Рішення № 43473471, 02.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015Справа №910/2077/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ»

про стягнення 554 275,39 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Ассаул Б.В. (довіреність б/н від 03.03.2014);

від відповідача - не з'явився.

встановив :

02.02.2015 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат» звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою від 29.01.2015 № 67 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ» про стягнення суми основного боргу у розмірі 424 277,53 грн., 107 208,87 грн. інфляційних втрат та 22 788,99 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем договірних зобов'язань, які випливають з договору поставки № 2/04-13 від 01.04.2013.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.02.2015 порушено провадження у справі № 910/222077/15-г та призначено до розгляду на 19.02.2015.

Представник позивача з'явився в судове засідання 19.02.2015, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі

Представник відповідача в судове засідання 19.02.2015 не з'явився, проте через канцелярію суду подав телеграму про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 16.03.2015.

У судове засідання 16.03.2015 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи та додаткові докази.

Представник відповідача у судове засідання 16.03.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення № 0103033254966. Розгляд справи відкладено на 02.04.2015.

25.03.2015 та 01.04.2015 через загальний відділ діловодства суду надійшли пояснення позивача щодо розрахунку суми заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми боргу.

В судове засідання 02.04.2015 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання 02.04.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справи за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «Стромат» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перформ» (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 2/04-13 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується за заявками покупця передавати у встановлений строк (строки) товарний бетон (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар і сплатити за нього грошову суму на умовах, викладених у цьому договорі.

Кількість, строки поставки, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що постачається за цим договором, визначається на підставі заявок покупця (п. 1.2 договору)

Відповідно до п. 4.5. договору, передача товару оформлюється товарно-транспортними накладними/видатковими владними. Моментом передачі товару покупцеві є момент підписання покупцем відповідної товарно-транспортної накладної/видаткової накладної.

Згідно п. 4.6 договору, передача товару представнику покупця здійснюється на підставі виписаної йому покупцем довіреності встановленого зразка та за умови пред'явлення документа, що посвідчує його особу.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що загальна ціна договору, дорівнює сумарній вартості фактично поставленого товару та вартості доставки товару на об'єкт покупця у разі поставки товару на об'єкт покупця, та визначається на підставі підписаних сторонами протягом строку дії цього договору видаткових накладних.

Ціна товару, що постачається за цим договором є договірною, формується постачальником на підставі звичайних цін на товар і вказується в Додатках до цього Договору (п. 5.2.).

Згідно п. п. 5.4., 5.5. договору покупець оплачує фактично заявлений до поставки товар не пізніше 2 (двох) банківських днів до дати поставки. Відстрочення платежу можливе лише за умови узгодження сторонами іншого терміну оплати. Постачальник має право здійснювати поставку товару без здійснення покупцем попередньої оплати. В такому випадку оплата поставленого товару здійснюється покупцем протягом 2 банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 5.7. договору, датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 8.1. договору визначено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення відтисками їхніх печаток та діє до 31.12.2013, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

На виконання умов договору позивач у період з 01.04.2013 по 17.06.2013 поставив відповідачу товар на загальну вартість 424 277,53 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких наявні в матеріалах справи, в той час як відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за поставлений товар розрахувався не у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 2/04-13 від 01.04.2013 за розрахунками позивача за період з 01.04.2013 по 17.06.2013 становить 424 277,53 грн.

Таким чином, оскільки поставлений позивачем товар відповідач в повному обсязі не оплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 424 277,53 грн., 107 208,87 грн. інфляційних втрат та 22 788,99 грн. - 3% річних.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати одержаного за договором поставки № 2/04-13 від 01.04.2013 товару.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки обумовленого договором товару за видатковими накладними у період з 01.04.2013 по 17.06.2013 на загальну вартість 424 277,53 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.04.2013 по 07.11.2013 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 943 997,53 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких наявні в матеріалах справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 910/15618/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ» про стягнення 485 703,64 грн. встановлено, що відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Перформ» сплачено 519 720,00 грн. за бетон, поставлений на виконання умов договору поставки № 2/04-13 від 01.04.2013 згідно долучених до матеріалів вказаної справи видаткових накладних.

Також, з наявної в матеріалах справи довідки банку ПАТ «Полтава-Банк» вбачається, що за період з 01.03.2013 по 06.08.2013 відповідачем на рахунок позивача було перераховано 519 720, 00 грн., а саме 27.03.2013 було сплачено 100 010, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за бетон згідно р/ф № 108/03 21.03.2013р., в т. ч. ПДВ 20% 16 668, 33 грн.», 16.05.2013 - 300 000, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за бетон згідно договору поставки № 2/04-13 від 01.04.2013, в т. ч. ПДВ 20% 50 000, 00 грн.», 05.07.2013 - 19 000, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за бетон згідно договору поставки № 2/04-13 від 01.04.2013, в т. ч. ПДВ 20% 3 166, 67 грн.» та 18.10.2013 - 100 710, 00 грн. з призначенням платежу «оплата згідно № СФ-332/10 ЦО від 18.10.2013 в тому числі ПДВ - 16 785, 00 грн.».

Таким чином, оскільки відповідачу було поставлено товар за договором поставки № 2/04-13 від 01.04.2013 на загальну суму 943 997,53 грн. та сплачено останнім 519 720, 00 грн., загальна сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача за вказаним договором поставки є 424 277,53 грн., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості у відповідача в сумі 424 277,53 грн. документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Таким чином, виходячи з наведених вище обставин, позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості за договором в розмірі 424 277,53 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач також заявив до стягнення 3 % річних в розмірі 22 788,99 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 107 208,87 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, за розрахунком суду, в сумі 1 143,46 грн., оскільки позивач в своєму розрахунку не врахував здійснених відповідачем часткових оплат, а саме: 27.03.2013 в розмірі 100 010, 00 грн., 16.05.2013 - 300 000, 00 грн., 05.07.2013 - 19 000, 00 грн. та 18.10.2013 - 100 710, 00 грн., які є оплатою за бетон, поставлений на виконання умов договору поставки № 2/04-13 від 01.04.2013, що також підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 910/15618/14.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки враховуючи здійснення часткових оплат у період з 21.03.2013 по 18.10.2013 та виходячи з того, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), а у період з квітня по жовтень 2013 року індекс інфляції становив менше одиниці, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд 4 літ. «Б», кімн. 42, код 38392968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат» (02222, м. Київ, вул. Т. Драйзера, буд. 46, кв. 34, код 32527965) основний борг в розмірі 424 277 (чотириста двадцять чотири тисячі двісті сімдесят сім) грн. 53 коп., 3 % річних у розмірі 1 143 (одна тисяча сто сорок три) грн. 46 коп. та судовий збір у розмірі 8 508 (вісім тисяч п'ятсот вісім) грн. 41 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 02.04.2015 у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 07.04.2015.

Суддя В.О. Демидов