Постанова № 43474209, 02.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа№ 910/27604/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання: Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Гальченко Р.О. - представник за дов. б/н від 18.03.2015;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2015

у справі № 910/27604/14 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Технологічна аграрна компанія об'єднана"

про визнання недійсним договору поставки,

У судовому засіданні 02.04.2015 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору поставки № 5-2503144/ззр від 25.03.14., який було укладено між сторонами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорюваний договір від імені позивача було підписано директором - Табатадзе Романом Джемоловичем, тобто особою, яка не мала права укладати такий правочин за відсутності відповідного рішення загальних зборів товариства. Крім того, ТОВ "Агро ХХІ" вказує на те, що відповідач був обізнаний про обмеження директора щодо вчинення зазначеного договору, у зв'язку з чим вважає, що вказаний договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2015 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Технологічна аграрна компанія об'єднана" (далі - третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПрАТ "Технологічна аграрна компанія об'єднана" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не дослідив, що спірний договір з боку позивача було підписано особою, яка не мала права укладати такий правочин, що, на думку апелянта, свідчить про його недійсність. Також апелянт зазначив, що суд неправомірно прийняв рішення за відсутності представника позивача, чим порушив його процесуальні права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 апеляційну скаргу третьої особи прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.04.2015.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.04.2015 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу. Зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача у судове засідання 02.04.2015 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, направленням на адресу позивача копії вищезазначеної ухвали від 03.03.2015.

Представник третьої особи у судове засідання 02.04.2015 також не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, направленням на адресу третьої особи копії вищезазначеної ухвали від 03.03.2015.

Так, ухвали Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 (які були надіслана позивачу та третій особі рекомендованим листом саме на адреси, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також самими сторонами, як адреси фактичного місцезнаходження вказаних юридичних осіб) повернулися до суду з поміткою «за закінченням терміну зберігання».

В свою чергу, ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (далі - Постанова Пленуму) встановлює, що належною адресою є адреса, яка повідомлена суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім того, пункт 3.9.1. Постанови Пленуму визначає, що в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно частини 3 пункту 3.12. Постанови Пленуму неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, представник відповідача наполягав на розгляді апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третьої особи, зважаючи на тривалий строк розгляду справи в судах обох інстанцій.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників позивача та третьої особи, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання та не направили жодних заяв, клопотань до суду.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, заслухавши пояснення представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.03.14. між відповідачем (постачальник за умовами договору) та позивачем (покупець за умовами договору) було укладено договір поставки № 5-250314/ззр (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) відповідач зобов'язався передати (поставити) покупцю продукцію для сільгоспвиробництва (товар), а позивач зобов'язався придбати товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Строк дії договору (відповідно до п. 2.1.) - з моменту його підписання до 31.12.14.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість товару повинна бути повністю сплачена постачальнику покупцем на умовах, які зазначені в договорі та додаткових угодах (специфікаціях), що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.2 договору, розрахунок за ним здійснюється в національній валюті. Конкретні умови оплати зазначаються у відповідній додатковій угоді (специфікації).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідно до додаткової угоди (специфікації) № 1 від 25.03.14 до договору, загальна ціна товару, що постачається (Брейк, загальною кількістю 4120,00 л, Торнадо 500. в.р., загальною кількістю 120 680,00 л, Купроксат, к.с., загальною кількістю 77 250,00 л, Лазуріт, СП. загальною кількістю 27 600,00 кг, Ланселот 450 WG в.д.г., загальною кількістю 1 250.00 кг) становить 32 796 966,00 грн.

Згідно угоди № 1 від 25.03.14 про внесення змін та доповнень до додаткової угоди (специфікації) № 1, загальна ціна товару, що постачається (Брейк, загальною кількістю 4120,00 л, Торнадо 500. в.р., загальною кількістю 120 680,00 л, Купроксат, к.с., загальною кількістю 77 250,00 л, Лазуріт, СП. загальною кількістю 27 600,00 кг, Ланселот 450 WG в.д.г., загальною кількістю 920,00 кг) становить 32 066 187,60 грн.

Згідно угоди № 2 від 26.03.14 про внесення змін та доповнень до додаткової угоди (специфікації) № 1, загальна ціна товару, що постачається (Брейк, загальною кількістю 4120,00 л, Торнадо 500. в.р., загальною кількістю 109 900,00 л, Купроксат, к.с., загальною кількістю 77 250,00 л, Лазуріт, СП. загальною кількістю 27 600,00 кг, Ланселот 450 WG в.д.г., загальною кількістю 920,00 кг) становить 31 059 120,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди (специфікації) № 2 від 09.04.14 до договору, загальна ціна товару, що постачається (Лазуріт, СП. загальною кількістю 670,00 кг, Ланселот 450 WG в.д.г., загальною кількістю 27,00 кг) становить 397 253,52 грн.

За додатковою угодою (специфікацією) № 3 від 18.04.14 до Договору, загальна ціна товару, що постачається (Торнадо 500. в.р., загальною кількістю 7 800,00 л) становить 773 136,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що відповідач виконав умови договору та поставив позивачу товар, доказом чого є підписані сторонами видаткові накладні на поставку товару та довіреності позивача на отримання матеріальних цінностей від відповідача за договором, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 60-81). Зі змісту зазначених доказів вбачається, що товар було прийнято позивачем без зауважень, що також не заперечується останнім.

В свою чергу, позивач вважає, що договір має бути визнано недійсним, з посиланням на те, що від імені позивача договір підписано особою (директором), яка діяла з перевищенням своїх повноважень, так як відносно укладення договорів на таку суму щодо повноважень директора встановлені обмеження статутом позивача, а саме: необхідність погодження відповідних дій з вищим органом управління - загальними зборами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (далі - Постанова Пленуму № 11), вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтею 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами було узгоджено предмет договору поставки та визначено ціну, в тому числі шляхом підписання додатків до договору та специфікацій до нього.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що сторонами вчинялись дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Зокрема, на виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, підписаними обома сторонами та не заперечується позивачем. Крім того, позивач вчинив дії по видачі довіреностей для уповноваження своїх представників на отримання матеріальних цінностей від відповідача саме за договором № 5-250314/ззр (про що безпосередньо зазначено у вказаних довіреностях).

Стосовно доводів апелянта про те, що договір було укладено директором ТОВ "Агро ХХІ" з перевищенням повноважень, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності (п. 3.3 Постанови Пленуму № 11).

Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За правилами статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як вбачається з договору поставки № 5-250314/ззр, від імені позивача його підписано директором - Табатадзе Романом Джемоловичем.

Так, відповідно до п. 11.9. Статуту позивача, директор або будь-яка особа, якій повноваження директора буди делеговані, не має права на вчинення правочинів (укладення, зміну, розірвання договорів або інших угод), витрату коштів або відчуження майна, сума (вартість) якого (их, ї) перевищує 100 000 (сто тисяч) гривень без попередньої згоди загальних зборів учасників товариства. Під правочином в цьому пункті розуміється один або серія (декілька) правочинів, що укладені між одними й тими ж сторонами або афілійованими з ними чи спільно контрольованими особами, мають аналогічний чи подібний предмет та стосуються одною чи подібною об'єкту (товару, робіт, послуг). У разі вчинення такого правочину (укладення, зміни, розірвання договору або іншої моди), витрати коштів або відчуження майна без попередньої згоди Загальних зборів Учасників, цей правочин (договір, угода), втрата коштів, відчуження майна є недійсним з моменту такою вчинення, укладення, витрати, відчуження.

Згідно з п. 10.5.9 Статуту позивача, до компетенції загальних зборів учасників належить надання директору або будь-якій іншій особі, якій повноваження директора були делеговані, попередньої згоди на вчинення правочинів (укладення, зміну, розірвання договорів або інших угод), витрату коштів або відчуження майна, сума (вартість) якого (их, ї) перевищує 100 000 (сто тисяч) гривень. Під правочином у цьому пункті розуміється один або серія (декілька) правочинів, що укладені між одними й тими ж сторонами або пов'язаними особами, мають аналогічний чи подібний предмет та стосуються одного чи подібного об'єкт) (товару, робіт, послуг). Для цілей цього Статуту "пов'язана особа" означає юридичну або фізичну особу, яка здійснює контроль над товариством, або яка контролюється товариством, або перебуває під спільним контролем з Товариством.

