Рішення № 43473890, 01.04.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2015 р.Справа № 921/71/15-г/1

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопко Ю.О.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" вул. Грушевського, 28/2, м. Київ, Київська область, 01021

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" вул. Заводська, 1, м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, 48240

про cтягнення заборгованості в сумі 767 438,93 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: не з'явився.

Відповідача: Кулініч Тамара Миколаївна, довіреність № б/н від 18.12.2014 року.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 - 1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

В судовому засіданні 01.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" звернулось в господарський суд Тернопільської області із позовом про cтягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" заборгованості в сумі 767 438,93 грн., з яких 718 685,41 грн - сума основної заборгованості, 3 350,83 грн - сума 3% річних, 23 743,48 грн - сума інфляційних нарахувань та 21 479,21 грн - сума пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки мастила № 09-016 від 26.09.2013 року

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 28 січня 2015 року порушено провадження у даній справі, та призначено її розгляд на 11 березня 2015 року на 11 год. 00хв., який було відкладено на 01.04.2015 року з підстав викладених у відповідній ухвалі.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.03.2015 року, відповідно до ст. 69 ГПК України за клопотанням позивача, було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

01.04.2015 року позивач в судове засідання не з'явився. 27.03.2015 року направив на адресу суду клопотання № 1715/7 від 23.03.2015 року у відповідності до якого просить долучити до матеріалів справи докази сплати судового збору в зв'язку із збільшенням позовних вимог. На підтвердження долучив платіжне доручення про сплату судового збору та докази направлення копії даного клопотання з додатками на адресу відповідача. Також представником позивача 30.03.2015 року подано через канцелярію суду клопотання № 1715/10 від 27.03.2015 року в якому останній просить розглядати справу за наявними в ній документами за відсутності представника позивача, оскільки останній зайнятий в іншому судовому процесі, а представництва позивача в Тернопільському регіоні немає. Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримує в повному обсязі та просить суд припинити провадження в частині стягнення основної суми заборгованості та стягнути з відповідача 5 125,72 грн. 3% річних, 46 758,77 грн. інфляційних нарахувань та 31 181,48 грн. пені.

Суд, розглянувши клопотання, приймає його, як таке, що подане у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання прибула. На виконання ухвали суду від 11.03.2015 року надала суду відзив № 2503/15 від 25.03.2015 року на позовну заяву (отримано та зареєстровано канцелярією суду 01.04.2015 р. за вх. № 9332). Щодо поданого клопотання позивача про розгляд справи без їхньої участі не заперечила.

Представник відповідача позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставно заявленими у відповідності до поданого суду відзиву від 25.03.2015 р. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, оцінивши представлені докази, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

26 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма", в особі Генерального директора Єльчанінової Ольги федорівни, яка діє на підставі Статуту (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" в особі директора Невістюка Володимира Анатолійовича, що діяв на підставі Статуту (надалі - Покупець) укладено Договір поставки мастила № 09-016 (надалі Договір), у відповідності до умов якого, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві редукторне мастило в асортименті (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (п. 1.1. Договору).

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура тощо) визначаються первинними документами (видатковими накладними та/або товарно-транспортними накладними) та Специфікаціями, що становитимуть невід'ємну частину цього Договору (п. 1.2. Договору).

Ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим Договором, визначена Сторонами у специфікаціях і діє протягом дії договору зазначеного в п. 8.2. (п. 3.1. Договору)

У відповідності до п. 3.3. Договору розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом перерахування Покупцем грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно умов п. 3.4 Договору оплата товару, що поставляється за цим Договором, здійснюється наступним чином: 100% вартості отриманого товару оплачується на протязі 60 (шістдесят) календарних днів від дати поставки кожної окремої партії товару.

Відповідно до умов п. 8.1. Договору, Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2013 року (п. 8.2. Договору).

Як стверджує позивач, ТОВ «Торговий дім «Весма» на виконання умов Договору поставки мастила № 09-016 від 26.09.2013 року було поставлено відповідачеві товар на суму 718 685,41 грн., що підтверджується видатковими накладними № 19922 від 22.08.2014 р. на суму 214 987,19 грн., № 20223 від 26.08.2014 р. на суму 6 465,69 грн., № 20226 від 26.08.2014 р. на суму 55182,87 грн., № 21557 від 10.09.2014 р. на суму 164 873,44 грн., № 22861 від 23.09.2014 р. на суму 44 689,00 грн., № 24761 від 10.10.2014 р. на суму 17 240,00 грн., № 25158 від 15.10.2014 р. на суму 215 247,22 грн. (копії долучені до матеріалів справи).

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за Договором поставки мастила № 09-016 від 26.09.2013 року в сумі 718 685,41 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відвантажив відповідачу товар на підставі видаткових накладних: № 19922 від 22.08.2014 р. на суму 214 987,19 грн., № 20223 від 26.08.2014 р. на суму 6 465,69 грн., № 20226 від 26.08.2014 р. на суму 55182,87 грн., № 21557 від 10.09.2014 р. на суму 164 873,44 грн., № 22861 від 23.09.2014 р. на суму 44 689,00 грн., № 24761 від 10.10.2014 р. на суму 17 240,00 грн., № 25158 від 15.10.2014 р. на суму 215 247,22 грн., всього на суму 718 685,41 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Як свідчать матеріали справи станом на дату подання позовної заяви (вх. № 74 від 26.01.2015р.) відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав, отриманий товар не оплатив, за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 718 685,41 грн.

Оплату поставлених за видатковими накладними № 19922 від 22.08.2014 р., № 20223 від 26.08.2014 р., № 20226 від 26.08.2014 р., № 21557 від 10.09.2014 р., № 22861 від 23.09.2014 р., № 24761 від 10.10.2014 р., № 25158 від 15.10.2014 р. паливо-мастильних матеріалів відповідач здійснив 10 лютого 2015 року, у зв'язку з чим позивачем заявою №1715/3 від 06.03.2015р. було зменшено розмір позовних вимог, яка приймається судом.

Враховуючи викладене, провадження в частині стягнення 718 685,41 грн. основної заборгованості припиняється на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

У зв'язку з простроченням оплати за поставлений товар позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 31 181,48 грн.

В частині стягнення 31 181,48 грн. пені в позові відмовляється, у зв'язку з наступним.

У відповідності до ст.ст. 546, 547, 549 ЦК України, пеня є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань, правочин щодо якого вчиняється виключно в письмовій формі.

Договір укладений між Сторонами 26.09.2013 року. Відповідно до п.8.2. Договору строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору, тобто з дати його підписання та закінчується 31 грудня 2013 року. Будь-яких змін до Договору щодо продовження терміну його дії шляхом належного оформлення відповідної додаткової угоди позивачем не надано.

Суд вважає, що господарські операції на поставку паливо-мастильних матеріалів у 2014 році, визначені видатковими накладними № 19922 від 22.08.2014 р., № 20223 від 26.08.2014 р., № 20226 від 26.08.2014 р., № 21557 від 10.09.2014 р., № 22861 від 23.09.2014 р., № 24761 від 10.10.2014 р., № 25158 від 15.10.2014 р., не знаходяться в правовому полі Договору.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 5 125,72 грн., та інфляційні втрати в розмірі 46 758,77 грн.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов'язань в частині оплати поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд приймає його як правомірний та обґрунтований, а позовні вимоги вважає такими, що доведені матеріалами справи.

Заперечення відповідача з приводу розрахунку сум інфляційних втрат та 3% річних лише до дати подання позову судом відхиляються.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням.

Позивач має право збільшити розмір позовних вимог у будь-який час до прийняття рішення по справі (ст. 22 ГПК України). Відтак, правильним є розрахунок позивача.

При таких обставинах та у відповідності до вимог ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625 ЦК України та ст.ст. 33, 34 ГПК України позовні вимоги про стягнення із відповідача, 5 125,72 грн. 3% річних та 46 758,77 грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справами.

Судовий збір на підставі ст. 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 42-47, 22, 32, 34, 36, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" вул. Заводська, 1, м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область (код 37753642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма", м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п №43 (код 32250025) - 5 125,72 (п'ять тисяч сто двадцять п'ять) грн. 72 коп. 3% річних, 46 758 (сорок шість тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 77 коп. інфляційних втрат і 15 383 (п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят три) грн. 51 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 31 181 грн. 48 коп. пені - відмовити.

4. Припинити провадження в частині стягнення 718 685 грн. 41 коп. основного боргу.

Протягом десяти днів з дня складення повного тексту цього рішення сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.

Повний текст рішення виготовлено 6 квітня 2015р.

Суддя Ю.О. Чопко