Рішення № 43474144, 31.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р.Справа № 922/364/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Дем'яновій Є.Є.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова Харківської області про стягнення коштів в сумі 2745537,20 грн. за участю представників:

від позивача: Єфременко О.О. - довіреність

від відповідача: Радигін Є.С. - довіреність

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України", м. Київ (далі за текстом - позивач), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова Харківської області, про стягнення коштів в сумі 2745537,20 грн. за договором №13/3030-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012.

Позивач в обґрунтування свого права на заявлення даного позову посилається на те, що відповідачем несвоєчасно здійснювалася оплата за договором №13/3030-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012, у зв'язку з чим він має сплатити пеню в розмірі 409274,57грн., 3% річних у розмірі 210735,63 грн. та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 2125527 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву частково визнав позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 15723,34грн. та про стягнення інфляційних витрат в розмірі 15723,34грн. Проти іншої частини позову, а саме: проти вимог про стягнення 409274,57грн. пені, 195012,29грн. 3% річних та 1893806,48грн. інфляційних витрат відповідач заперечив, оскільки позивач нарахував відповідні суми безпідставно.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву також містив клопотання про надання відстрочки виконання рішення строком на один рік з моменту його винесення на підставі п. 6 ст. 83, ст. 121 ГПК України. Дане клопотання обґрунтоване тяжким фінансовим становищем відповідача, яке викликано низьким рівнем розрахунків населення за послуги, що надаються відповідачем. Борги населення перед відповідачем за комунальні послуги по теплопостачанню станом на 01.01.2015 досягли суму у розмірі 20436062,40 грн.

Суд не знаходить підстав для задоволення даного клопотання, оскільки зазначені відповідачем обставини не доводять неможливості виконання судового рішення у даній справі, а лише свідчать про незадовільний фінансовий стан відповідача.

Разом із тим, відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідачем доказів існування таких обставин не надано, а тому не доведено неможливість або ускладнення виконання судового рішення у встановлений законом строк. Так само не наведено відповідачем і обставин, через які надання відстрочки строком в один рік сприятиме належному виконанню судового рішення у даній справі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що як позивач, так і відповідач є комерційними підприємствами, та несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Отже, невиконання відповідачем зобов'язань з оплати товару та послуг негативно відбивається на підприємстві позивача. А подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав до надання розстрочки виконання рішення у даній справі.

Також відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи. На вирішення експертизи відповідач запропонував поставити запитання, що стосуються господарської діяльності відповідача, зокрема, щодо економічної обґрунтованості тарифів на теплопостачання, щодо показників ліквідності, платоспроможності та прибутковості відповідача, щодо можливості відповідача у період опалюваного сезону 2013-2014 року та у період дії договору купівлі-продажу природного газу, укладеного з позивачем, своєчасно розрахуватися за поставлений газ.

Необхідність проведення даної експертизи відповідач обґрунтовує необхідністю застосування судом положень п. 3 ст. 551, ст. 614 ЦК України та пунктів 3 та 6 статті 83 ГПК України.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, оскільки, по-перше, відповідач до відзиву надав низку доказів на підтвердження доводів про необґрунтованість тарифів та їх несвоєчасне збільшення у встановленому порядку, а також про незадовільний фінансовий стан підприємства. Отже, суд не вбачає необхідності у призначенні судової експертизи. По-друге, суд звертає увагу, що вказані обставини (невідповідність тарифів, низький рівень розрахунків населення, збитковість діяльності відповідача) мали місце не лише при виконанні умов договору, а й при його укладенні, оскільки мають систематичний характер. Однак, відповідач уклав даний договір, тим самим прийнявши на себе ризики його невиконання.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

28 грудня 2012 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», як продавцем, та Комунальним підприємством «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області, як покупцем, укладений договір №13/3030-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу (далі за текстом - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору позивач зобов'язався передати відповідачу природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними та національними творчими спілками та їх осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ.

На виконання умов Договору Позивач поставив з січня по грудень 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 23 993 872,05 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 26.09.2013 за газ спожитий у січні 2013 року на суму 4899673,15грн, від 26.09.2013 за газ спожитий у лютому 2013 року на суму 3969392,28грн., від 26.09.2013 за газ спожитий у березні 2013 року на суму 4325997,41грн., від 26.09.2013 за газ спожитий у квітні 2013 року на суму 683820,04грн., від 31.10.2013 за газ спожитий у жовтні 2013 року на суму 1988435,22грн., від 24.01.2014 за газ спожитий у листопаді 2013 року на суму 3092889,43грн., від 24.01.2014 за газ спожитий у грудні 2013 року на суму 5032170,72грн., від 24.01.2014 за газ спожитий у грудні 2013 року на суму 1493,80грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі не виконання відповідачем пункту 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідачем розрахунки за поставлений природний газ проводилися несвоєчасно, що підтверджується сальдо по підприємству відповідача та випискою по операціях по Договору №13/3030-ТЕ-32 з 01.01.2013 по 30.11.2014.

Відповідач факту виконання умов Договору з порушенням встановлених строків не оспорював, зазначив, що такі порушення мали місце у зв'язку із складним фінансовим станом підприємства, невідповідними тарифами на послуги для населення, низьким рівне оплати послуг, що надаються відповідачем споживачам.

Згідно розрахунків позивача та відповідача, станом на момент подання позову основна заборгованість за Договором відсутня.

При цьому, частина основного боргу за Договором в загальній сумі 11503129,80грн., а саме за період: січень 2013 року, лютий 2013 року та частково березень 2013 року, погашена відповідачем шляхом оплати грошовими коштами.

Інша частина заборгованості, в загальному розмірі 12490742,25грн., погашена на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків № 121/30 від 12.02.2014 на суму 446836,61грн. та № 381/30 від 24.09.2014 на суму 12043905,64грн.

Відповідно до п. 2 ст. 10 вищевказаних договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 13/3030-ТЕ-32 від 28.12.2012, у п. 15 договорів про організацію взаєморозрахунків визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Враховуючи виконання грошових зобов'язань за Договором з порушенням встановлених строків, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 409274,57грн., 3% річних у розмірі 210735,63 грн. та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 2125527,00грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Уклавши договори про організацію взаєморозрахунків № 121/30 від 12.02.2014 на суму 446836,61грн. та № 381/30 від 24.09.2014 на суму 12043905,64грн., сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору поставки природного газу.

Отже, для застосування санкцій, передбачених Договором поставки природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що оплати грошовими коштами саме за умовами Договору купівлі-продажу природного газу зроблені за період січень 2013 року, лютий 2013 року та частково за березень 2013 року.

За інші місяці оплата здійснювалася саме згідно умов договорів про організацію взаєморозрахунків. Зокрема, частина заборгованості за березень 2013 року погашена на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків в розмірі 446836,61 грн. (дата оплати - 01.04.2014) згідно договору № 121/30 від 12.02.2014 та 1245096,49грн. (дата оплати - 15.10.2014) згідно договору № 381/30 від 24.09.2014. За квітень 2013 року, жовтень-грудень 2013 року, заборгованість повністю погашена 15.10.2014 згідно договору про організацію взаєморозрахунків №381/30 від № 24.09.2014.

Відповідач надав суду власний розрахунок заборгованості, який відповідає обставинам справи та враховує факт погашення заборгованості за договорами про організацію взаєморозрахунків. За даним розрахунком загальний обсяг 3% річних складає суму у розмірі 15723,34грн., збитки від інфляції складають суму 231720,52грн., які нараховано на прострочені платежі грошовими коштами, що здійснювалися саме на підставі Договору купівлі-продажу природного газу.

Суд знаходить даний розрахунок обґрунтованим, у зв'язку з чим задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 15723,34грн. та збитки від інфляції у розмірі 231720,52 грн.

Інша частина позовних вимог задоволенню не підлягає, оскільки нараховані позивачем на заборгованість, що була погашена саме згідно умов договорів про організацію взаєморозрахунків № 121/30 від 12.02.2014 та № 381/30 від 24.09.2014.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова Харківської області (64602, Харківська область, м.Лозова, вул. Ломоносова, 23, код ЄДРПОУ 38076191) на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"

(01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 15723,34 грн. 3% річних, 231720,52 збитків від інфляції та 4948,88 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 06.04.2015 р.

Суддя М.В. Калантай