Рішення № 43473917, 01.04.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2015 р.Справа № 921/72/15-г/1

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопко Ю.О.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" вул. Грушевського, 28/2, м. Київ, Київська область, 01021

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаражський цукровий завод" майдан Кармелюка, 1, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47302 про cтягнення заборгованості в сумі 360 807,36 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: не з'явився.

Відповідача: Кулініч Тамара Миколаївна, довіреність № б/н від 10.03.2015 року.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 - 1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

В судовому засіданні 01.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" звернулось в господарський суд Тернопільської області із позовом про cтягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаражський цукровий завод" заборгованості в сумі 360 807,36 грн., з яких 331 491,43 грн - сума основної заборгованості, 1 945,28 грн - сума 3% річних, 14 536,83 грн - сума інфляційних нарахувань та 11 833,82 грн - сума пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки мастила до автомобільної техніки № 1905/14 від 20.05.2014 року.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 28 січня 2015 року порушено провадження у даній справі, та призначено її розгляд на 11 березня 2015 року на 11 год. 30хв., який було відкладено на 01.04.2015 року з підстав викладених у відповідній ухвалі.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.03.2015 року, відповідно до ст. 69 ГПК України за клопотанням позивача, було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

01.04.2015 року Позивач в судове засідання не з'явився. 26.03.2015 року направив на адресу суду клопотання № 1715/6 від 23.03.2015 року у відповідності до якого просить долучити до матеріалів справи докази сплати судового збору в зв'язку із збільшенням розміру позовних вимог. На підтвердження долучив платіжне доручення про сплату судового збору та докази направлення копії даного клопотання з додатками на адресу відповідача. Також представником позивача 30.03.2015 року подано через канцелярію суду клопотання № 1715/9 від 27.03.2015 року в якому останній просить розглядати справу за наявними в ній документами за відсутності представника позивача, оскільки останній зайнятий в іншому судовому процесі, а представництва позивача в Тернопільському регіоні немає. Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримує в повному обсязі та просить суд припинити провадження в частині стягнення основної суми заборгованості та стягнути з відповідача 2 655,82 грн. 3% річних, 25 278,43 грн. інфляційних нарахувань та 16 154,70 грн. пені.

Суд, розглянувши клопотання, приймає його, як таке, що подане у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання прибула. На виконання ухвали суду від 11.03.2015 року надала суду відзив № 2603/15 від 26.03.2015 року на позовну заяву (отримано та зареєстровано канцелярією суду 01.04.2015 р. за вх. № 9331). Щодо поданого клопотання позивача про розгляд справи без їхньої участі не заперечувала.

Представник відповідача позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставно заявленими у відповідності до поданого суду відзиву від 26.03.2015 р. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, оцінивши представлені докази, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

20 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма", в особі Генерального директора Єльчанінової Ольги Федорівни, яка діє на підставі Статуту (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Збаражський цукровий завод" в особі директора Вороблевського Богдана Івановича, що діяв на підставі Статуту (надалі - Покупець) укладено Договір поставки мастила до автомобільної техніки № 1905/14 (надалі Договір), у відповідності до умов якого, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві редукторне мастило в асортименті (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (п. 1.1. Договору).

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура тощо) визначаються первинними документами (видатковими накладними та/або товарно-транспортними накладними) та Специфікаціями, що становитимуть невід'ємну частину цього Договору (п. 1.2. Договору).

Ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим Договором, визначена Сторонами у специфікаціях і діє протягом дії договору зазначеного в п. 8.2. (п. 3.1. Договору)

У відповідності до п. 3.3. Договору розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом перерахування Покупцем грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно умов п. 3.4 Договору оплата товару, що поставляється за цим Договором, здійснюється наступним чином: 100% вартості отриманого товару оплачується на протязі 60 (шістдесят) календарних днів від дати поставки кожної окремої партії товару.

Відповідно до умов п. 8.1. Договору, Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2013 року (п. 8.2. Договору).

ТОВ «Торговий дім «Весма» на виконання умов Договору було поставлено відповідачеві товар на суму 331 491,43 грн., що підтверджується видатковими накладними № 13325 від 05.06.2014 р. на суму 10 386,02 грн., № 19924 від 21.08.2014 р. на суму 203 313,39 грн., № 20944 від 03.09.2014 р. на суму 2 235,64 грн., № 22864 від 23.09.2014 р. на суму 57 902,50 грн., № 25178 від 15.10.2014 р. на суму 68 287,17 грн. (копії долучені до матеріалів справи).

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за Договором в сумі 331491,43 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відвантажив відповідачу товар на підставі видаткових накладних: № 13325 від 05.06.2014 р. на суму 10 386,02 грн., № 19924 від 21.08.2014 р. на суму 203 313,39 грн., № 20944 від 03.09.2014 р. на суму 2 235,64 грн., № 22864 від 23.09.2014 р. на суму 57 902,50 грн., № 25178 від 15.10.2014 р. на суму 68 287,17 грн., всього на суму 331 491,43 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Як свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав, отриманий товар не оплатив, і станом на дату подання позовної заяви (вх. № 75 від 26.01.2015р.) за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 331 491,43 грн.

За поставлену продукцію відповідач розраховувався з порушенням встановлених в договорі поставки строків.

Оплату поставлених за видатковими накладними № 13325 від 05.06.2014 р., №19924 від 21.08.2014 р., № 20944 від 03.09.2014 р., № 22864 від 23.09.2014 р., №25178 від 15.10.2014 р., паливо-мастильних матеріалів відповідач здійснив 09 лютого 2015 року, у зв'язку з чим позивачем заявою №1715/2 від 06.03.2015р. було зменшено розмір позовних вимог, яка прийнята судом.

Враховуючи викладене, провадження в частині стягнення 331 491,43 грн. основної заборгованості припиняється на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.4 договору у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше 30 днів з дати закінчення відстрочки, визначеної в п.3.4 договору, Постачальник матиме право додатково стягнути з Покупця неустойку у розмірі 0,05% від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення оплати товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Однак, відповідно до ст. 3 даного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку з простроченням оплати за поставлений товар позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 16 154,70 грн.

Суд здійснивши перерахунок пені визначив, що розмір пені який підлягає до задоволення становить 16 146,63 грн.

В частині стягнення 8 грн. 07 коп. пені слід відмовити як надмірно заявленій.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано 3% річних в розмірі 2 655,82 грн. та інфляційні втрати в розмірі 25 278,43 грн.

При перевірці правильності нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що вони нараховані з порушенням норм чинного законодавства України.

Судом здійснено перерахунки 3% річних та інфляційних втрат та визначено, що розмір інфляційних втрат становить 23 141,88 грн.

За таких обставин, до задоволення підлягає 3% річних в розмірі 2 655,82 грн. та інфляційні втрати в розмірі 23 141,88 грн.

В іншій частині нараховані позивачем інфляційні втрати на суму 2 136,55 грн. є необґрунтованими й стягненню не підлягають.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача з приводу розрахунку сум штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних лише до дати подання позову судом відхиляються.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням.

Позивач має право збільшити розмір позовних вимог у будь-який час до прийняття рішення по справі (ст. 22 ГПК України). Відтак, правильним є розрахунок позивача.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судовий збір на підставі ст. 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 42-47, 22, 32, 34, 36, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаражський цукровий завод", м. Збараж, Тернопільської області, вул.Кармелюка, буд. 1 (код 37753679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма", м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п №43 (код 32250025) - 2 655 (дві тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 82 коп. 3% річних, 23 141 (двадцять три тисячі сто сорок одну) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 16 146 (шістнадцять тисяч сто сорок шість) грн. 63 коп. пені і 7 485 (сім тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 81 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8 грн. 07 коп. пені і 2136 грн. 55 коп. інфляційних втрат - відмовити.

4. Припинити провадження в частині стягнення 332 491 грн. 43 коп. основного боргу.

Протягом десяти днів з дня складення повного тексту цього рішення сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.

Повний текст рішення виготовлено 6 квітня 2015р.

Суддя Ю.О. Чопко