Рішення № 43473392, 03.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2015Справа №910/3946/15-гЗа позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова логістична компанія"

про стягнення 390 267,03 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача Терещук М.М. (дов. від 02.02.2015)

від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому 03.04.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

19.02.2015 до Господарського суд м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (надалі - позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова логістична компанія" (надалі - відповідач) 390 267,03 грн.

Ухвалою від 23.02.2015 було порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд в засіданні на 11.03.2015

06.03.2015 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

В судове засідання, призначене на 11.03.2015, з'явились представники позивача та надали документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання, призначене на 11.03.2015, не з'явились представники відповідача , однак через канцелярію суду подали клопотання про відкладеня розгляду справи.

Відповідно до пункту 1, 2 частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладав розгляд справи на 01.04.2015.

В судове засідання, призначене на 01.04.2015, представник Позивача з'явився та підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову, яка прийнята судом і подальший розгляд справи відбуватиметься з урахуванням положень зазначених у вказаній заяві.

Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на грошові кошти та майно, що належить відповідачу на праві власності.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

В судове засідання, призначене на 01.04.2015, представник Відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про призначення експертизи, в задоволенні якого судом відмовлено, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Суд, враховуючи дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин, дійшов висновку, що для вирішення спору у даній справі у суду відсутня потреба у проведенні експертизи у даній справі, а питання які просить поставити позивач на вирішення експертизи не відносяться до предмету спору у даній справі.

З огляду на зазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про призначення у справі експертизи.

Оскільки про час та місце судового засідання Відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова логістична компанія" (надалі - Відповідач) було укладено Договір про переведення боргу №1 (надалі - Договір №1) та Договір про переведення боргу №2 (надалі - Договір №2).

Відповідно до п. 1. Договору №1, Сторони домовились, що первісний боржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський Ліс") переводить свій борг в сумі 180129,50 грн. на Відповідача, внаслідок чого Відповідач заміняє зобов'язану сторону за Договором №12/11/2011 від 12.11.2011.

Згідно з п. 1. Договору №2, Сторони домовились, що первісний боржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський Ліс") переводить свій борг в сумі 120076,55 грн., внаслідок чого Відповідач заміняє зобов'язану сторону за Договором №1 від 31.10.2011.

Відповідно до п. 4 Договору №1 Відповідач сплачує борг у розмірі 180129,50 грн. на поточний рахунок Позивача до 01.12.2014 згідно графіку.

Згідно з п. 4 Договору №2 Відповідач сплачує борг у розмірі 120 076,55 грн. на поточний рахунок Позивача до 01.12.2014 згідно графіку.

Проте, всупереч зобов'язанням, взятими на себе за Договором №1 та Договором №2, Відповідачем жодних дій щодо погашення заборгованості перед Позивачем на момент подачі позову не вчинено.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем в сумі 300 206, 05 грн.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за Договорами переведення боргу в сумі 300 206,05 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 300 206,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, у відповідності до Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 300 206,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 30 746,41 грн. пені в розмірі подвійної ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення, відповідно до п. 8 Договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 30 746,41 грн. у відповідності до п. 8 Договорів, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 8 Договорів, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5 956,05 грн. та інфляційні втрати в сумі 54 243,86 за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданим Позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат , а тому вважає за можливе стягнути з Відповідача вказані суми.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова логістична компанія" (01042, м. Київ, вулиця Філатова, будинок 10-А, офіс 2/32; ідентифікаційний код: 38348505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35600, Рівненська обл., місто Дубно, вулиця Данила Галицького, будинок 9; ідентифікаційний код 37083061) 300 206 (триста тисяч двісті шість) грн. 05 коп. - основного боргу, 30 746 (тридцять тисяч сімсот сорок шість ) грн. 41 коп. - пені, 5 956 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 05 коп. - 3 % річних, 54 243 (п'ятдесят чотири тисячі двісті сорок три) грн. 86 коп. - інфляційне збільшення та 7 823 (сім тисяч вісімсот двадцять три) грн. 00 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06.04.2015

Суддя М.О. Лиськов