Твердження позивача та третьої особи про те, що загальні збори не приймали рішення про підписання директором позивача оскаржуваного договору, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, у відповідності до наявного в матеріалах справи протоколу № 265 від 24.03.14 загальних зборів учасників ТОВ "Агро ХХІ", загальні збори вирішили надати згоду товариству на придбання у ТОВ "Сервіс-Агроцентр" (код ЄДРПОУ: 36059766) засобів захисту рослин, а саме: Брейк, загальною кількістю 4120,00 л. за ціною 407.22 гри. з ПІДВ за 1 літр, загальною вартістю 1 677 746,40 грн. з ПДВ, що становить еквівалент 37.70 доларів США за 1 літр з ПДВ, строком поставки до 05.06.14.; Торнадо 500. в.р., загальною кількістю 120 680,00 л. за ціною 93.42 грн. з ПДВ за 1 літр, загальною вартістю 11 273 925,60 грн. з ПДВ, що становить еквівалент 8,65 доларів США за 1 літр з ПІДВ. строком поставки до 10.04.14.; Купроксат, к.с., загальною кількістю 77 250,00 л, за ціною 59.88 грн. з ПДВ за 1 літр., загальною вартістю 4 625 730.00 грн. з ПДВ, що становить еквівалент 5,54 доларів США за 1 літр з ПДВ, строком поставки до 10.07.14.; Лазуріт, СП. загальною кількістю 27 600,00 кг, за ціною 451,14 грн. з ПДВ за 1 кг. Загальною вартістю 12 451 464.00 грн. з ПДВ, що становить еквівалент 41.77 доларів США за 1 кг з ПДВ, строком поставки до 20.04.14; Ланселот 450 WG в.д.г., загальною кількістю 1 250.00 кг за ціною 2 214.48 грн. з ПДВ за 1 кг, загальною вартістю 2 768 100.00 грн. з ПДВ, що становить еквівалент 205.04 доларів США за 1 кг з ПДВ, строком поставки до 04.04.14. Здійснити оплату товару переказним авальованим векселем зі строком оплати "за пред'явленням, але не раніше "15 листопада 2014 року". Вартість товару розраховується у тривні та фіксується у відповідній іноземній валюті. У разі зміни курсу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку, відносно курсу, визначеного у договорі. Продавець має право в односторонньому порядку змінити вартість товару.

Крім того, по третьому питанню порядку денного протоколу № 265 вирішили уповноважити директора Товариства Табатадзе Романа Джемоловича на укладення підписання договору, відповідно до рішення, зазначеного в пункті 2 даного протоколу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про обґрунтованість доводів відповідача в частині того, що директор ТОВ "Агро ХХІ" під час укладення оспорюваного договору на законних підставах представляв інтереси позивача та мав право підписувати такий договір.

Разом з цим, необґрунтованими є доводи апелянта в частині того, що в матеріалах справи відсутні докази схвалення правочину позивачем.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що навіть у випадку вчинення правочину з перевищенням повноважень за умови вчинення подальших дій, які свідчать про прийняття такого правочину до виконання, тобто його схвалення, він не може бути визнаний недійсним, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Так, у пунктах 3.3, 3.4 Постанови Пленуму № 11 зазначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

В цій частині суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що фактом схвалення правочину з боку позивача стало прийняття товару за договором поставки згідно належним чином оформлених видаткових накладних (з видачею довіреностей на отримання товару).

Отже, вчинивши дії, направлені на виконання умов договору та прийнявши без жодних зауважень поставлений товар, позивач додатково схвалив зі свого боку укладення спірного договору поставки, що є окремою підставою вважати позовні вимоги необґрунтованими.

Враховуючи той факт, що позивачем та третьою особою не доведені обставини, на підставі яких місцевий господарський суд міг би задовольнити позов та визнати договір поставки недійсним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції в цій частині.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт також зазначав, що суд першої інстанції порушив процесуальні права позивача, оскільки розглянув справу та прийняв оскаржуване рішення за відсутності представника ТОВ "Агро ХХІ".

Київський апеляційний господарський суд не приймає зазначені доводи відповідача (як підставу для скасування рішення суду першої інстанції), з урахуванням наступного.

Згідно частини 3 пункту 3.12 Постанови Пленуму неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такою обставиною, зокрема є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відкладення розгляду справи є виключно правом, а не обов'язком суду. При цьому, ухвалою від 13.01.2015, Господарський суд міста Києва відкладав розгляд даної справи, зокрема, через нез'явлення представника позивача та повторно зобов'язував надати відповідні докази на підтвердження власних доводів.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, на якому було прийняте оспорюване рішення про що, зокрема, свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 0103032895151 про вручення стороні копії ухвали про відкладення розгляду справи (а/с 102).

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі відбулося без порушення процесуальних прав сторін, зокрема позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та мав можливість безперешкодно направити необмежену кількість повноважних представників у судове засідання.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 у справі № 910/27604/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 у справі № 910/27604/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/27604/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 06.04.2015 року.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім