Постанова № 43472220, 30.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4983/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стандарт Плюс» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.06.2014 року №0000552204, №0000562204,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.06.2014 року №0000552204, №0000562204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТД «Стандарт Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Алві Груп» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року та з 01.04.2012 року 31.03.2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 03.06.2013 року №532/22-4/36383092.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1 статті 201 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у грудні 2011 року на 6200,00 грн, та до заниження податкового зобов'язання з податку на додану, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2012 року на загальну суму 6200,00 грн, а також завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за березень 2013 року на загальну суму 89000,00 грн.

В обґрунтування вказаних порушень контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Алві Груп», оскілки учасники (засновники) вказаного контрагента заперечують свою причетність до фінансово - господарської діяльності товариства з квітня 2011 року, оскільки на загальних зборах засновників не були присутні, ні яких документів після нібито продажу та перереєстрації товариства в квітні 2011 року не підписували, директор - ОСОБА_2, їм не відомий та на посаду його не призначали. Також, на думку посадової особи відповідача, господарські операції позивача з ТОВ «Алві Груп» не мають «ділової мети».

18 червня 2014 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000552204, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7750,00 грн, у тому числі за основним платежем 6200,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1550,00 грн;

- №0000562204, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 89000,00 грн за березень 2013 року, а також, у зв'язку із тим, що заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовано у розмірі 232384,00 грн, позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 89000,00 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22250,00 грн;

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з ТОВ «Алві Груп».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другою статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Алві Груп», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 12 грудня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Алві Груп» (постачальник) укладений договір продажу №2011-12, відповідно до якого останній зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію. Асортимент товару передбачається у рахунку - фактурі, що несе статус специфікацій, який додається до даного договору і є невід'ємною частиною договору. Поставка продукції за цим договором здійснюється у строки та на умовах, попередньо погоджених сторонами та зазначених в замовленні покупця. Роботи по виготовленню продукції, зазначеної в специфікації, починаються на протязі 7 робочих днів з дня подачі замовлення покупцем, оформленого належним чином, завіреного печатками та підписами відповідальних осіб. Місце здійснення поставки продукції постачальником: м. Київ.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані рахунки - фактури видаткові накладні, податкові накладні, відповідно до яких позивач отримав товар на загальну суму 571197,60 грн, у тому числі ПДВ 95199,60 грн., а саме: круги чавунні, сталеві, порошок Колмной, прокат алюмінієвий, ротори абсорбційні; виписки по рахунку у банку на підтвердження сплати отриманого товару.

Сума податку на додану вартість у розмірі 95200,00 грн за податковими накладними, що виписані ТОВ «Алві Груп», включені позивачем до податкового кредиту за грудень 2011 року, квітень, травень, червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2012 року, січень та березень 2013 року, що не заперечується сторонами.

На підтвердження перевезення товару позивачем наданий договір від 12 грудня 2011 року №12/12/11, відповідно до якого ТОВ «КВО «Стандарт» (перевізник) зобов'язувалося виконати для позивача (замовника) перевезення вантажів та надати інші послуги згідно з поданою заявкою, а позивач зобов'язаний виплатити перевізнику вартість перевезення і наданих послуг згідно виставленого рахунку. Згідно пункту 2 вказаного договору перевізник зобов'язується надати замовнику наступні документи: рахунок на оплату, акт виконаних робіт (наданих послуг), податкову накладну, примірник ТТН. Замовник оплачує послуги з перевезення вантажу згідно виставленого рахунку (пункт 3).

Також, позивачем наданий договір оренди від 01.01.2011 року №1, що укладений з ВАТ «Київський крохмально переробний комбінат» (орендодавець), відповідно до якого останній в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати позивачу (орендарю) приміщення за адресою: Київська область, смт Гостомель, вул. Кірова, 8. Майно передається для використання орендарем у господарській діяльності з метою розміщення складських і виробничих приміщень.

Щодо подальшої реалізації, в матеріалах справи наявні видаткові накладні та податкові накладні, відповідно до яких позивачем продані ПрАТ «Рокитнівський скляний завод», ПрАТ «Костопількій завод скловиробів», ТОВ «КВО «Стандарт», круги чавунні, сталеві, порошок колмоной, прокат алюмінієвий.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів, з метою забезпечення додержання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та всебічного, об'єктивного розгляду адміністративної справи, з'ясування обставин, що мають значення для вирішення адміністративної справи, витребувала у позивача додаткові докази та пояснення щодо обставин спірних господарських операцій, а саме: замовлення, які відповідно до пункту 2.2 спірного договору завіряються печатками та підписуються відповідними особами; інформацію щодо наданих документів на запит Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 28.02.2014 року №339/10/10-31/22-4 «Про надання інформації та її документального підтвердження»; первинну документацію на підтвердження виконання умов договору на перевезення вантажів автотранспортом від 12.12.2011 року №12/12/11, що укладений з ТОВ «КВО «Стандарт» (рахунки на оплату, акти виконаних робіт (наданих) послуг, податкові накладні); пояснення щодо надходження товару на склад (наявності складської документації); первинну документацію на виконання умов договору оренди від 01.01.2011 року, що укладений з ВАТ «Київський крохмально переробний комбінат» (акти приймання - передачі приміщення, платіжні доручення тощо) та пояснення щодо об'єкту оренди (офісні чи складські приміщення); пояснення щодо подальшої реалізації з розшифровкою руху товару (дата та кількість отриманого товару від ТОВ «Алві Груп» з подальшим продажем конкретному контрагенту з зазначенням дати та кількості товару); пояснення з відповідними доказами щодо наявності на ТОВ «КВО «Стандарт» автомобільного транспорту VW Caddy державний номер НОМЕР_1, а також водія ОСОБА_3

