Рішення № 43473516, 01.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015Справа №910/3358/15-г

за позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінжиніринг" провиконання умов договору та стягнення 4 709 175,40 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури Солошенко Ю.І. - представник за посвідченням від 28.04.14

від позивача Булаєва М.І. - представник за довіреністю № 220/838/д від 14.11.14від відповідачаЯрмоленко Г.В. -представник за довіреністю № 150325-03Д від 25.03.15

В судовому засіданні 01.04.15, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінжиніринг" про зобов'язання поставити продукцію за договором № 247/1/14/35 від 12..12.14 та стягнення 4 709 175,40 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що 12.12.2014 між Міноборони та відповідачем було укладено договір на поставку для потреб оборони № 247/1/14/35, однак відповідач в порушення п.п. 5.1-5.3 договору продукцію не поставив, у зв'язку з чим прокуратура просить зобов'язати відповідача поставити продукцію за договором № 247/1/14/35 від 12..12.14 на суму 4 253 997,60 грн. та стягнути 157 397,97 грн. пені та 297 779,83 грн. штрафу за порушення умові договору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.02.2015 порушено провадження у справі № 910/3358/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 25.03.2015.

У судове засідання, призначене на 25.03.2015, з'явились представники сторін та прокуратури, які надали документи на виконання вимог ухвали суду. Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, відповідач проти позову заперечував, надавши письмовий відзив на позов. У відзиві на позов відповідач зазначає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача поставити Міноборони продукцію згідно умов договору № 247/1/14/35 від 12.12.14 задоволенню не підлягають у зв'язку з повним виконанням відповідачем договірних зобов'язань 13.02.15 та 23.02.15, про що свідчить видаткова накладна № 3 від 13.02.15, № 4 від 23.02.15 та акт приймання № 2 від 13.02.15, № 3/4. Відповідач зазначає, що про можливість порушення термінів поставки він повідомив замовника (позивача). Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 157397,97 грн. та штрафу в розмірі 297 779,83 грн. відповідач визнав частково, та в силу причин об'єктивного характеру, дотримуючись принципу справедливості та розумності, з врахуванням положень ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 95 % та задовольнити позовні вимоги частково, а саме в розмірі 7869,90 грн. пені та 14889,00 грн. штрафу. Відповідач зазначає, що заздалегідь повідомляв замовника про можливість порушення термінів поставки, постійно інформував Міноборони про стан виконання поставки та заходи, які наразі вживаються. Відповідач зазначає, що він вжив всі можливі заходи для якнайшвидшого виконання умов договору в повному обсязі. Крім того, підприємство знаходиться в скрутному фінансовому стані та має велику кредиторську заборгованість., виникнення якої було обумовлено необхідністю здійснення поставки замовленого позивачем товару та одночасно істотною зміною обставин, які не могли бути передбачені відповідачем.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 01.04.15.

31.03.15 відповідач через канцелярію суду надав додаткові докази, що були залучені судом до матеріалів справи.

У судове засідання 01.04.15 представники сторін з'явились, прокурор та представник позивача підтримали заяву про припинення провадження у справі в частині зобов'язання відповідача поставити продукцію за договором № 247/1/14/35, та просили стягнути з відповідача 232551,26 грн. пені та 297779,83 штрафу.

Таким чином, орган прокуратури та позивач збільшили розмір позовних вимог про стягнення штрафних санкцій частині стягнення пені з урахуванням поставки відповідачем продукції 13.02.15 та 23.02.15.

Судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представники позивача та органу прокуратури позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення підтримали, представник відповідача надав додаткові пояснення по суті спору та просив зменшити суму пені та штрафу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

12 грудня 2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медінжиніринг" (далі - постачальник, відповідач) та Міністерством оборони України (далі - замовник, позивач) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 247/1/14/35, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовнику товар відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), а саме портативні пристрої для визначення типу вибухової речовини Quantum Sniffer QS-H150 у кількості 6 шт., а замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.3.1 договору ціна договору встановлена під час проведення переговорної процедури закупівлі та становить 4 253997,60 грн.

Поставка товару здійснюється після підписання договору силами і засобами постачальником до 20.12.2014 (п. 5.1. договору). Датою виконання зобов'язання по постачанню товарів є дата підписання вантажоодержувачем актів за формою № 4. (п. 5.11 договору).

Строк дії договору встановлено до 31.12.2014 (п. 10.1. договору).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 5.1 Договору постачання товарів здійснюється після підписання Договору силами та засобами відповідача до 20.12.2014.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 5.8 Договору приймання товарів за кількістю та якістю проводиться в присутності представників Позивача від Відповідача, та оформляється приймально-здавальним актом за формою № 4, який складає Вантажоодержувач.

Відповідно до пунктів 6.3.1 та 6.3.2 Договору відповідач повинен забезпечити його виконання та поставку товарів у встановлені строки.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару в строк до 20.12.2014, а саме:

- 13.02.2015 було поставлено 5 одиниць товару на суму 3 544998,00 грн. (видаткова накладна № 3 від 13.02.2015, акт приймання № 2 від 13.02.2015);

- 23.02.2015 було поставлено 1 одиницю товару на суму 708999,60 грн. (видаткова накладна № 4 від 23.02.2015, акт приймання № 3/4 від 23.02.2015).

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд припиняє провадження у справі в частині зобов'язання відповідача поставити Міністерству оборони України портативні пристрої для визначення типу вибухової речовини Quantum Sniffer QS-H150 у кількості 6 комплектів загальною вартістю 4253997,60 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно з пунктом 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з пунктом 7.3 Договору за порушення строків поставки товарів постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості товарів, стосовно яких допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% відсотків вказаної вартості.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Дії відповідача, а саме поставка товару з простроченням, встановлених умовами договору строків, є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пункту 7.3. договору.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені та штрафу, що наданий прокуратурою в заяві від 30.03.15 вих. № 10/2/3/-25854вих.15, таким чином вимоги про стягнення з відповідача 232551,26 грн. пені та 297779,83 грн. штрафу підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Досліджуючи наявність обставин, зазначених у ч.3 ст. 551 ЦК України та 233 ГК України, які можуть бути підставою для зменшення судом розміру заявленої до стягнення пені та штрафу, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ЦК України:

- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549);

- розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551).

Згідно із статтею 233 ГК України:

- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;

- якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таке ж право господарського суду передбачено п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, де зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З вищевикладеного вбачається, що зменшувати розмір штрафних санкцій є не обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

В обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру неустойки відповідач посилається на таке:

- порушення строків поставки відбулося не з вини відповідача;

- відповідач неодноразово повідомляв замовника (позивача) про можливість порушення термінів поставки;

- відповідач направляв на адресу позивача додаткові угоди щодо зміни термінів поставки, ціни товару та умов оплати, які позивачем погоджені не були;

- порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для держави в особі Міноборони;

- відповідач знаходиться в критичному фінансовому становищі, що не дає об'єктивної можливості сплатити заявлений позивачем розмір неустойки.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України.

Між сторонами підписано договір, у якому зазначено, що саме відповідач зобов'язаний здійснювати поставку товару і саме він відповідає за невчасне виконання взятих на себе за договором зобов'язань. В даному випадку мало місце прострочення виконання зобов'язання по договору щодо строків поставки товару позивачу, що тягне за собою відповідальність у вигляді неустойки, стягнення якої передбачено п. 7.3 Договору.

Згідно із ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування підстав та винятковості випадку для реалізації судом права на зменшення розміру неустойки, факту неспіврозмірності неустойки, умови щодо нарахування якої обумовлено сторонами у п. 7.3 договору, а посилання відповідача на відсутність вини у простроченні термінів поставки як на підставу для зменшення розміру неустойки не заслуговують на увагу, з тих підстав що наведені судом вище.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Стаття 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України» та постанови КМУ від 26.11.14 № 671 Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

Враховуючи викладене, пред'явлення Генеральною прокуратурою України даної позовної заяви викликано захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 29, 33, 34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині позовних вимог про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Медінжиніринг» поставити Міністерству оборони України портативні пристрої для визначення типу вибухової речовини Quantum Sniffer QS-H150 у кількості 6 комплектів загальною вартістю 4253997,60 грн. провадження припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінжиніринг" (03055 м. Київ, просп. Перемоги, 30, кв. 102, ідентифікаційний код: 21539772) на користь Міністерства оборони України (03168 м. Київ, пр-т Повітрофлотський, б. 6, ідентифікаційний код 00034022) пеню в сумі 232551 (двісті тридцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 26 коп. та штраф в сумі 297779 (двісті дев'яноста сім тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 83 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінжиніринг" (03055 м. Київ, просп. Перемоги, 30, кв. 102, ідентифікаційний код: 21539772) до Державного бюджету України 10 606 (десять тисяч шістсот шість) грн. 62 коп. судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.04.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.