Постанова № 43472283, 05.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № 131350/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю:

секретаря судового засідання - Мартинишин Р. С.;

представника відповідача - Пивовара В. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» Лтд до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2009 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» Лтд до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 квітня 2009 року № 0000292301/2 та від 11 червня 2009 року № 0002552301/3 (з урахуванням уточнень позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до п. 1.32 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Відносини позивача з контрагентами ТОВ «Комерційні ініціативи», ТОВ «Граніт-М», ПП «Дюк-А» досліджувались господарським судом Волинської області у справі № 9/6/4-2А. Зокрема, господарським судом Волинської області досліджувались усі первинні документи щодо взаємовідносин з даними контрагентами та інші документи, що підтверджують зв'язок отриманих послуг із господарською діяльністю позивача.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 02 квітня 2009 року № 0000292301/2 та від 11 червня 2009 року № 0003552301/3.

Дану постанову мотивовано тим, що постанова господарського суду Волинської області від 17 травня 2010 року у справі № 9/6/4-2А беззаперечно підтверджує той факт, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по операціях отримання послуг згідно з правочинів з ПП «Дюк-А», ТОВ «Комерційні ініціативи» та ТОВ «Граніт-М».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано документів на підтвердження факту призначення для використання у господарській діяльності отриманих від контрагентів ПП «Дюк-А», ТОВ «Комерційні ініціативи» та ТОВ «Граніт-М» послуг.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

У період з 28 вересня 2007 року по 25 жовтня 2007 року проведено виїзну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» Лтд наслідки якої оформлено актом перевірки від 15 листопада 2007 року № 02690/257/2301/20137132 (далі - Акт № 1).

На підставі даного акта перевірки відповідачем 22 листопада 2007 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002372301/0 та № 0002382301/0.

За наслідками процедури адміністративного оскарження відповідачем 29 травня 2008 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002372301/3 та № 0002382301/3, які позивачем оскаржені в судовому порядку до господарського суду Волинської області.

Господарським судом Волинської області у зв'язку з визнанням в судовому засіданні, представником відповідача Цюпак Л. М., неправомірного нарахування податку на прибуток у розмірі, зазначеному в акті перевірки від 15 листопада 2007 року № 02690/257/2301/20137132, подано розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого наявні розбіжності із висновками акта перевірки від 15 листопада 2007 року № 02690/257/2301/20137132, зобов'язано відповідача провести додаткову перевірку з метою визначення сум донарахованого податку на прибуток по окремим господарським операціям.

Проте, всупереч вимоги суду, податковим органом з 16 жовтня 2008 року по 29 жовтня 2008 року проведено нову перевірку за той же період і по тих же документах, за результатами якої 12 листопада 2008 року складено акт № 1219/2301/20137132 (далі - Акт № 2), в якому наведено інші дані щодо валових доходів та валових витрат у тих самих податкових періодах, що були предметом перевірки, результати якої зафіксовано актом № 1.

На підставі Акта № 2 25 листопада 2008 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003552301/0, яке оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

02 лютого 2009 року позивачем отримано рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 29 січня 2009 року № 1736/10/25-006 «Про результати розгляду первинної скарги» згідно з яким податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2008 року № 0003552301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 62462,60 грн. залишено без змін, а скаргу без задоволення та збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток визначену у податковому повідомленні-рішенні № від 25 листопада 2008 року № 0003552301/0 на 32668,40 грн. у частині застосованої штрафної (фінансової) санкції та у відповідності з п. 6.6 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» винесено на цю суму окреме податкове повідомлення-рішення.

05 лютого 2009 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 02 лютого 2009 року № 0003552301/1 та № 0000292301/1.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Волинській області від 27 березня 2009 року № 1570/10/215-006 «Про результати розгляду повторної скарги» вимоги позивача залишено без задоволення, а аргументацію визнано такою, що не відповідає чинному законодавству (а. с. 71-77, том № 1).

Рішенням ДПА України від 05 червня 2009 року № 5294/6/25-0115 про результати розгляду скарги вимоги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції - без змін.

22 червня 2009 року позивачем отримано податкове повідомлення рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 11 червня 2009 року № 0003552301/3 (а. с. 93, том № 1).

У зв'язку з розбіжностями, які виникли в Актах № 1 і № 2, ДПА у Волинській області призначено ще одну позапланову виїзну перевірку, результати якої оформлено актом перевірки від 26 березня 2009 року № 91/23-99/20137132 (далі - Акт № 3).

Згідно з актом № 3 розбіжності в актах перевірок № 1 та № 2 виникли у зв'язку з тим, що перевірку, результати якої зафіксовано Актом № 1 проведено на основі даних податкового обліку, а перевірку результати якої зафіксовано Актом № 2 - на основі даних бухгалтерського обліку.

За результатами адміністративного оскарження позивачем отримано нове податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2009 року № 0000292301/2, яке прийнято на підставі спірного Акта № 2 (а. с. 143-144, том № 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всі формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахування обмежень установлених п. п. 5.3 - 5.7 вказаної статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, до складу валових витрат звітного періоду включається лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами. Відсутність однієї із зазначених умов не дає платнику податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

20 грудня 2005 року позивачем укладено з ТОВ «Комерційні ініціативи» Договір № 20/12-2005 про надання посередницьких та маркетингових послуг предметом якого є вчинення юридичних дій, ведення бухгалтерського та податкового обліку, маркетингові дослідження.

05 травня 2007 року позивачем укладено з ТОВ «Граніт-М» договір № 59 предметом якого є обслуговування господарської діяльності підприємства: перевірка внутрішньої документації, підготовка договорів, організація претензійної роботи з матеріалами.

Також позивачем та ПП «Дюк-А» 20 липня 2005 року складено акт-прийому передачі виконаних робіт про проведення семінару.

У всіх трьох Актах перевірки відповідачем стверджується, що позивачем не надано документів, які свідчать, що отримані послуги призначалися для використання в господарській діяльності, тому останнім зайво віднесено до складу валових витрат витрати по операціях отримання послуг згідно з правочинами з ПП «Дюк-А», ТОВ «Комерційні ініціативи» та ТОВ «Граніт-М».

Крім того, відповідно до Акта № 2, відповідачем зроблено висновок, що позивачем занижено валові доходи на суми кредиторської заборгованості, які залишились нестягнутими після закінчення строку позовної давності, а також зазначено про порушення в прирості/убутку запасів.

Аналогічні порушення описані в Акті № 1, за наслідками якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, законність яких досліджувалась господарським судом Волинської області.

Постановою господарського суду Волинської області від 17 травня 2010 року у справі № 9/6/4-2А визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 29 травня 2008 року № 0002372301/3 та № 0002382301/3.

Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року, прийнятою за наслідками апеляційного перегляду постанови господарського суду Волинської області від 17 травня 2010 року, задоволено апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції та відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Неофіт» Лтд про скасування податкових повідомлень-рішень Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 29 травня 2008 року № 0002372301/3 та № 0002382301/3.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року підтверджено висновки податкового органу щодо допущених ТОВ «Неофіт» Лтд порушень податкового законодавства, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових-рішень, то в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на недоведених обставинах, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції - задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року в справі № 2а-18321/09/1370 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» Лтд до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей

Постанову складено в повному обсязі 10 березня 2015 року