Рішення № 43473637, 02.04.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015 р. Справа № 914/201/15

За позовом:Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», м. Київ;до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів;про:стягнення 2806,31 грн. заборгованості Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І.Представники сторін:від позивача:Козак Б.В. - представник (довіреність №10/11-05 від 28.01.2015р.);від відповідача:ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 07.03.2015р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. За клопотанням відповідача здійснювався запис розгляду справи за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

СУТЬ СПОРУ:

22.01.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (надалі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення 2806,31 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 23.01.2015р. порушено провадження по справі, її розгляд призначено на 12.02.2015р. В судовому засіданні 12.02.2015р. оголошено перерву до 12.03.2015р. На підставі клопотання відповідача, суд ухвалою від 12.03.2015р.продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, розгляд справи відклав на 23.03.2015р. В судовому засіданні 23.03.2015р. оголошено перерву до 02.04.2015р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях до неї.

Позовні вимоги мотивує тим, що 29.04.2013р. між позивачем та відповідачем укладено договір суборенди нежитлових приміщень №186/5.1.1/144, на виконання якого відповідачу було передано в користування нежитлові приміщення площею 26,3 кв.м., за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1. За умовами договору суборенди відповідач зобов'язувався до 25 числа поточного місяця перераховувати орендну плату та щомісячно відшкодовувати орендодавцю витрати за спожиту електроенергію, опалення, холодного та гарячого водопостачання, водовідведення (каналізації) та інші комунальні та експлуатаційні послуги. 13.03.2014р. відповідач повернув позивачу орендовані приміщення за актом приймання-передачі. При цьому, відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань за договором, зокрема, не оплатив орендної плати за березень 2014р. в розмірі 503,22 грн. та не відшкодував витрат за спожиті комунальні послуги на загальну суму 2303,09 грн.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових пояснень по справі. Заперечуючи проти позову, представник зазначає, що позовні вимоги щодо сплати витрат за спожиту електроенергію, газ та водопостачання є необґрунтованими, оскільки позивачем безпідставно у вартість вказаних комунальних послуг включено 20% ПДВ. Більше того, згідно положень договору суборенди, підставою для оплати витрат за спожиті комунальні послуги є факт одержання відповідних рахунків на оплату, натомість такі відповідачем не одержувалися. З приводу стягнення орендної плати вказав, що позивачем заявлено до стягнення 503,22 грн. заборгованості за березень місяць 2014р., натомість така була сплачена відповідачем у повному обсязі ще 05.07.2013р. Оскільки заяви про зміну предмета позову, зокрема, стягнення оренди за лютий 2014р. позивачем не подавалося, відповідач просить суд в цій частині вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.03.2013р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (надалі - Позивач) укладено Договір оренди нежилого приміщення №164/5.1.1/144, за яким ФОП ОСОБА_4 передала, а ПАТ «Банк Форум» прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення площею 114,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1/1.

На підставі п. 7.2.4. вказаного Договору, 29.04.2013р. між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір суборенди нежитлових приміщень №186/5.1.1/144 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендар (позивач) передає суборендарю (відповідачу) у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 26,3 кв.м. в будинку, що розташований за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1.

Приміщення передається орендарем та приймається суборендарем за Актом приймання-передачі (п. 1.6. Договору).

На виконання умов Договору, позивачем 16.06.2013р. передано, а відповідачем прийнято в користування об'єкт суборенди, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі нежитлових приміщень до Договору від вказаної дати.

За умовами п. 2.2.1, 2.2.3. Договору розмір орендної плати за один повний календарний місяць користування приміщенням складає 1200,00 грн., в т.ч. ПДВ. Орендна плата за неповний календарний місяць розраховується пропорційно кількості днів користування приміщенням у такому місяці. Орендна плата перераховується суборендарем щомісячно на підставі цього Договору до 25 числа місяця, за який здійснюється оплата. Орендна плата за перший та останній місяці строку суборенди перераховується протягом 20 банківських днів з моменту укладення цього Договору.

В п. 2.3.1.-2.3.2. Договору сторони погодили, що протягом 20 банківських днів з моменту укладення цього Договору суборендар повинен сплатити орендарю забезпечувальний платіж у розмірі орендної плати за 1 (один) повний календарний місяць користування приміщенням (надалі - Забезпечувальний платіж). Забезпечувальний платіж буде утримуватись орендарем протягом строку дії цього Договору, як забезпечення прав орендаря у випадку невиплати суборендарем орендної плати, відшкодування вартості спожитих комунальних та експлуатаційних послуг або невиконання інших обов'язків за цим договором.

Судом встановлено, що 05.07.2013р. відповідачем перераховано позивачу 3000,00 грн., з яких - 600,00 грн. орендна плата за період з 16.06.2013р. по 30.06.2013р., 1200,00 грн. - забезпечувальний платіж та 1200,00 грн. - орендна плата за останній місяць оренди.

Детально проаналізувавши бухгалтерську довідку ПАТ «Банк Форум» суд дослідив, що в подальшому відповідачем здійснено оплату за оренду за липень-грудень 2013р., на загальну суму 7200,00 грн.

Як зазначив позивач у письмових поясненнях до позовної заяви, у зв'язку з тим, що суборендар не сплатив орендної плати за січень 2014р., така була погашена за рахунок забезпечувального платежу, внесеного 05.07.2013р.

В процесі судового розгляду судом з'ясовано, що 13.03.2014р. орендні правовідносини сторін за Договором припинилися, про що свідчить підписаний між позивачем та відповідачем Акт приймання-передачі приміщення, відповідно до котрого суборендар повернув, а орендодавець прийняв приміщення з оренди.

Оскільки, 05.07.2013р. відповідачем на рахунок позивача попередньо внесено 1200,00 грн. в якості орендної плати за останнім місяць користування, суд приходить до висновку, що орендна плата за березень 2014р. відповідачем сплачена у повному обсязі, більше того, решта частини перерахованих грошових коштів частково покрили заборгованість по оренді за лютий місяць 2014р. Таким чином, фактично до сплати залишається заборгованість з орендної плати за лютий 2014р.

Положеннями п. 2.2.4. Договору визначено, що крім орендної плати, суборендар щомісячно додатково відшкодовує орендарю вартість спожитої електроенергії, опалення, холодного та гарячого водопостачання та водовідведення (каналізації), інші комунальні та експлуатаційні послуги пропорційно до орендованої площі. Відшкодування здійснюється суборендарем протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання від орендаря відповідних рахунків.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з тим, що відповідач в повному обсязі не розрахувався за спожиті комунальні послуги, 05.05.2014р. позивач направив на адресу суборендаря лист вих. №1379/76 від 22.04.2014р., яким вимагав протягом 7 днів з моменту його одержання оплатити спожиті комунальні послуги згідно рахунків-фактур №144 від 11.04.2014р., №105 від 12.03.2014р., №73 від 18.02.2014р., №349 від 02.10.2013р. До листа позивачем було долучено вказані рахунки-фактури, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладання у цінний лист та поштовою квитанцією (фіскальним чеком) про направлення цінного листа.

Докази сплати відповідачем заборгованості по відшкодуванні комунальних платежів станом на 02.04.2015р., в матеріалах справи - відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 283 ГК України, які кореспондуються з положеннями ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) заплату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ст. 774 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

На підставі матеріалів справи та результатів арифметичних розрахунків, господарським судом було встановлено, що станом на день слухання справи, у відповідача існує заборгованість з орендної плати за лютий 2014р. Факт існування заборгованості саме за лютий 2014 року визнається позивачем у письмових поясненнях №205/15 від 25.03.2015р.

Натомість, як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 503,22 грн. заборгованості з орендної плати за період з 01.03.2014р. по 13.03.2014р.

В даному випадку суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Оскільки заявлений в позовній заяві період нарахування орендної плати не відповідає тому, котрий був встановлений судом, заяви про зміну предмета позову (в частині зміни періоду нарахування та стягнення орендної плати) від ПАТ «Банк Форум» не надходило, а господарський суд в силу положень ГПК України самостійно не вправі виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення 503,22 грн. орендної плати за період з 01.03.2014р. по 13.03.2014р. слід відмовити.

З приводу стягнення 2303,09 грн. в якості відшкодування вартості спожитих комунальних послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. б) п. 3.1.1. Договору, сторони дійшли згоди, що суборендар сплачує орендарю відшкодування спожитих електроенергії, опалення, гарячого та холодного водопостачання та водовідведення (каналізації), інших комунальних та експлуатаційних послуг.

За змістом п. 2.2.4. Договору відшкодування здійснюється суборендарем протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання від орендаря відповідних рахунків.

