Рішення № 43473998, 06.04.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.04.2015 Справа № 920/476/15за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м.Суми

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія Коменерго-Суми», м.Суми

про стягнення 524072,14 грн.

СУДДЯ Моїсеєнко В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Шамрай М.В.

Від відповідача: Борисенко А.М.

За участю секретаря судового засідання Сороки Л.М.

Суть спору: позивач в своїй позовній заяві від 19.03.2015р. № 1138 просить стягнути з відповідача на свою користь 454095,21 грн. заборгованості за договором № 215 про погашення ( реструктуризацію) заборгованості від 09.09.2011р., 63669,36 грн. інфляційних втрат, 6307,57 грн. 3% річних, а також витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідач подав відзив на позов від 03.04.2015р. № 289/07-02 , згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на ст.ст. 203, 215, 216, 604 Цивільного кодексу України зазначає, що попередній директор відповідача уклав договір реструктуризації боргу № 215 від 09.09.2011р. від імені товариства , не маючи відповідних повноважень, договір не був погоджений з засновниками відповідача.

Крім того, відповідач подав заяву від 06.04.2015р. № 294/07-02, в якій зазначає, що звернувся з позовом до господарського суду Сумської області про визнання недійсним договору № 215 про погашення (реструктуризацію) заборгованості від 09.09.2011р.,тому просить суд зупинити провадження по даній справі до вирішення пов'язаної справи, однак доказів порушення провадження по справі про визнання недійсним договору № 215 про погашення (реструктуризацію) заборгованості від 09.09.2011р суду не подав.

У ході розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача прострочену заборгованість за договором № 215 про погашення ( реструктуризацію) заборгованості від 09.09.2011р. Представник відповідача проти позову заперечив, але доказів на підтвердження своєї правової позиції у спорі не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив.

Між позивачем та відповідачем 09.09.2011р. був укладений договір № 215 про погашення ( реструктуризацію) заборгованості від 09.09.2011р.

Відповідно до п.3.1 договору відповідач зобов'язаний протягом трьох років , починаючи з дати підписання даного договору ( тобто з 09.09.2011р. до 09.09.2014р.) сплатити позивачу 514095,21 грн. боргу, що виник на підставі договорів № 195 від 01.10.2009р., № 70 від 01.01.2010р., № 94 від 01.03.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив лише 60000,00 грн., з них: 26000,00 грн. 26.09.2011р., 15000,00 грн. 31.10.2011р., 15000,00 грн. 17.01.2012р., 2000,00грн. 18.01.2012р., 2000,00 грн. 19.01.2012р. Починаючи з 20.01.2012р. відповідач припинив оплачувати заборгованість та виконувати умови договору.

Тому, відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу претензії , а саме: претензію № 2248 від 14.06.2012р.. з вимогою погасити заборгованість, претензію № 2815 від 16.09.2014р щодо припинення дії договору № 215 про погашення ( реструктуризацію) заборгованості від 09.09.2011р. та з вимогою сплатити заборгованість та претензію за № 135 від 16.01.2015р щодо виконання зобов'язань по договору. Проте, відповідач відповіді на претензії позивачу не надав, заборгованість не погасив, в наслідок чого станом на 25.02.2015р. утворилася заборгованість у розмірі 454095,21 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечуючи проти позову, відповідач не обґрунтував мотивів невизнання позову, доказів на спростування заявлених вимог , або ж доказів відсутності заявленої до стягнення заборгованості суду не надав. Твердження відповідача, викладені у відзиві стосовно недодержання попереднім директором відповідача вимог щодо необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладенні договору № 215 про погашення ( реструктуризацію) заборгованості від 09.09.2011р. суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідач здійснив часткове виконання умов договору № 215 про погашення ( реструктуризацію) заборгованості від 09.09.2011р., сплативши позивачу всього 60000,00 грн. заборгованості.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 454095,21 грн. за договором № 215 про погашення ( реструктуризацію) заборгованості від 09.09.2011р.документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 6307,57 грн. 3 % річних та 63669,36 грн. інфляційних витрат.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, а тому підлягають задоволенню відповідно до розрахунку, поданого позивачем, що перевірений судом та приймається як належний.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, викладені в заяві від 06.04.2015р. № 294/07-02 суд залишає без задоволення, оскільки відповідачем не подано доказів наявності пов'язаної справи зі справою № 920/476/15.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 10481,45 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго-Суми» ( 40013, м.Суми, вул. Котляревського, 2/5, код 36067295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» ( 40030 м.Суми, вул. 2-га Залізнична, буд.10, ідентифікаційний код 33698892) 454095,21 грн. основного боргу, 6307,57 грн. 3% річних, 63669,36 грн. інфляційних збитків, 10481,45 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.04.2015р.

Суддя В.М. Моїсеєнко