, таксаційна характеристика: тип умов місце зростання - А, ступінь зволоженості грунтів - 2 (А2С), розряд лісових такс - 1, лісо таксовий пояс - 1, загальна площа таксаційної ділянки - 3,8 га, категорія зависності лісів - рекреаційно- оздоровчі, кліматична зона - полісся, рубки головного користування - недозволені.

На лісовій ділянці не знаходяться об'єкти нерухомого майна (п. 4 Договору).

Відповідно до п. 13 Договору лісова ділянка передається в довгострокове тимчасове користування виключно для використання її корисних властивостей для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, відповідно до вимог Лісового кодексу України, інших законодавчих актів, постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761.

У відповідності до п. 20 Договору на лісову ділянку, відведену у довгострокове тимчасове користування встановлено наступні обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб: використання лісової ділянки за цільовим призначенням з дотриманням архітектурних, пожежних, санітарно-епідеміологічних та природоохоронних вимог; заборона вирубки дерев без спеціального дозволу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Нормами ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 23 Договору сторони погодили, що тимчасовий лісокористувач під час довгострокового користування лісовою ділянкою має право, зокрема, за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами, відповідно до вимог ст. 74 Лісового кодексу України в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища та природних ландшафтів, з дотриманням правил архітектурного планування приміських зон та санітарних вимог.

Відповідно до п. 24 Договору тимчасовий лісокористувач під час довгострокового користування лісовою ділянкою зобов'язаний, зокрема, виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Згідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 29 Договору дія договору припиняється його розірванням, зокрема, за рішенням суду за позовом однієї із сторін у разі невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором або внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно ст. 74 Лісового кодексу України використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог. У лісах, що використовуються для відпочинку, лісокористувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою.

Положеннями ст. 22 Лісового кодексу України визначено, що підставами припинення права постійного користування лісами є: 1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом; 2) використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення; 3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 1.1 Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 року № 502 (далі - Правила), ці Правила встановлюють норми і вимоги щодо використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Положеннями п. 5.6 Правил визначено, що при використанні корисних властивостей лісів не допускається пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та ґрунтів, засмічення та забруднення виділеної лісової ділянки та прилеглої до неї території.

У відповідності до п. 6.4 Правил спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів).

З наведеного вбачається, що для правильного вирішення спору та встановлення наявності підстав для розірвання спірного Договору, необхідно встановити наявність факту істотного порушення умов Договору.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів зазначає, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с. 34- 43) не може бути належним доказом порушення відповідачем умов Договору та природоохоронного законодавства, оскільки зазначений акт не містить відомостей щодо дати та періоду проведення перевірки, а крім того, в зазначеному акті зазначено: «Керуючись вимогами чинного земельного законодавства України визначення чітких меж земельної ділянки та лісових ділянок в натурі на місцевості не є можливим так як дані роботи виконуються землевпорядними організаціями, що мають у своєму складі сертифікованого-інженера землевпорядника. Тому опис території та об'єктів благоустрою які знаходяться на місцевості є приблизним», рішення суду не може ґрунтуватись на докази які є «приблизними», оскільки такі докази не є належними в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Колегією суддів не приймається як належний доказ порушення відповідачем законодавства Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 22.05.2014 (а.с. 44-45) в якому зазначено: «Визначити межі земельної ділянки неможливо через відсутність акту винесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевості) та відсутність межових знаків встановленого зразка», оскільки таке твердження свідчить, що акт складений на припущеннях.

Зазначені акти також не містять відомостей щодо повідомлення відповідача про проведення перевірки на спірній земельній ділянці, ознайомлення відповідача з результатами перевірки чи про відмову представників відповідача у ознайомленні з зазначеними актами.

Зважаючи на те, що акт перевірки проведеної позивачем-2 визнано судом неналежним доказом, колегія суддів не приймає до уваги Припис про усунення недоліків і порушень № 01-428 від 14.05.2014 (а.с. 32), оскільки він ґрунтується на результатах перевірки зазначених в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, який визнано судом неналежним доказом.

Крім того, як вже було зазначено, відповідач листом від 25.03.2011 вих. № 27 звертався до відповідача щодо можливості розташування на спірній земельній ділянці пункту охорони та додаткових господарських приміщень.

Пунктом 23 Договору сторони погодили, що тимчасовий лісокористувач під час довгострокового користування лісовою ділянкою має право, зокрема, за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами, відповідно до вимог ст. 74 Лісового кодексу України в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища та природних ландшафтів, з дотриманням правил архітектурного планування приміських зон та санітарних вимог.

У свою чергу, позивач-2 листом вих. № 01-233 від 06.03.2012 надав відповідачу погодження на виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів визнає зазначений лист позивача-2 погодженням, яке у відповідності до положень п. 23 Договору надає відповідачу право зводити на спірній земельній ділянці тимчасові споруди з дотриманням вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до наданих доказів та технічного висновку від 02.03.2015, який ґрунтується на нормах чинного законодавства, належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» споруди, які розміщені на спірній земельній ділянці є тимчасовими спорудами та розміщені при наявності дозволу постійного землекористувача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прокуратурою та позивачами не доведено наявності порушення відповідачем природоохоронного законодавства та істотного порушення умов Договору, а відповідно висновок суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання Договору є необґрунтованим.

З наведеного вбачається, що підстави для розірвання Договору на право довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 186 від 07.12.2012 укладеного між Державним підприємством «Димерське Лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскільки відсутні підстави для задоволення первинної позовної вимоги про розірвання Договору, позовні вимоги про приведення спірної земельної ділянки у первинний стан та повернення її позивачу-2, які є похідними, також не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Положеннями п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 року у справі № 910/23984/14 підлягає зміні у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 по справі № 910/23984/14 скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства (01196, м. Київ, вул. Святошинська, 30, ідентифікаційний код 35278561) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, ідентифікаційний код 30440474) 913,50 (дев'ятсот тринадцять грн. 50 коп.) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Державного підприємства «Димерське лісове господарство» (07313, Київська обл., Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 00992036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, ідентифікаційний код 30440474) 913,50 (дев'ятсот тринадцять грн. 50 коп.) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути з Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства (01196, м. Київ, вул. Святошинська, 30, ідентифікаційний код 35278561) на користь Державного бюджету України 1827,00 (тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. судового збору за подання позовної заяви.

7. Стягнути з Державного підприємства «Димерське лісове господарство» (07313, Київська обл., Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 00992036) на користь Державного бюджету України 1827,00 (тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. судового збору за подання позовної заяви.

8. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

9. Матеріали справи № 910/23984/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко