Рішення № 43473502, 30.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015Справа №910/3863/15-гСуддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»доПриватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»простягнення 4181 грн. 12 коп.Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Мельніченко О.Д. - представник за довіреністю № 61 від 17.11.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.02.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 4181 грн. 12 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Hyundai, державний номер ВК5647ВК, водієм транспортного засобу Renault Мanager, державний номер ВК6955АА, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4157532, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 порушено провадження у справі № 910/3863/15-г та справу призначено до розгляду на 16.03.2015.

11.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» просило суд витребувати у позивача акт огляду транспортного засобу Hyundai, державний номер ВК5647ВК, та якісні фото до нього, а також лист-погодження виплати страхового відшкодування з вигодонабувачем за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 069/14-Тз/Р від 02.07.2014.

Розглянувши у судовому засіданні 16.03.2015 клопотання відповідача про витребування доказів, суд дійшов висновку про його часткове задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, обставини, які може підтвердити цей доказ.

З огляду на те, що відповідач у клопотанні про витребування доказів не навів обставин, які можуть бути підтверджені листом-погодженням виплати страхового відшкодування з вигодонабувачем, Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Правекс-Банк», за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 069/14-Тз/Р від 02.07.2014, та їх значення для розгляду справи, суд відмовив відповідачу в частині задоволення клопотання щодо витребування у позивача листа-погодження виплати страхового відшкодування з вигодонабувачем за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 069/14-Тз/Р від 02.07.2014.

В іншій частині вказане клопотання, а саме щодо витребування у позивача акту огляду транспортного засобу Hyundai, державний номер ВК5647ВК, та якісних фото до нього, було судом задоволено, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.03.2015, якою, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 30.03.2015.

17.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивач не звертався до нього із заявою про виплату страхового відшкодування, а тому права та інтереси позивача не є порушеними відповідачем. Крім того, відповідач зауважив, що в матеріалах справи відсутнє письмове погодження вигодонабувача, який має першочергове право на отримання страхового відшкодування, та заперечив щодо стягнення з нього судового збору, оскільки не порушив свого зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування позивачу.

У судовому засіданні 30.03.2015 представник відповідача надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача у судове засідання 30.03.2015 не з'явився (27.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача), про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032862296.

У судовому засіданні 30.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до відомостей про дорожньо-транспортну пригоду № 9448156 та постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 28.10.2014 у справі № 569/16685/14-п встановлено, що 10.10.2014 Натяжко Д.І., керуючи транспортним засобом Renault Мanager, державний номер ВК6955АА, порушив Правила дорожнього руху України, не перевіривши кріплення вантажу, що призвело до пошкодження автомобіля Hyundai, державний номер ВК5647ВК.

Вищевказаною постановою Натяжка Д.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

02.07.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик) та Гомоном П.І. (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 069/14-Тз/Р, яким передбачено страхування майнових інтересів вигодонабувача, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Hyundai, державний номер ВК5647ВК.

Відповідно до п.п. 16.1, 16.2 Договору, строк (термін) його дії становить 2 роки; дата закінчення дії договору - 01.07.2016.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до рахунку-фактури № РН-0002558 від 14.10.2014 та наряду-замовлення (акт виконаних робіт) № РН-0002133 від 24.10.2014, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Рівне», фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai, державний номер ВК5647ВК, становить 5181 грн. 12 коп.

Судом встановлено, що наведені в наряді-замовленні (акті виконаних робіт) № РН-0002133 від 24.10.2014 роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, що зазначені у первинній довідці про дорожньо-транспортну пригоду, складеній за обставинами ДТП, виданій Державтоінспекцією ВДАІ м. Рівне УМВС України в Рівненській області, та акті огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 10.10.2014.

Згідно зі страховим актом № 069/14-Тз/Р-1 від 16.10.2014, складеним позивачем, загальний розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 069/14-Тз/Р від 02.07.2014 складає 5181 грн. 12 коп., на підставі якого позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 5181 грн. 12 коп. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Рівне», що підтверджується платіжним дорученням № 23624 від 20.10.2014, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Як встановлено судом, на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault Мanager, державний номер ВК6955АА, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4157532 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн 00 коп., франшизи - 1000 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault Мanager, державний номер ВК6955АА, на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4157532, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Renault Мanager, державний номер ВК6955АА, власнику автотранспортного засобу Hyundai, державний номер ВК5647ВК, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи).

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Водночас, Законом України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу.

Суд приходить до висновку, що проведення оцінки завданої шкоди є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Hyundai, державний номер ВК5647ВК, (копія якого міститься у матеріалах справи) вбачається, що рік випуску автомобіля - 2014, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин відповідачем суду надано не було.

Крім того, суд звертає увагу на те, що наряд-замовлення (акт виконаних робіт) № РН-0002133 від 24.10.2014 є належним доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Hyundai, державний номер ВК5647ВК.

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4157532 у межах фактично здійснених ним витрат (з урахуванням франшизи у розмірі 1000 грн. 00 коп.), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 4181 грн. 12 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 17.03.2015, щодо неподання позивачем заяви про виплату страхового відшкодування та відсутності листа-погодження вигодонабувача на виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 069/14-Тз/Р від 02.07.2014 з оглядну на наступне.

За правилами п. 35.1 ст. 35 Законом України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора.

Враховуючи викладене, до нового кредитора, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», обов'язок подачі заяви та інших документів, зокрема листа-погодження виплати страхового відшкодування з вигодонабувачем, не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього відповідач у справі, Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія», не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 3-165гс14.

Крім того, з огляду на те, що позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування, яким відшкодував шкоду, завдану страхувальником відповідача, до нього у будь-якому випадку перейшло право потерпілої особи на отримання страхового відшкодування від відповідача, а тому дослідження правовідносин, які склались між позивачем та його страхувальником (вигодонабувачем) за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, жодним чином не впливає на обов'язок відповідача, який виник за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4157532 та Законом України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, права та обов'язки позивача та страхувальника за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 069/14-Тз/Р від 02.07.2014 не входять до предмету дослідження у даній справі.

Однак, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

З наявного в матеріалах справи листа відповідача про відшкодування шкоди вих. № 2113 від 04.03.2015 вбачається, що позивач звертався до нього з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу вих. № 160215-13472/к від 16.02.2015.

Зважаючи на те, що вказана претензія та подана позивачем позовна заява має той самий номер та дату (16.02.2015), з урахуванням пояснень відповідача, суд дійшов висновку, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування до 16.02.2015, тобто до дати складення позовної заяви, що свідчить про те, що новий кредитор, позивач, не надав боржникові, відповідачу, доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні до дати складення позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Суд дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що позивач своєчасно не звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, тобто, не повідомив його про перехід до позивача прав кредитора щодо отримання страхового відшкодування, відповідач був позбавлений можливості дізнатись про наявність у нього обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4157532 у розмірі 4181 грн. 12 коп. саме на користь позивача, у зв'язку з чим спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій позивача, який не вжив своєчасно заходів щодо направлення відповідачу вимоги про сплату страхового відшкодування та не надав відповідачу можливості виконати свій обов'язок до звернення позивача до суду. Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 2 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145; ідентифікаційний код: 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Бощагівська, буд. 154; ідентифікаційний код: 33908322) грошові кошти у розмірі 4181 (чотири тисячі сто вісімдесят одна) грн. 12 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 06.04.2015

Суддя І.М. Отрош