Рішення № 43474007, 02.04.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р.Справа № 924/205/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали

за позовом Виконуючого обов'язки прокурора Хмельницького району м.Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Національної академії аграрних наук України м.Київ

до 1. Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря"" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України с.Пирогівці Хмельницького району Хмельницької області

2. Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" с.Мишів Іваничівського району Волинської області

про визнання недійсним і припинення на майбутнє договору виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 від 15.08.2012р.

Представники сторін:

позивач: не з'явився

відповідач 1: Смірнова І.С. - представник за довіреністю від 17.04.2014р.

відповідач 2: Колєсов М.Г. - представник за довіреністю №2089 від 18.11.2014р.

за участю: Приступа В.І. - прокурор відділу прокуратури Хмельницької області, посвідчення №031942 від 02.02.2015р.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: прокурор звернувся з позовом до суду про визнання недійсним і припинення на майбутнє договору виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 від 15.08.2012р. В обґрунтування позову зазначає, що між відповідачами було укладено договір №3/12 від 15.08.2012р. про виробництво сільськогосподарської продукції. Прокурор вважає, що даний договір укладений з порушенням чинного законодавства, оскільки із суті договірних відносин сторін можна зробити висновок, що дана угода є удаваною, тобто такою, що вчинена сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Фактично був вчинений договір оренди земельної ділянки. Вказує, що відповідно до п.п. 4.8, 4.9 Статуту відповідача 1 передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться в постійному користуванні господарства не допускається. Такі земельні ділянки можуть використовуватись без зміни цільового призначення суб'єктами господарювання, заснованими на змішаній формі власності, створеними за участю господарства, яке зберігає при цьому право на свої земельні ділянки. Відповідач 2 не є таким суб'єктом господарювання, а тому не може отримувати в оренду та іншим чином використовувати земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні відповідача 1. Також прокурор зазначає, що згідно абз.2 п.4.2 ст. 4 статуту ДП "ДГ "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов'язані з вилученням землі та відчуження майна, погоджуються виключно з НААН України. Водночас, встановлено, що президією НААН України не приймалось рішень (висновку, погоджень, тощо) стосовно передачі ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" у користування земельних ділянок. Також жодним чином не погоджений і додатковий договір № 1 від 15.08.2012р. Тому спірний договір підлягає визнанню недійсним і припиненню на майбутнє.

Прокурор позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. В письмових поясненнях позовні вимоги прокурора просить задовольнити в повному обсязі та здійснювати розгляд справи за відсутності їх представника. Вказує, що спірний договір за своїм змістом і правовою природою є договором оренди землі, суперечить вимогам чинного законодавства, тому підлягає визнанню недійсним. Також зазначає, що НААН України не приймала рішень щодо передачі відповідачу 2 в користування земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні відповідача 1. У письмових поясненнях позивач вказує, що наявна на спірному договорі печатка Відділу контролю виконання та діловодства та відмітка про реєстрацію останнього в НААН свідчить лише про факт реєстрації надходження такого договору до академії. Також зазначає, що постановою КМУ від 11.04.2012р. № 296 було затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном. Погодження спірного договору ані в порядку, затвердженому вищезгаданою постановою КМУ, ані в будь-якому іншому вигляді не відбулось.

Представник відповідача 1 в письмових поясненнях зазначає, що виходячи із обставин справи та змісту зобов'язань, взятих на себе сторонами по спірному договору, останній не можна охарактеризувати за ознаками, які притаманні ані договору про надання послуг, ані договору підряду. Зазначає, що порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов'язані з вилученням землі та відчуження майна, погоджуються виключно з Президією Академії. Передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні господарства, не допускається. Однак, Національна академія аграрних наук України не приймала рішень щодо передачі ДП "Агрофірма "Луга-Нова" ПП "Універсам" у користування земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП ДГ "Зоря".

Представник відповідача 2 позов не визнає, вважає його безпідставним та необґрунтованим. В письмовому відзиві на позов вказує, що спірний договір не є договором оренди землі та не є удаваним правочином. Зазначений договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який включає в себе елементи спільної діяльності, інвестування, взаємного надання послуг тощо. Поряд з елементами інших договорів спірний договір містить також положення щодо можливості обробітку в певній частині земельних ділянок дослідного господарства в рамках наукової діяльності та з метою підвищення родючості земель і більш ефективного їх використання. Зазначає, що укладення спірного договору було погоджено як з Інститутом кормів та сільського господарства Поділля, так і з НААН України, що підтверджується відповідними печатками та реєстрацією даного договору. Ніяких прав НААН України спірний договір не обмежує та не порушує. Крім того, спірний договір був предметом дослідження та правової оцінки господарським судом Хмельницької області та Рівненським апеляційним господарським судом у справі № 924/740/14, а також Рівненським апеляційним господарським судом у справі №903/1047/14. З вказаних підстав просить в позові відмовити.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне.

15.08.2012 року між Державним підприємством "Дослідне господарство "Зоря"" Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України, правонаступником якого згідно п.1.6 Статуту є відповідач 1, (далі - господарство) та Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" (далі - сільськогосподарський товаровиробник) було укладено договір виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 (далі - договір), згідно п.1.1 якого господарство надає згоду на виробництво, а сільськогосподарський товаровиробник на свій ризик зобов'язується виробити сільськогосподарську продукцію (далі - виробництво) та провести розрахунки із господарством за надання згоди на виробництво. Згода на виробництво надається, а виробництво здійснюється на виробничих потужностях (ресурсах) господарства (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору сторони погодилися, що господарська діяльність сільськогосподарського товаровиробника за цим договором повинна бути направлена на: підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва та сприяння проведенню науково-дослідних робіт, раціонального використання та охорони меліоративних земель, збереження і відтворення їх родючості; зменшення сукупних витрат матеріально-технічних та інших ресурсів для отримання максимального прибутку; селекцію, первинне насінництво та впровадження у виробництво нових сортів сільськогосподарських культур; організація насінництва та реалізація насіння сільськогосподарських культур; розробка та впровадження нових технологій та сортів для регіону Лісостепу; переробку продукції сільського господарства власного та іншого виробництва; надання транспортних, експедиційних, комунальних та інших послуг юридичним та фізичним особам; товарне виробництво продукції рослинництва; надання послуг з підготовки ґрунту посіву, обробітку посівів, збирання врожаю. Для досягнення сільськогосподарським товаровиробником ефективності за вищенаведеними напрямками господарської діяльності сільськогосподарський товаровиробник та господарство щорічно письмово: узгоджують напрями та структуру господарської діяльності сільськогосподарського товаровиробника для раціонального поєднання науково-дослідної діяльності з господарською, підвищення товарності і рентабельності виробництва та рівня оснащення виробничої та наукової бази; співпрацюють у постачальницькій маркетинговій діяльності з придбання засобів механізації та запасних частин до сільськогосподарської техніки, інвентарю інструментів, мінеральних добрив та засобів захисту рослин, комбікормів та інших товарно-матеріальних засобів сільськогосподарського виробничого та наукового призначення; узгоджують використання, за виробничої необхідності, наявні у господарства засоби виробництва; узгоджено використовують фахівців та працівників сторін на умовах і в режимі, що не порушують статутних обов'язків кожної із сторін; вирішують соціальні питання сторін. Взаємовідносини сторін, які пов'язані з даним договором, повинні будуватися на принципах ділового співробітництва.

Пунктом 1.4 договору визначена характеристика виробництва: підготовка ґрунту (оранка, дискування тощо), посів насіння сільгоспкультур, підживлення добривами, внесення засобів захисту рослин, збирання вирощеного урожаю сільгоспкультур, переробка, перевезення, зберігання урожаю (сільгосппродукції) та інше. Персонал, матеріально - технічні ресурси (засоби захисту рослин, добрива, насіння, паливно-мастильні матеріали тощо) та техніка сільськогосподарського товаровиробника.

Місце та площі виробництва (виробничих потужностей, що використовуються): земельна ділянка на землях Пироговецької сільської ради Хмельницької області загальною площею 1931,2 га (рілля та сільськогосподарські угіддя), які знаходяться у користуванні господарства на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ №330439, ЯЯ №330438, ЯЯ №330440, ЯЯ №330441, ЯЯ №330442, ЯЯ №330443, ЯЯ №330444, ЯЯ №330445, ЯЯ №330446, ЯЯ №330447, ЯЯ №330448, ЯЯ №330449, ЯЯ №330450, ЯЯ №330451, ЯЯ №330452, ЯЯ №330453, ЯЯ №330454, ЯЯ №330455, ЯЯ №330456, ЯЯ №330457, ЯЯ №330458, ЯЯ №330460, ЯЯ №330462, ЯЯ №330463, ЯЯ №330464, ЯЯ №330465, ЯЯ №330467, ЯЯ №330468, ЯЯ №330469, ЯЯ №330459 (п. 1.5 договору).

Відповідно до п. 1.6 договору строк виробництва - 10 (десять) років. Вироблена сільськогосподарська продукція (в тому числі незавершене виробництво - посіви) є власністю сільськогосподарського товаровиробника (п. 1.7 договору).

Пунктом 2.2 договору визначено, що цей договір не є спільною діяльністю чи підрядом, а також не є передачею прав користування чи управління земельними ділянками.

Розрахунки за сприяння вирощування сільгосппродукції та надання згоди на виробництво за цим договором проводяться після завершення сільськогосподарським товаровиробником виробництва продукції. За сприяння вирощуванню сільгосппродукції та надання згоди на виробництво за цим договором сільськогосподарський товаровиробник щорічно сплачує господарству грошові кошти або передає на цю суму узгоджену сільгосппродукцію по кількості та видах (сортах) в порядку визначеному сторонами додатково. Вказана плата складається із компенсації плати за землю, відшкодування витрат господарству та винагороди останнього та встановлюється сторонами додатковим договором. Вищевказана грошова сума чи сільгосппродукція на відповідну суму (з ініціативи сільськогосподарського товаровиробника) може бути самостійно обрахована сільськогосподарським товаровиробником в односторонньому порядку (виключно в бік збільшення плати) в наступному за поточним роком або роком виробництва з надання господарству письмового документу (нового розрахунку плати по даному договору виробництва сільгосппродукції) (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно п.п. 4.1.1, 4.1.3, 4.1.4 договору сільськогосподарський товаровиробник зобов'язаний здійснювати виробництво (виробничий процес), забезпечивши його необхідними машинно - тракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливно - мастильними матеріалами, насіннєвим матеріалом, мінеральними добривами, засобами захисту рослин та відповідними спеціалістами і працівниками; забезпечити ефективне та раціональне використання земельних ділянок, задіяних у виробництві сільськогосподарської продукції, збереження та відтворення родючості; здійснити розрахунки із господарством.

Господарство зобов'язане відповідно до наданої згоди забезпечити виробництво сільськогосподарського товаровиробника на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 1931,2 га (рілля та сільськогосподарські угіддя); всіляко сприяти сільськогосподарському товаровиробнику у виробництві за цим договором, забезпечити в будь-який час вільний доступ сільськогосподарському товаровиробнику до вищевказаних земельних ділянок (п.п. 4.2.1, 4.2.5 договору).

Для досягнення цілей за даним договором, сторони також зобов'язуються: проводити спільні консультації та семінари з узгодженої тематики для обговорення питань господарської діяльності сільськогосподарського товаровиробника, обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з питань, що становлять взаємний інтерес (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Датою початку фактичного використання земель сільськогосподарським товаровиробником для виробництва сільськогосподарської продукції, є наступний день після завершення збирання врожаю господарством, але не пізніше 15 листопада 2012р. При цьому, господарство зобов'язане в день завершення збирання врожаю на окремо визначеній земельній площі, повідомити про це сільськогосподарського товаровиробника.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін, погоджений виконавчим директором Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААНУ та зареєстрований в НААН 16.08.2012р. за № 68.

15.01.2012р. між сторонами було укладено додаток №1 до договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від 15.01.2012р., яким сторони передбачили, що для відновлення ґрунту, проведення природоохоронних заходів тощо, сільськогосподарський товаровиробник сплачує щорічно господарству грошову суму в розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) грн. за 1 (один) га. земельної ділянки (виробничих потужностей господарства) фактично використаної сільськогосподарським товаровиробником в рамках договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від "15" серпня 2012р. Фактичний розмір використаних сільськогосподарським товаровиробником площ земельної ділянки за кожен рік узгоджуються сторонами в письмовій формі, шляхом укладення додатків до договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від "15" серпня 2012р. Розрахунок між сторонами по вищевказаному здійснюється до 01 грудня поточного року, після письмового узгодження сторонами розміру фактично використаних посівних площ в рамках договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від "15" серпня 2012р. за відповідний рік. Даний додаток № 1 є невід'ємною частиною договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від "15" серпня 2012р. Претензій з обох сторін немає. Додаток №1 підписаний та скріплений печатками сторін.

Вважаючи, що договір №3/12 від 15.08.2012р. про виробництво сільськогосподарської продукції є удаваним, оскільки був вчинений сторонами для приховання договору оренди земельної ділянки, а відповідач 2 не може отримувати в оренду та іншим чином використовувати земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні відповідача 1, прокурор звернувся до суду із даним позовом про визнання його недійсним та припинення на майбутнє. Також прокурор вказує, що спірний договір не був погоджений з НААН України.

При дослідженні положень Статуту Національної академії аграрних наук України судом встановлено, що відповідно до п. 1 Статуту НААН України Національна академія аграрних наук України є державною науковою організацією, яка заснована на державній власності і користується правами самоврядності.

Дослідні господарства, інші підприємства та організації Академії є експериментально-виробничою базою для проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок. Крім того, зазначені підприємства та організації забезпечують сільськогосподарське виробництво елітним та репродуктивним насінням, садивним матеріалом, племінною продукцією тощо (п. 78 Статуту). Об'єкти майнового комплексу академії належать їй на праві господарського відання і передаються науковим та іншим установам, підприємствам та організаціям, що перебувають у її віданні, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених законодавством та цим статутом (п. 90 Статуту).

Як вбачається із змісту п. 1.3 Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Хмельницького інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України" в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, Державне підприємство "Дослідне господарство "Зоря" Хмельницького інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України" (далі - господарство) безпосередньо підпорядковане Хмельницькому інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України" (далі - наукова установа).

Господарство є державним сільськогосподарським статутним суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку (п. 2.2 Статуту).

Пунктом 3.11 Статуту визначено, що у відповідності з чинним законодавством і в межах цього статуту господарство з урахуванням завдань наукової установи, якій воно підпорядковане, самостійно вирішує питання своєї господарської діяльності, в тому числі визначає структуру управління, розробляє штати, вступає в договірні відносини з іншими установами, підприємствами та організаціями, набуваючи майнові права і відповідні обов'язки, може бути позивачем та відповідачем в судах. Господарство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством.

Згідно п. 4.2 Статуту використання земельних ділянок, переданих державою у постійне користування та майна - у безстрокове безоплатне користування академії, здійснюється відповідно до законодавства України, Статутів Академії та наукової установи, якій підпорядковане господарство, а також цього статуту. Порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов'язані з вилученням землі та відчуженням майна, погоджуються виключно з Президією Академії.

Передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні господарства, не допускається. Земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні господарства та використовується для виробництва товарної сільськогосподарської продукції або для іншої господарської діяльності, може використовуватися без зміни цільового призначення суб'єктами господарювання, заснованими на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності), створеними за участю господарства, яке зберігає при цьому право на свої земельні ділянки (п.п. 4.8, 4.9 Статуту).

Відповідно до п. 4.14 Статуту господарство ефективно використовує належне йому майно та розпоряджається ним в межах, визначених законодавством, з метою розвитку науки і техніки для задоволення соціальних, економічних та інших потреб держави.

Господарству забороняється без дозволу Президії Академії безоплатно передавати в будь-якій формі закріплене за ним державне майно іншим установам, організаціям, підприємствам, громадянам (п. 4.21 Статуту).

Господарство, зокрема, забезпечує ефективне та цільове використання закріпленого за ним державного майна та виділених державних коштів (п. 5.2.1 Статуту).

Згідно п. 6.6 Статуту директор, діючи від імені господарства та в його інтересах, відповідно до законодавства та в межах цього статуту і контракту, самостійно вирішує питання діяльності господарства, за винятком тих, що віднесені до компетенції наукової установи, академії, трудового колективу господарства, зокрема: укладає господарські договори, видає довіреності іншим особам, відкриває рахунки в установах банків та реєстраційні - у відділеннях Державного казначейства (п.6.6 Статуту).

Також на підтвердження позовних вимог в матеріали справи було подано постанову Президії НААН України від 26.08.2011р. (протокол № 14), якою затверджено Порядок погодження та обліку господарських договорів, який регулює організаційні, правові, фінансові відносини, що виникають при укладенні господарських договорів, предметом яких є надання послуг з обробітку ґрунту, догляду за посівами та збирання сільськогосподарських культур. Відповідно до п. 4 даного Порядку підставою для погодження договорів підряду є взаємовигідність умов договору, відповідність економічним інтересам підприємства та нормам чинного законодавства. Підставою для відмови в погодженні договору підряду є недотримання технології вирощування сільськогосподарських культур, необґрунтоване завищення цін на послуги, які надає підрядник (виконавець), укладення договору з порушенням вимог чинного законодавства, а також наявність положень, які не забезпечують ефективного використання землі і майна (п.5 Порядку). Після погодження договору підряду науковою установою один примірник його надсилається в Академію для обліку і реєстрації (п. 6 Порядку).

Крім того, постановою Рівненського апеляційного господарського суду по справі №903/1047/11 від 02.02.2015р. за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України до відповідача дочірнього підприємства "Агрофірма "Луга - Нова" приватного підприємства "Універсам", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національної академії аграрних наук України про визнання недійсними додатків №4/1 від 03.06.2013р. та №5 від 04.09.2013р. до договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від 15.08.2012р. (зареєстрованого в НААН під №68 від 16.08.2012р.) було скасовано рішення господарського суду Волинської області від 12.11.2014 р. в частині відмови у позові про визнання недійсним додатку № 4/1 від 03 червня 2013 року до договору виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 від 15 серпня 2012 року (зареєстрованого в НААН 16.08.2012 р. за № 68). В цій частині прийнято нове рішення про задоволення позовної вимоги. Визнано недійсним додаток № 4/1 від 03.06.2013 р. до договору виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 від 15 серпня 2012 року (зареєстрованого в НААН 16.08.2012 р. за № 68). В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказаною постановою було встановлено, що договір виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 від 15.08.2012 р. укладений відповідно до Порядку погодження та обліку деяких господарських договорів, затвердженого постановою Президії НААН України від 26.08.2011 р. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що за правовою природою договір виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 від 15.08.2012 р. (реєстр.№ 68 від 16.08.2012 р.) є змішаним, і в межах даного договору сторони погодили, що дослідне господарство "Зоря" надає, зокрема, послуги з відновлення грунту та природоохоронних заходів і одержує за ці послуги оплату від сільськогосподарського товаровиробника у визначеному сторонами розмірі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду по справі № 924/740/14 від 17.02.2015р. апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції за позовом Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України про стягнення 231 934, 00 грн. збитків, зобов'язання виконати умови п.п. 4.2.1, 4.2.5 договору від 15.08.2012 року без змін. Даною постановою встановлено, що договір виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 від 15.08.2012 р. (реєстр.№ 68 від 16.08.2012 р.) за змістом його умов має окремі ознаки договору про спільну діяльність відповідно до положень ст.ст.1130-1131 ЦК України, проте самими сторонами так не кваліфікується, що вбачається з п.п.2.1., 2.2. цього договору. Позивач вважає, що сторони, уклавши такий договір, скористались правом, передбаченим ст.627 ЦК України. Проте, основні умови договору стосуються використання позивачем земельних ділянок позивача з метою вирощування врожаю сільськогосподарської продукції. Таким чином, чіткої юридичної кваліфікації відносин сторін спору за указаним договором не вбачається можливим встановити, а можливо лише констатувати зобов'язальний характер таких відносин.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст. 202 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків (п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Судом враховується, що в силу приписів ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2012 року між відповідачами було укладено договір виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12, згідно п.1.1 якого господарство надає згоду на виробництво, а сільськогосподарський товаровиробник на свій ризик зобов'язується виробити сільськогосподарську продукцію та провести розрахунки із господарством за надання згоди на виробництво. Згода на виробництво надається, а виробництво здійснюється на виробничих потужностях (ресурсах) господарства (п. 1.2 договору).

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор вказує, що даний договір є удаваним, оскільки фактично був вчинений договір оренди земельної ділянки.

Приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 вищевказаного Закону).

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається із змісту постанов Рівненського апеляційного господарського суду у справі №903/1047/14 від 02.02.2015р. та у справі № 924/740/14 від 17.02.2015р., судом апеляційної інстанції при дослідженні змісту спірного правочину було встановлено, що за правовою природою він є змішаним, і в межах даного договору сторони погодили, що дослідне господарство "Зоря" надає, зокрема, послуги з відновлення грунту та природоохоронних заходів і одержує за ці послуги оплату від сільськогосподарського товаровиробника у визначеному сторонами розмірі. Договір виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 від 15.08.2012 р. (реєстр.№ 68 від 16.08.2012 р.) за змістом його умов має окремі ознаки договору про спільну діяльність відповідно до положень ст.ст.1130-1131 ЦК України, проте самими сторонами так не кваліфікується, що вбачається з п.п.2.1., 2.2. цього договору. Позивач вважає, що сторони, уклавши такий договір, скористались правом, передбаченим ст.627 ЦК України. Проте, основні умови договору стосуються використання позивачем земельних ділянок позивача з метою вирощування врожаю сільськогосподарської продукції. Таким чином, чіткої юридичної кваліфікації відносин сторін спору за указаним договором не вбачається можливим встановити, а можливо лише констатувати зобов'язальний характер таких відносин.

Зважаючи на викладене, враховуючи приписи ч. 3 ст. 35 ГПК України, а також ту обставину, що спірний договір вже був предметом оцінки при розгляді інших судових справ №903/1047/14 та № 924/740/14, суд дійшов до висновку, що договір виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 від 15.08.2012 р. не є удаваним правочином в розумінні вимог ч. 1 ст. 235 ЦК України, тому до нього не підлягають застосуванню положення законодавства, які регулюють оренду землі.

З приводу доводів прокурора, що спірний договір мав погоджуватись з Національною академією аграрних наук України, то судом приймається до уваги, що згідно п. 4.2 Статуту відповідача 1 в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, використання земельних ділянок, переданих державою у постійне користування та майна - у безстрокове безоплатне користування академії, здійснюється відповідно до законодавства України, Статутів Академії та наукової установи, якій підпорядковане господарство, а також цього статуту. Порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов'язані з вилученням землі та відчуженням майна, погоджуються виключно з Президією Академії.

Відповідно до пункту 4.21 Статуту відповідача 1 останньому забороняється без дозволу Президії Академії безоплатно передавати в будь-якій формі закріплене за ним державне майно іншим установам, організаціям, підприємствам, громадянам.

Постановою Президії НААН України від 26.08.2011р. (протокол № 14) затверджено Порядок погодження та обліку господарських договорів, який регулює організаційні, правові, фінансові відносини, що виникають при укладенні господарських договорів, предметом яких є надання послуг з обробітку ґрунту, догляду за посівами та збирання сільськогосподарських культур. Відповідно до п. 4 даного Порядку підставою для погодження договорів підряду є взаємовигідність умов договору, відповідність економічним інтересам підприємства та нормам чинного законодавства. Після погодження договору підряду науковою установою один примірник його надсилається в Академію для обліку і реєстрації (п. 6 Порядку).

Таким чином, Порядок погодження та обліку господарських договорів, який затверджений Постановою Президії НААН України від 26.08.2011р., стосується договорів підряду. Однак, як випливає із змісту спірного договору, в тому числі і п. 2.2, укладений сторонами правочин за своєю правовою природою не є договором підряду. Отже, на нього не поширюється Порядок погодження та обліку господарських договорів. Крім того, постановою Рівненського апеляційного господарського суду по справі № 903/1047/11 від 02.02.2015р. було встановлено, що договір виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 від 15.08.2012 р. укладений відповідно до Порядку погодження та обліку деяких господарських договорів, затвердженого постановою Президії НААН України від 26.08.2011р., тобто погоджений із позивачем, що в силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК не потребує повторного доказування.

Не можуть бути підставою для визнання недійсним спірного договору також і доводи позивача НААН України з приводу того, що він не був погоджений у порядку, визначеному постановою КМУ від 11.04.2012р. № 296, якою затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, оскільки договір виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 від 15.08.2012 р. не є договором про спільну діяльність, що випливає із змісту п.2.2 спірного договору та встановлено постановами Рівненського апеляційного господарського суду у справі №903/1047/14 від 02.02.2015р. та у справі № 924/740/14 від 17.02.2015р.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 1, 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи вправі звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Однак, прокурором не обґрунтовано яким чином укладений між відповідачами спірний договір порушує права та інтереси позивача - Національної академії аграрних наук України, яка погодила його укладення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Прокурором не подано в матеріали справи належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

При розподілі судового збору між сторонами судом враховується наступне.

В силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору при здійсненні своїх повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Приписами ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено мінімальну заробітну плату з 01 січня 2015р. у місячному розмірі 1218,00 грн.

Предметом судового розгляду є вимога немайнового характеру.

Таким чином, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання позовної заяви по даній справі становив 1 218,00 грн.

У відповідності до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір стягується з позивача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позові Виконуючого обов'язки прокурора Хмельницького району м.Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Національної академії аграрних наук України м.Київ до Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря"" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України с.Пирогівці Хмельницького району Хмельницької області, Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" с.Мишів Іваничівського району Волинської області про визнання недійсним і припинення на майбутнє договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від 15.08.2012р. відмовити.

Стягнути з Національної академії аграрних наук України (м.Київ, вул.Суворова, 9, код 00024360) в дохід Державного бюджету України (по коду класифікації доходів бюджету 22030001, рахунок отримувача 31218206783002, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: "Судовий збір, код 03500128, пункт ставок судового збору") судовий збір в розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення складено 06.04.2015р.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 6 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (01010, м.Київ, вул.Суворова, 9) - рекомендованим,

3 - відповідачу 1 (31343, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с.Пирогівці),

4 - відповідачу 2 (45325, Волинська обл., Іваничівський р-н, с.Мишів),

5 - прокуратурі Хмельницького району (29000, м.Хмельницький, вул.Уляни Громової, 10),

6 - прокуратурі Хмельницької області (29000, м.Хмельницький, пров.Військоматський, 3)