З долученого до позовної заяви опису вкладання у цінний лист та поштової квитанції судом встановлено, що лист-вимога та рахунки-фактури (№144 від 11.04.2014р., №105 від 12.03.2014р., №73 від 18.02.2014р., №349 від 02.10.2013р.), заборгованість по яких є предметом даного позову, були направлені відповідачу цінним листом з описом вкладення 05.05.2014р., однак вказана поштова кореспонденція повернулася на адресу позивача з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до положень п. 1.7 Постанови Пленуму ВГС України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Відтак суд зазначає, що умови п. 2.2.4. Договору щодо направлення рахунків на оплату, позивачем були виконані належним чином, що підтверджується матеріалами справи. З огляду на викладене, не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про неодержання останнім вказаних рахунків та ненастання строку їх оплати.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача зазначає, що позивачем не надано доказів понесення витрат на комунальні послуги, а тому і підстав для їх відшкодування не має.

З даним твердженням суд не погоджується, оскільки в матеріалах справи (а.с.34-44) містяться виставлені ФОП ОСОБА_4 рахунки на оплату комунальних послуг за орендоване позивачем приміщення та меморіальні ордери з яких вбачається, що позивачем було компенсовано комунальні послуги повністю за період за котрий він просить стягнути з відповідача. З наданих до позовної заяви розрахунків прослідковується, що позивач намагається стягнути з відповідача витрати на комунальні послуги пропорційно до орендованої останнім площі, як це передбачено умовами п.2.2.4 Договору.

Таким чином, оскільки факт понесення витрат по сплаті комунальних платежів позивачем ФОП ОСОБА_4 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги те, що 13.03.2014р. орендовані приміщення були передані відповідачем орендодавцю за актом приймання-передачі, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 2283,63 грн. (без врахування спожитих комунальних послуг за 13.03.2014р. - день повернення орендованого майна).

Щодо тверджень відповідача про безпідставне включення до витрат по сплаті комунальних платежів ПДВ, суд відзначає таке.

Згідно з пп. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (ПК України) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

При цьому постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

За змістом п. 188.1 ст. 188 ПК України (в редакції, яка існувала станом на момент виникнення спірних відносин) до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Суд зазначає, що операції котрі підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою ПДВ, не є об'єктом оподаткування чи звільнені від оподаткування ПДВ визначені в ст.ст. 195, 196, 197 ПК України. З аналізу вказаних статтей не вбачається, що операції щодо компенсації орендодавцю - небюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії підпадають під дію визначених у цих статтях норм.

Таким чином, якщо орендодавцем виступає небюджетна установа, то кошти, що отримуються від орендаря у вигляді відшкодування витрат на енергоносії, що є складовою витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, включаються до бази оподаткування ПДВ орендодавця та оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку. Про вказане зазначає також і Державна фіскальна служба України в Листі від 09.09.2014р. №3120/6/99-99-19-02-02-15 «Щодо оподаткування операцій з оперативної оренди».

А тому, враховуючи, що позивач є платником податку на прибуток на загальних умовах та не являється бюджетною установою, нарахування ним ПДВ на суми компенсації відшкодування вартості спожитої електроенергії, опалення, холодного та гарячого водопостачання та водовідведення (каналізації), інші комунальні та експлуатаційні послуги є правомірним, а доводи представника відповідача в цій частині - необґрунтованими.

З приводу стягнення судового збору, господарський суд відзначає наступне.

Згідно з ч. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана уповноваженою (на день подання позовної заяви) особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» - Соловйовою Н.А., що підтверджується відповідним наказом про виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію від 16.06.2014р. №78, рішенням «Про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію» від 16.06.2014р. №49 та випискою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа фонду має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

Так, в силу приписів ч. 6 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Зважаючи на те, що справа про стягнення заборгованості за договором суборенди є пов'язаною із здійсненням тимчасової адміністрації, а саме: проведенням заходів щодо стягнення заборгованості з боржників банку, ПАТ «Банк Форум» було звільнено від сплати судового збору.

Відповідно до п.4.5 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р. у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору: якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується; у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Відтак, судовий збір відповідно слід стягнути з відповідача в дохід державного бюджету України, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79022, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (02100, м. Київ, бульв. Верховної Ради, 7; код ЄДРПОУ 21574573) 2283,63 грн. компенсації за комунальні послуги.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79022, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України 1486,63 грн. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 07.04.2015р.

Суддя Крупник Р.В.