Рішення № 43473401, 31.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015Справа №910/687/15-гСуддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про стягнення 6 900,09 грн.

Представники:

від позивача: Інгатенко Н.В. - представник за довіреністю № 3861/18 від 02.12.2014 року;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення 6 900,09 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.12.2012 року між приватним акціонерним товариством"Страхова компанія "АХА Страхування" та Кірєєвим Юрієм Миколайовичем укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ТП186301Га/12д, за яким застраховано автомобіль марки Toyota, д.н. АН9150ВХ.

07.11.2013 року в м. Красноармійськ сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Toyota, д.н. АН9150ВХ, під керуванням Кірєєва Юрія Миколайовича та автомобіля марки ВАЗ, д.н. АЕ6901АА, під керуванням Удода Артема Івановича.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20.11.2013 року Удода Артема Івановича визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.

Страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.

На виконання умов договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 7900,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 73862 від 26.11.2013 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки ВАЗ, д.н. АЕ6901АА застрахована у приватному акціонерному товаристві "Українська охоронно-страхова компанія" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АС/8311708.

Так, до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

Для врегулювання спору мирним шляхом, позивач направив відповідачеві заяву про регресні вимоги вих..№ 899АГ/АХА від 03.03.2014 року, відповідно до якої просив перерахувати суму страхового відшкодування в розмірі 7900,09 грн., отримана останнім 11.03.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 28835560.

Вимоги відповідач не виконав, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.01.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.02.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.02.2015 року розгляд справи відкладено на 23.02.2015 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.02.2015 року розгляд справи відкладено на 16.03.2015 року, у зв'язку із залученням співвідповідача до участі у справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.03.2015 року розгляд справи відкладено на 31.03.2015 року, у зв'язку із неявкою відповідача 2 у судове засідання, продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

В судове засіданні 31.03.2015 року представники відповідачів 1, 2 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 19.01.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31735860 та протоколом судового засідання від 16.03.2015 року відповідно.

Представник позивача подав клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просив стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" суму страхового відшкодування в розмірі 6 900,09 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог.

Заслухавши представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог.

05.12.2012 року між приватним акціонерним товариством"Страхова компанія "АХА Страхування" та Кірєєвим Юрієм Миколайовичем укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ТП186301Га/12д, за яким застраховано автомобіль марки Toyota, д.н. АН9150ВХ.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З відомостей № 9296951 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 07.11.2013 року в м. Красноармійськ сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Toyota, д.н. АН9150ВХ, під керуванням Кірєєва Юрія Миколайовича та автомобіля марки ВАЗ, д.н. АЕ6901АА, під керуванням Удода Артема Івановича.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області № 3/235/1604/13 від 20.11.2013 року Удода Артема Івановича визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.

Страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до рахунок-договір № СФ-АГ-13/21706 від 08.11.2013 року вартість наданих послуг та запчастин становить 7 900,09 грн.

З акту виконаних робіт № ТО-13/029109 від 25.12.2013 року видно, що вартість відновлювального ремонту становить 7900,09 грн.

Страховик склав страховий акт № 1.002.13.13006/VESKO41607 від 25.11.2013 року та розрахунок до нього, з яких вбачається, що сума страхового відшкодування становить 7900,09 грн.

На виконання умов договору страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 7900,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 73862 від 26.11.2013 року.

Згідно статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки ВАЗ, д.н. АЕ6901АА застрахована у приватному акціонерному товаристві "Українська охоронно-страхова компанія" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АС/8311708.

Так, до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Для врегулювання спору мирним шляхом, позивач направив приватному акціонерному товаристві «УОСК» заяву про регресні вимоги вих. № 899АГ/АХА від 03.03.2014 року, відповідно до якої просив перерахувати суму страхового відшкодування в розмірі 7900,09 грн., отримана останнім 11.03.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 28835560.

Вимоги приватне акціонерне товариство «УОСК» не виконав.

У відзиві вх. № 1509 від 17 лютого 2015 року приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» зазначає, що заперечує заявленим позовним вимогам, оскільки, укладений поліс серії АС № 8311708 є нікчемним, оскільки станом на момент укладання даного полісу, транспортний засіб "ВАЗ-2108", д.н. АЕ6901АА, був застрахований у Відповідача-2 за полісом серії АС № 4360168, строком дії з 06.06.2013 року по 06.06.2014 року.

Разом з тим, 09.10.2013 було укладено поліс, між Коломойцем Михайлом Васильовичем та приватним акціонерним товариством "Українська охоронно - страхова компанія", який посвідчено полісом серії АС № 8311708 із терміном дії до 09.10.2014 та забезпечено транспортний засіб "ВАЗ-2108", д.н. АЕ6901АА, тобто указаний транспортний засіб у період з 10.10.2013 по 06.06.2014 забезпечений за двома договорами.

Стаття 989 ЦК України встановлює обов'язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.

Як передбачено частиною 1 ст.989 ЦК України, якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладення, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Отже, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін. (ст.216 ЦК України).

Страхувальник (п. Коломоєць Михайло Васильович) не повідомив під час укладання договору страхування ПрАТ "Українська охоронно - страхова компанія" про наявність іншого діючого полісу № АВ/4360168, а матеріали справи не містять доказів визнання полісу № АС/8311708 дійсним у судовому порядку, що в силу наведених положень законодавства свідчить про нікчемність такого правочину в розумінні згідно ст. 215 ЦК України, і як наслідок неможливість породження ним будь-яких зобов'язань за виключенням тих, що пов'язані з його недійсністю (наприклад, відшкодування збитків, повернення отриманого за недійсним правочином).

Підстави для застосування принципу презумпції правомірності правочину згідно положень ст. 204 ЦК України у зв'язку із відсутністю рішення про визнання його недійсним відсутні, оскільки в даному випадку його недійсність прямо встановлена законом.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 216 ЦК України та те, що правовою підставою позову позивачем визначено відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, застрахована в тому числі відповідачем-1 за полісом № АС/8311708, який є нікчемним, то в задоволенні позовних вимог до відповідача-1 з наведених у позові правових підстав необхідно відмовити.

Судом встановлено, що станом на момент настання ДТП, поліс № АС/4360168, виданий приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" був дійсним, а відповідач-2 є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки Toyota, д.н. АН9150ВХ.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Із матеріалів справи вбачається, що страхувальником транспортного засобу "ВАЗ-2108", д.н. АЕ6901АА за полісом №АС/4360168 є Коломоєць Михайло Васильович, а на момент виникнення ДПТ указаним транспортним засобом керував Удод Артем Іванович.

Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт неправомірного заволодіння транспортним засобом "ВАЗ-2108", д.н. АЕ6901АА Удодом Артемом Івановичем, а тому підстава для цивільно-правової відповідальності настала.

Крім того, листом вих. № 1952у від 31.07.2014 року відповідач 2 підтвердив, що авто марки ВАЗ, д.н. АЕ6901АА дійсно застрахованов приватного акціонерного товариства «УТСК», за полісом АС/4360168, строком дії з 06.06.2013 року по 06.06.2014 року, страхувальник - Коломоєць Михайло Васильович.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України до Позивача перейшли всі права потерпілого, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом № АС/4360168 (відповідач-2) регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Оскільки, відповідач 2 не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки Toyota, д.н. АН9150ВХ, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача 2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 200474912) страхове відшкодування в розмірі 6 900 (шість тисяч дев'ятсот) грн. 09 коп., судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 06.04.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий