Ухвала суду № 43472543, 31.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 р.Справа № 816/4789/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Кудіній Я. Г.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Дерев'янко Т. Г.,

представника відповідача - Карпенко Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2015р. по справі № 816/4789/14

за позовом Державної установи "Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України"

до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

02.12.2014 року Державна установа "Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України" звернулася до суду із позовом, у якому просила зобов'язати Київський ВДВС Полтавського МУЮ направити постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню №29431200 до органу, що здійснює реєстрацію майна або веде реєстр заборони на його відчуження; зобов'язати Київський ВДВС Полтавського МУЮ направити постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню №13737224 до органу, що здійснює реєстрацію майна або веде реєстр заборони на його відчуження (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23 січня 2015 року).

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 23.01.2015 року задовольнив позовні вимоги.

Зобов'язав Київський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції вжити заходи з проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження на підставі постанов Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.10.2011 року ВП № 13737224, від 18.07.2012 року ВП № 29431200.

Київський ВДВС Полтавського МУЮ подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, суд першої інстанції не правильно застосував положення статті 50 ЗУ «Про виконавче провадження».

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, на виконанні у Київському ВДВС Полтавського МУЮ перебувало виконавче провадження № 13737224 з виконання виконавчого листа № 19/70, виданого 18.06.2009 Господарським судом Полтавської області, про стягнення з Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції на користь Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області заборгованості на суму 472 687,80 грн.

Постановою державного виконавця від 26.06.2009 відкрито виконавче провадження №13737224.

З метою повного, своєчасного та фактичного виконання рішення суду державним виконавцем 02.02.2011 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

У ході проведення виконавчих дій встановлено, що майно, яке знаходиться на балансі державного закладу "Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція" є державною власністю і відноситься до майнових фондів Міністерства охорони здоров'я України.

До відділу ДВС надійшло повідомлення Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про відсутність коштів на рахунках боржника по КЕКВ 1135.

10.10.2011 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у відповідності до п. 2 ч. 1ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно п. 2 постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

22.10.2011 повторно до Київського ВДВС Полтавського МУЮ на виконання пред'явлено виконавчий лист № 19/70, виданий 18.06.2009 Господарським судом Полтавської області, про стягнення з Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції на користь Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області заборгованості на суму 472 687,80 грн.

Постановою державного виконавця від 22.10.2011 відкрито виконавче провадження №29431200.

У ході проведення виконавчих дій встановлено, що майно, яке знаходиться на балансі Державного закладу "Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станції" є державною власністю і відноситься до майнових фондів Міністерства охорони здоров'я України та отримано повідомлення Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про відсутність коштів на рахунках боржника по КЕКВ 1135.

18.07.2012 відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, яку разом з виконавчим документом 21.09.2011 (вих. 14/41290) направлено на адресу стягувача та постанову до відому боржнику (вих. 14/41289).

Відповідно до п. 2 постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Зазначені постанови державного виконавця станом на момент розгляду справи ніким не скасовані та не визнані незаконними у встановленому чинним законодавством України порядку.

Також судом встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі, затвердженого головою Держсанепідслужби України, державним санітарним лікарем України 21.08.2013 року на баланс позивача передані автомобілі, а саме: ГАЗ 31105 державний номер ВІ 8070 АК (позиція в Переліку 1110), УАЗ 3962 державний номер 039-55 СН (позиція в Переліку 1115); MITSUBISHI L 200 державний номер ВІ2225ВК (позиція в Переліку 1109); DAEWOO державний номер ВІ9426АХ (позиція в Переліку 1113); ЗАЗ "Таврія" державний номер 70086 СН (позиція в Переліку 1116); ЛЄК 45277 державний номер 04614 СН (позиція в Переліку 1117); АЗЛК 2141 державний номер 02750 СН (позиція в Переліку 1118); ГАЗ 31029 державний номер 15477 СН (позиція в Переліку 1119). ГАЗ - 3110 державний номер 55532 СН (позиція в Переліку 1120); ГАЗ 22171-5104 державний номер ВІ 1609 АМ (позиція в Переліку 1121).

Під час проведення перереєстрації автомобільних засобів виявилось, що на рухоме майно накладено арешт на підставі постанов про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 02.02.2011 року ВП № 13737224, від 18.07.2012 року ВП № 29431200.

16.09.2014 позивач звернувся до Київського ВДВС Полтавського МУЮ стосовно зняття заборони на відчуження рухомого майна

На вищевказане звернення Київським ВДВС Полтавського МУЮ було повідомлено (№ 14/31004 від 06.11.2014) про неможливість зняття заборони на відчуження рухомого майна, оскільки борг по виконавчому листу № 19/70, виданого 18.06.2009 Господарським судом Полтавської області, про стягнення з Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції на користь Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області заборгованості на суму 472687,80 грн., а також виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій боржником не сплачено.

Проте, позивач не погоджується із такими діями відповідача та зазначає, що було порушено його законні права та інтереси, оскільки накладений арешт перешкоджає позивачу вільно користуватись та розпоряджатись рухомим майном, що йому належить.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що накладений арешт перешкоджає позивачу вільно користуватись та розпоряджатись рухомим майном, що йому належить.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, як виконавчі листи, що видаються судами.

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

П. 1 ч.1 ст. 32 зазначеного Закону передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

В п. 5 ч. 3 ст. 11 вказаного Закону зазначено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" ).

У відповідності до ч.3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Як встановлено судом першої інстанції, Київським ВДВС Полтавського МУЮ з метою виконання рішення суду, 02.02.2011 року та 18.07.2012 року винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме: на все рухоме та нерухоме майно в межах суми стягнення, що належить Полтавській обласній санітарно-епідемілогічній станції, про що 02.02.2011 року та 26.07.2012 року внесено записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Як зазначалося вище, 10.10.2011 року та 18.07.2012 року Київським ВДВС Полтавського МУЮ винесено постанови про повернення зазначеного виконавчого документа стягувачу, на підставі пункту 2 статті 47 Закону № 606-XIV, у зв'язку з відсутністю майна, що належить боржнику, на яке може бути звернене стягнення в ході виконавчого провадження ВП №№ 13737224 та 29431200.

Пунктами 2 вищевказаних постанов зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Майно, яке знаходиться на балансі Державного закладу "Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станції" є державною власністю і відноситься до майнових фондів Міністерства охорони здоров'я України та згідно повідомлення Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про відсутність коштів на рахунках боржника по КЕКВ 1135, а відтак, немає можливості боржнику виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором за недостатністю майна.

Слід вказати, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, згідно положеннями ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження").

Разом з тим, частинами першою та другою статті 41 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили. Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження. Відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення. Обов'язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу.

У відповідності до п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру. Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п'яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу. Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що до Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Судом першої інстанції встановлено, що обтяжувачем рухомого майна позивача є Київський ВДВС Полтавського МУЮ. Вказана обставина сторонами не заперечувалась.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що накладений арешт перешкоджає позивачу вільно користуватись та розпоряджатись рухомим майном, що йому належить. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Київського ВДВС Полтавського МУЮ вжити заходи з проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження на підставі постанов Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.10.2011 року ВП № 13737224, від 18.07.2012 року ВП № 29431200.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2015р. по справі № 816/4789/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 06.04.2015 р.