Рішення № 43473531, 31.03.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. справа № 911/1085/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», Київська обл., м. Вишгород

про стягнення 12 277,67 гривень

за участю представників:

від позивача: Пасічної Н.В. (довіреність №0114-186 від 29.12.2014)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.03.2015 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі-ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі-ТДВ «Страхова компанія «Провіта»/відповідач) про стягнення 12 277,67 грн страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського Київської області від 17.03.2015 порушено провадження у справі №911/1085/15 та призначено справу до розгляду на 31.03.2015.

В судове засідання 31.03.2015 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом представника останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №01032 4699553 6.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.07.2013 між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі-страховик) та ПП «Обухівміськвторресурси» (далі-страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) №28-2850-13-00232 (далі-договір), відповідно до якого було застраховано автомобіль «Volkswagen», державний реєстраційний номер АІ4602ВТ.

31.10.2013 у м. Обухові Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen», державний реєстраційний номер АІ4602ВТ, під керуванням Креницького Л.В. та автомобіля «Volkswagen», державний реєстраційний номер АІ7783СК під керуванням Доннера С.А.

У відповідності до постанови Обухівського районного суду Київської області від 11.11.2013 у справі №372/5235/13-п, винним у зазначеному ДТП визнано Доннера С.А.

На виконання умов договору, на підставі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 05.11.2013, а також страхового акта №СТОКА-464 від 13.12.2013, позивачем, як страховиком, було виплачено 12 777,67 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №22838 від 16.12.2013. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність Доннера С.А. щодо автомобіля «Volkswagen», державний реєстраційний номер АІ7783СК, застрахована ТДВ «Страхова компанія «Провіта» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/2317679, 24.09.2014 позивачем було направлено відповідачу претензію щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу №592-03-1/18.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, суму страхового відшкодування не виплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача, як страховика за полісом № «Volkswagen», державний реєстраційний номер АІ7783СК, 12 277,67 грн страхового відшкодування в порядку регресу з підстав ст. 993 Цивільного кодексу України, що полягає у розмірі відшкодованої позивачем шкоди за вирахуванням передбаченої полісом франшизи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до статей 979, 993, 1191 Цивільного кодексу України та статей 16, 27 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких обставин, оскільки позивач, на виконання умов договору, здійснив виплату 12 777,67 грн страхового відшкодування до нього, в силу приписів ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 1191 ЦК України, перейшло право зворотної вимоги (регресу) до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.03.2012 у справі №3-12гс12.

Разом з тим, враховуючи, що на момент ДТП транспортний засіб «Volkswagen», державний реєстраційний номер АІ7783СК, був забезпечений відповідачем за полісом №АС/2317679, відповідно до якого відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, суд дійшов висновку, що особою, за рахунок якої підлягає задоволенню набуте позивачем право зворотної вимоги у розумінні ст. 993 ЦК України є відповідач, як страховик за означеним полісом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2014 у справі №910/14328/13.

Приписами статей 22, 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» унормовано, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Страховик за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку може здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У відповідності до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/2317679, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., а франшиза - 500,00 грн.

З огляду наведеного, оскільки відповідач, як страховик за полісом №АС/2317679, несе відповідальність за шкоду, завдану майну внаслідок експлуатації ТЗ, визначеного в договорі страхування, в межах передбаченого полісом ліміту (50 000,00 грн) та за вирахуванням встановленої франшизи (500,00 грн), суд дійшов висновку про підставність вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 277,67 грн страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені законодавчі положення, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення відповідача 12 277,67 грн страхового відшкодування в порядку регресу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 979, 993, 1191 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, ідентифікаційний код 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32А, ідентифікаційний код 30859524) 12 277 (дванадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн 67 коп. страхового відшкодування та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 02.04.2015.

Суддя В.А. Ярема