Рішення № 43473973, 31.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р.Справа № 922/718/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Червонозаводського району м.Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації ДЕКМ Харківської міської ради, м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів в сумі 7339,93 грн., розірвання договору та виселення за участю представників сторін:

Прокурор - Хряк О.О., посв. від15.08.2014р.;

Представник позивача - Воронова Ю.В., за дов.

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків, в якому просить суд:

1. Розірвати договір оренди № 1881 від 30.05.2012р., укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 7157,30 грн. та пеню в сумі 182,63 грн.

3. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з займаних нежитлових приміщень 2-го поверху № 19-1, 19-2, 19-2а, 19-3, 19-3а, 19-4, 19-5, 18-2, 18-1 загальною площею 87,0 кв.м. нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (літ. "Г-2").

4. Передати нежитлові приміщення 2-го поверху № 19-1, 19-2, 19-2а, 19-3, 19-3а, 19-4, 19-5, 18-2, 18-1 загальною площею 87,0 кв.м. нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (літ. "Г-2") Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

5. Покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 09.02.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.02.2015р. об 11:00 год.

Ухвалами господарського суду від 24.02.2015р., 16.03.2015р. розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 31.03.2015р. прокурор та позивач позов підтримали частково. Просили припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 7157,30 грн. та пені в сумі 182,63 грн., в зв'язку зі сплатою відповідачем даної суми заборгованості в повному обсязі. В іншій частині позовних вимог, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання 31.03.2015р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 22.01.2015 року, про що свідчить відмітки про направлення ухвал суду, які направлялись на адресу відповідача. Як свідчать матеріали справи, ухвала суду від 09.02.2015р. повернулась на адресу суду з відміткою відділення звязку "за закінченням терміну зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - ФОП ОСОБА_1, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутні в судовому засіданні 31.03.2015р. прокурор та позивач вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалами господарського суду Харківської області, під час розгляду справи, сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

30.05.2012 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар, відповідач) був укладений договір оренди № 1881, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 2-го поверху № 19-1, 19-2, 19-2а, 19-3, 19-3а, 19-4, 19-5, 18-2, 18-1, загальною площею 87,0 кв.м. нежитлової будівлі, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, літ. "Г-2" та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс".

Майно передається в оренду з метою використання: під підсобні приміщення (15,3 кв.м.), студію з виробництва кіно- та відеофільмів (32,5 кв.м.), архіву (39,2 кв.м.).

Майно передане в оренду на підставі акту приймання-передачі від 30.05.2012р.

У відповідності до пункту 3.1. договору, вартість обєкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна та складає 125400,00 грн. без ПДВ, станом на 04.04.2012р. Базова орендна плата становить за квітень 2012р. - 955,39 грн. Ставка орендної плати становить 15%, 15% та 2%.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.6 договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 208/07 від 03.10.2007 і складає з 03.10.2007 по 31.10.2007 року - 1040,48 грн., а за листопад 2007 - 1112,24 грн. без урахування індексів інфляції за жовтень і листопад 2007 року.

Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць сплачується ним самостійно.

Відповідно до п. 3.10 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця, відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Пунктом 4.4. договору зобов'язано відповідача своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 7.2. договору оренди № 1881 від 30.05.2012р., орендодавець має право вимагати розірвання цього договору у разі невиконання орендарем обов'язку щодо своєчасної сплати орендної плати та внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, борг за користування комунальним майном ФОП ОСОБА_4 утворився з серпня 2013 року та протягом півтора року в повному обсязі не погашався, у зв'язку з чим станом на 17.12.2014р. борг з орендної плати становить 7339,93 грн., що і стало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до господарського суду із вимогою про розірвання договору оренди № 1881 від 30.05.2012р., укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7157,30 грн. та пені в сумі 182,63 грн., виселення ФОП ОСОБА_1 з займаних нежитлових приміщень 2-го поверху № 19-1, 19-2, 19-2а, 19-3, 19-3а, 19-4, 19-5, 18-2, 18-1 загальною площею 87,0 кв.м. нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (літ. "Г-2") та поверненню спірних приміщень Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" .

Таким чином, правомірність нарахування відповідачеві суми заборгованості з орендної плати в розмірі 7157,30 грн. підтверджена матеріалами справи та законодавчо обґрунтована.

Відповідно до п. 3.10 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця, відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що прокурором розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування відповідачеві пені в розмірі 182,63 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, правомірність вимоги прокурора про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 7157,30 грн. та 182,63 грн. суми пені, підтверджена матеріалами справи, нормативно та документально доведено, та враховуючи її добровільну сплату - визнана відповідачем.

Розглянувши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що на момент розгляду справи відповідач добровільно задовольнив позовні вимоги в частині сплати заборгованості з орендної плати в сумі 7157,30 грн. та 182,63 грн. суми пені, приймаючи до уваги клопотання прокурора та позивача про припинення провадження у справі в цій частині позову, суд вважає що провадження у справі в частині сплати заборгованості з орендної плати та пені, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Окрім того, прокурор та позивач просять суд розірвати договір оренди № 1881 від 30.05.2012 року, виселити відповідача з орендованих приміщень, у зв'язку із систематичним порушенням з його боку зобов'язань по оплаті орендної плати та передати нежитлові приміщення позивачу.

Згідно пункту 10.1 договору, його укладено строком з 30.05.2012 року до 30.04.2015 року включно.

Договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього договору (п. 10.3. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору оренди № 1881 від 30.05.2012р., орендодавець має право вимагати розірвання цього договору у разі невиконання орендарем обов'язку щодо своєчасної сплати орендної плати та внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі.

Як вже було встановлено вище, відповідач порушив умови договору щодо повної та своєчасної сплаті орендної плати.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів до бюджету за оренду майна.

Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, орендар систематично порушував умови договору в частині внесення орендної плати. Так, відповідно до матеріалів справи, відповідач, за період з серпня 2013 року по грудень 2014 року (тобто протягом трьох місяців підряд) не вносив орендні платежі.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора про розірвання договору оренди № 1881 від 30.05.2012 року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 2.3. договору сторони узгодили, що у разі припинення договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю майно у стані, не гіршому ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

За таких обставин, господарський суд вважає позовні вимоги прокурора про виселення відповідача з орендованого приміщення та про передачу нежитлових приміщень позивачу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру, судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Так, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Враховуючи, що відповідач задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати під час звернення прокурора з даним позовом до суду, то відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в цій частині підлягають стягненню з відповідача.

Отже, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, з огляду на те, що предметом розгляду даної справи є чотири позовні вимоги, з яких одна - майнового характеру та три - немайнового, суд покладає судові витрати у розмірі 5481,00 грн. на відповідача, які підлягають стягненню в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 29, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати договір оренди № 1881 від 30.05.2012р., укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 37999628) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (61124, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (61124, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з займаних нежитлових приміщень 2-го поверху № 19-1, 19-2, 19-2а, 19-3, 19-3а, 19-4, 19-5, 18-2, 18-1 загальною площею 87,0 кв.м. нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (літ. "Г-2").

Передати нежитлові приміщення 2-го поверху № 19-1, 19-2, 19-2а, 19-3, 19-3а, 19-4, 19-5, 18-2, 18-1 загальною площею 87,0 кв.м. нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (літ. "Г-2") Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 37999628).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61124, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 5481,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати в розмірі 7157,30 грн. та пені в розмірі 182,63 грн. - провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 06.04.2015 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/718/15