Ухвала суду № 43472294, 06.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 р. Справа № 876/10063/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

01.10.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про визнання дій протиправними та скасування постанови, а саме:визнати неправомірними дії головного управління юстиції у Львівській області, щодо нездійснення керівництва управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та координування і контролю за їх діяльністю; визнати дії державного виконавця протиправними при винесенні постанови від 12.09.2014 року ВП 43869653 про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн.; скасувати постанову державного виконавця від 12.09.2014 року про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн.

Позивач 01.10.2014 року було подано до суду клопотання про забезпечення позову, шляхом заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії по виконанню постанови про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. від 12.09.2014 року ВП №43869653, в тому числі: заборонити накладати штрафи, арешт на кошти або виставляти платіжні вимоги про списання коштів з рахунків позивача до набрання чинності судовим рішенням по даному спору.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року в задоволенні клопотання Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про вжиття заходів забезпечення адміністративного відмовлено.

Позивач ухвалу оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову, якою задовольнити клопотання про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі покликаються на те, що в оскаржуваній ухвалі судом досліджувалось питання підсудності, а не забезпечення позову.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки дана справа предметно підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду, а не Львівському окружному адміністративному суду тому клопотання про забезпечення адміністративного позову повинно вирішуватись місцевим загальним судом як адміністративним судом.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З цього приводу свої роз'яснення надав Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».

Згідно ч. 2 п.17 цієї Постанови в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відтак, аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 69-72 КАС України. При цьому обов'язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що що ухвалою суду від 02.10.014 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині позовних вимог про визнання дії державного виконавця протиправними при винесенні постанови від 12.09.2014 року ВП 43869653 про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. та скасування постанови державного виконавця від 12.09.2014 року про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. повернуто позивачу.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року №3 (із змінами від 21.05.2012р. та 14.09.2012р.) визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, судам необхідно враховувати, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.

Крім цього, відповідно до абз.2 п.9 Постанови від 12.09.2014 року №10 Про внесення доповнення до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 року №5, від 14 вересня 2012 року №10 та від 30 вересня 2013 року № 4, місцевим загальним судам як адміністративним судам також предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень

Керуючись вищенаведеним колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що клопотання про забезпечення адміністративного позову повинно вирішуватись місцевим загальним судом як адміністративним судом, оскільки вимоги котрі наведенні в клопотанні про забезпечення позову, а саме: заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії по виконанню постанови про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. від 12.09.2014 року ВП №43869653, в тому числі: заборонити накладати штрафи, арешт на кошти або виставляти платіжні вимоги про списання коштів з рахунків позивача до набрання чинності судовим рішенням по даному спору, повернуті позивачу згідно ухвали суду від 02.10.014 року.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 199 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі №813/6736/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.М. Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний