Рішення № 43473199, 17.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/14/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015 Справа № 908/985/15-г

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехгаз ЛХЗ", м. Львів,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь, Донецька область,

про стягнення 46529,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мартиненко А.В., довіреність № 2 від 13.03.2015 р.;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехгаз ЛХЗ" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 37187,00 грн., а також нарахованих за прострочення оплати продукції 3% річних за період з 10.04.2014 р. по 10.02.2015 р. в сумі 938,33 грн. та інфляційних втрат за квітень 2014 року - січень 2015 року в сумі 8404,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.04.2014 р. відповідач листом №50613-192 замовив у позивача поставку 18,0 тон вуглекислоти на умовах поставки СРТ, а оплату гарантував згідно виставленого рахунку №СФ-0000110 від 02.04.2014 р. протягом 7 календарних днів з моменту поставки. На виконання даного замовлення позивач поставив відповідачу обумовлену продукцію за видатковою накладною № РН-0000098 від 03.04.2014 р. У зв'язку з неоплатою відповідачем отриманої продукції в погоджений строк позивач звернуся до суду з даним позовом.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2015 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/14/15 та призначено розгляд справи на 17.03.2015р.

В судовому засіданні 17.03.2015р. був присутній представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач не надав відзиву на позов, надіслав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів та відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника через встановлений режим простою підприємства, а також порушення нормального режиму транспортного сполучення м. Маріуполь - м. Запоріжжя.

Розглянувши подане клопотання, суд відмовив у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Тобто питання про відкладення розгляду справи вирішується судом з огляду на наявність обставин, які перешкоджають вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Суд зазначає, що відповідач був завчасно належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не був позбавлений можливості подати свої заперечення на позов, пояснення по суті спору або докази сплати боргу. Однак відповідач не скористався належним чином своїми процесуальним правами.

Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи і розгляд справи можливий без присутності в судовому засіданні представника відповідача.

В судовому засіданні 17.03.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

02.04.2014 р. Публічне акціонерне товариство "Азовзагальмаш"(відповідач) листом №50613-192 замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехгаз ЛХЗ" (позивач) поставку 18,0 тон вуглекислоти на умовах поставки СРТ, а оплату гарантувало згідно виставленого рахунку №СФ-0000110 від 02.04.2014 р. протягом 7 календарних днів з моменту поставки.

02.04.2014 р. позивач виставив відповідачу до оплати рахунок-фактуру № СФ-0000110 на оплату зазначеного в листі товару на суму 37187,00 грн.

На виконання замовлення відповідача позивач 03.04.2014 р. здійснив поставку обумовленої продукції (вуглекислота в кількості 18,140 тон) на суму 37187,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000098 від 03.04.2014 р. та товарно-транспортною накладною № 006829 від 03.04.2014 р.

Продукція отримана без зауважень представником відповідача Середовою Світланою Олександрівною на підставі довіреності № 0611 від 02.04.2014 р.

У зв'язку з неоплатою відповідачем отриманої продукції в погоджений строк позивач звернуся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 37187,00 грн., а також нарахованих за прострочення оплати продукції 3% річних за період з 10.04.2014 р. по 10.02.2015 р. в сумі 938,33 грн. та інфляційних втрат за квітень 2014 року - січень 2015 року в сумі 8404,27 грн.

Як зазначив позивач у письмових поясненнях до суду від 13.03.2015 р. № 22/03, письмового договору на поставку продукції між сторонами не укладалось.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Зміст прав та обов'язків сторін, по яких сторонами досягнута згода, свідчить про укладення між сторонами правочину купівлі-продажу товару. А саме: позивач, здійснивши поставку товару на підставі листа-замовлення відповідача, а відповідач - погодившись оплатити замовлену продукції на умовах рахунку-фактури позивача, в якому зазначено вид, кількість та ціну товару, уклали правочин, який за своїм змістом містить істотні умови договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно виставленого рахунку № СФ-0000110 від 02.04.2014 р. оплата мала бути здійснена протягом 7 календарних днів з моменту поставки. Поставка здійснена 03.04.2014р. за видатковою накладною № РН-0000098. Тобто продукція мала бути оплачена до 10.04.2011р.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В порушення вищенаведених вимог законодавства та погоджених сторонами умов, відповідач не оплатив поставлену продукцію, внаслідок чого з 11.04.2014 р. утворилась заборгованість в розмірі 37187,00 грн.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлену продукцію в сумі 37187,00 грн. пред'явлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати продукції позивачем нараховані 3% річних за період з 10.04.2014. по 10.02.2015 р. в сумі 938,33 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2014 року по січень 2015 року в сумі 8404,27 грн.

В розрахунку 3% річних допущена помилка при визначенні початку виникнення прострочення сплати боргу, оскільки прострочення оплати виникло 11.04.2014 р., а не 10.04.2014 р., як вказує позивач.

За період з 11.04.2014 р. по 10.02.2015 р. (306 днів) 3% річних від суми боргу 37187,00 грн. складають 935,28 грн. В цій сумі вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню. У стягненні 3% річних в сумі 3,05 грн. суд відмовляє.

Розрахунок інфляційних втрат судом перевірений. Позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 8404,27 грн. визнані судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (площа Машинобудівельників, м. Маріуполь, Донецька область, 87535, ідентифікаційний код 13504334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехгаз ЛХЗ" (вул. Бережанська, 6, м. Львів, 79070, ідентифікаційний код 35721095) основний борг за поставлену продукцію в сумі 37187,00 грн. (тридцять сім тисяч сто вісімдесят сім грн. 00 коп.), 3% річних в сумі 935,28 грн. (дев'ятсот тридцять п'ять грн. 28 коп.), інфляційні втрати в сумі 8404,27 грн. (вісім тисяч чотириста чотири грн. 27 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1826,88 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять шість грн. 88 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 07.04.2015р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.