Рішення № 43473676, 30.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015 р. Справа№ 914/624/15

За позовом: Приватного підприємства «Львів-Пласт», м.Львів

до відповідача: Закритого акціонерного товариства спільного білорусько-іспанського підприємства «Бєлкельме», м.Білоозерськ Брестської області, Республіка Білорусь

про стягнення 14883,45 євро, що станом на 23.02.2015р. згідно офіційного курсу Національного банку України дорівнює 476681,85грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Дудяк Р.А. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Приватним підприємством «Львів-Пласт», м.Львів до Закритого акціонерного товариства спільного білорусько-іспанського підприємства «Бєлкельме», м.Білоозерськ Брестської області, Республіка Білорусь про стягнення 14883,45 євро, що станом на 23.02.2015р. згідно офіційного курсу Національного банку України дорівнює 476681,85грн.

Ухвалою суду від 27.02.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.03.2015р.

Представнику позивача роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 30.03.2015р. з'явився, подав клопотання (вх.№12892/15 від 27.03.2015р.) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема, ствердив, що всупереч умовам контракту, підписаного сторонами 03.10.2014 року, відповідачем - ЗАТ СП «Бєлкельме» отриманий в листопаді 2014р. товар неоплачено, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед ПП «Львів-Пласт» за фактично отриманий товар в розмірі 14883,45 євро, що станом на 23.02.2015р. згідно офіційного курсу Національного банку України становила 476681,85грн., що й зумовило звернення до суду із позовною заявою про її стягнення. Просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 30.03.2015р. не забезпечив, проте, на адресу господарського суду Львівської області надійшов відзив ЗАТ СП «Бєлкельме» (вх.№12201/15 від 24.03.2015р.), в якому позовні вимоги в розмірі 14883,45 євро визнаються відповідачем в повному обсязі, та заявлено клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника у зв'язку з віддаленістю місцезнаходження суду. Вказане клопотання прийнято судом.

Інших заяв чи клопотань до початку судового засідання сторонами не подано.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Приватним підприємством «Львів-Пласт» (продавець за договором, позивач по справі) та Закритим акціонерним товариством спільним білорусько-іспанським підприємством «Бєлкельме» (покупець за договором, відповідач по справі) підписано контракт №19 купівлі-продажу від 03.10.2014р., за яким продавець продає, а покупець купує підошви формовані (ТЕП і ПУ із полімерних матеріалів) виробництва України, що вподальшому іменуються товар, згідно зі специфікаціями (додаток), що додаються до цього контракту і є його невід'ємною частиною (п.1.1).

За умовами контракту, ціна на товар визначається у специфікаціях (додатках), які є його невід'ємною частиною (п.2.1). Ціни по цьому контракту встановлюються в євро при базових умовах поставки FCA (Україна, м.Львів) (п.2.2). Товар поставляється продавцем на умовах FCA (Україна, м.Львів) (п.4.1), а відвантаження партії товару покупцю чи вказаному ним вантажоотримувачу повинна проводитись протягом 60 календарних днів з моменту отримання замовлення (п.4.2).

Згідно додатку №3 від 18.11.2014р. до контракту купівлі-продажу №19 від 03.10.2014р. (специфікація на товар виробництва України), сторонами погоджено асортимент товару, що постачається, на загальну суму 14903,45 євро.

На виконання умов договору ПП «Львів-пласт» фактично поставлено ЗАТ СП «Белькельме» визначений у вказаній специфікації товар на суму 14883,45 євро, що підтверджується вантажною митною декларацією №209140000/2014/040537 від 18.11.2014р., зокрема у графі 50 «Принципал» зазначено реквізити водія ЗАТ СП «Бєлкельме», що свідчить про отримання товару відповідачем та його перевезення власним транспортом, та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR б/н від 18.11.2014р. Копії зазначених документів знаходяться матеріалах справи.

За умовами контракту, всі розрахунки в грошовій формі проводяться в євро (п.3.1). Оплата за товар здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на валютний рахунок продавця протягом 30-ти банківських днів з моменту відвантаження кожної партії товару (п.3.2).

На оплату поставленого товару позивачем виставлено рахунок-фактуру №18/11-1 від 18.11.2014р. до контракту купівлі-продажу №19 від 03.10.2014р. на суму 14883,45 євро.

Оскільки, всупереч умовам контракту, отриманий товар відповідачем не оплачено, у ЗАТ СП «Бєлкельме» виникла заборгованість перед ПП «Львів-Пласт» в розмірі 14883,45 євро, що зумовило звернення останнього до суду із позовною заявою.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

У п.8.2 додаткової угоди №1 до контракту купівлі-продажу №19 від 03.10.2014р., укладеного між сторонами, встановлено, що якщо сторони не прийшли до згоди в претензійному порядку, спір передається на розгляд та остаточне вирішення до господарського суду м.Львова. Також у п.8.3 контракту, сторони дійшли згоди, що при розгляді спорів в суді буде застосовуватись матеріальне та процесуальне право України. Крім того, у п.9.1. додаткової угоди №1 встановлено, що контракт набирає законної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Згідно ст.175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно Інкотермс, скороченням FCA, що використане сторонами при укладенні контракту, позначено міжнародний термін FREE CARRIER (... named place) (Франко-перевізник (... назва місця).

У п.Б.10 Офіційних правилах тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), видання МТП №560, введені в дію з 01.01.2000р., роз'яснено, що термін «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

У відзиві на позовну заяву (вх.№12201/15 від 24.03.2015р. ) відповідач підтвердив наявність заборгованості перед ПП «Львів-Пласт» по контракту №19 від 03.10.2014р. на суму 14883,45 євро, позов про стягнення зазначеної заборгованості визнав повністю та зазначив, що оплата заборгованості, як і визначено умовами договору, проводитиметься у євро.

Згідно з ч.5 ст.22 ГПК України, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Оскільки визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси третіх осіб, суд приймає визнання позову ЗАТ СП «Бєлкельме».

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд також звертає увагу, що згідно з п.4 ч.1, ч.4 ст.55 ГПК України, у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Ціну позову вказує позивач. Однак, у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Оскільки ПП «Львів-пласт» подано позовну заяву до суду лише 25.02.2015р., суд зазначає, що гривневий еквівалент суми, заявленої до стягнення в іноземній валюті - євро, станом на день його подання до суду, згідно з офіційним курсом Національного банку України, є фактично меншим, ніж зазначено позивачем, суд приходить до висновку, що такий порядок визначення ціни позову не порушує інтереси сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 14883,45 євро обґрунтовані матеріалами справи, визнані відповідачем та підлягають до задоволення в повному обсязі із визначенням еквіваленту в національній валюті в розмірі 475725,93грн. згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 25.02.2015р. із врахуванням часу фактичного подання позову до суду.

Щодо розподілу господарських витрат між сторонами, суд зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. На підтвердження сплати судового збору позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення №36566710 від 24.02.2015р. Зважаючи на час проведення платежу, суд приходить до висновку, що позивачем сплачено судовий збір в порядку та розмірі, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі в розмірі 9533,64грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства спільного білорусько-іспанського підприємства «Бєлкельме» (Закрытое акционерное общество совместное белорусско-испанское предприятие «Белкельме»; Республіка Білорусь, Брестська область, м.Білоозерськ, вул.Шосейна, буд.5; ідентифікаційний код 14381773) на користь Приватного підприємства «Львів-Пласт» (юридична адреса: м.Львів, м.Винники, вул.Львівська, буд.7-А; поштова адреса: м.Львів, вул.Богданівська, буд.17; код ЄДРПОУ 25229229) 14883,45 євро, що станом на 25.02.2015р. згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 475725,93грн., та 9533,64грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 06.04.2015р.

Суддя Щигельська О.І.