На виконання вимоги колегії суддів, позивачем були надані замовлення до договору продажу від 12.12.2011 року №2011-12; лист від 14.03.2014 року №12 на запит контролюючого органу від 28.02.2014 року №339/10/10-31/22-4; документи, які на його думку підтверджують отримання товару від ТОВ «Алві Груп», оплату та подальшу реалізацію; документи щодо оприбуткування товару на складі; на підтвердження наявності автомобіля та водія надано акт приймання - передачі автомобіля, технічний паспорт, наказ про призначення та звільнення водія - ОСОБА_3 На підтвердження виконання договору оренди позивачем надані розрахунки орендної плати, акт приймання передачі, акти про надані послуги, податкові накладні та виписки по рахунку у банку.

Стосовно договору на перевезення вантажів автотранспортом від 12 грудня 2011 року №12/12/11 позивачем надані пояснення, в яких зазначає, що у зв'язку із взаємопов'язаністю з ТОВ «КВО «Стандарт», між сторонами було укладено додаткову угоду до вказаного договору про безоплатність послуг по транспортуванню для того, що б штучно не збільшувати витрати на виробництві.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно листа Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 28.02.2014 року №339/10/10-31/22-4, позивачу було запропоновано надати протягом десяти робочих днів інформацію та її документальне підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському, податковому обліку та у податкових деклараціях, результатів операцій по господарських відносинах із ТОВ «Алві Груп» за період з 01.10.2011 року по 21.03.2013 року, а саме: договори купівлі - продажу, інші договори, які укладені з зазначеним товариством, податкові накладні, відповідні до них акти, видаткові накладні та довіреності, інші документи, які підтверджують наявність фінансово - господарських взаємовідносин, а у разі подальшого продажу отриманих товарів (робіт, послуг) - надати пояснення та документальне підтвердження такого продажу; документи, що підтверджують транспортування продукції, надання робіт (послуг); розрахункові документи продавця з товариством; реєстри виданих та отриманих податкових накладних; ліцензії (дозволи тощо), якщо передбачають види діяльності.

На виконання зазначеного вище запиту позивачем супровідним листом від 14.03.2014 року №12 відповідачу було надано договір продажу від 12.12.2011 року №2011-12; податкові накладні; рахунки - фактури, видаткові накладні; картки рахунку; оборотно - сальдові відомості; платіжні доручення; реєстр виданих та отриманих податкових накладних; додаток 5 до декларацій з податку на додану вартість.

Проте, як встановлено колегією суддів, замовлення, які відповідно до пункту 2.2 спірного договору; договір на перевезення вантажів автотранспортом від 12.12.2011 року №12/12/11 та додаткова угода до нього від 31.12.2011 року №1; договір оренди від 01 січня 2011 року та надані до нього розрахунки орендної плати, акт приймання передачі, акти про надані послуги, податкові накладні та виписки по рахунку у банку; документи, що підтверджують подальшу реалізацію; товарно - транспортні накладні, не були надані до закінчення перевірки та після її закінчення до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, відповідно, останні вважаються такими, що були відсутні у позивача.

Окрім цього, згідно матеріалів справи, майже весь товар, що начебто був отриманий за договором продажу від 12.12.2011 року №2011-12, був проданий ТОВ «Київське виробниче об'єднання «Стандарт».

Разом з тим, в додаткових поясненнях позивач зазначає, що ТОВ «ТД «Стандарт Плюс» та ТОВ «КВО «Стандарт» є взаємопов'язаними, на підставі чого останнім були надані безоплатні послуги по перевезенню товару.

У зв'язку із наведеним колегією суддів було витребувано у позивача письмові пояснення щодо надходження товару на склад та подальшої реалізації з розшифровкою руху товару, проте, вимоги колегії суддів виконані не були, що свідчить про не доведення мети використання придбаних у ТОВ «Алві Груп» товарів (відсутня господарська мета).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом вищезазначених приписів, видаткові накладні, що складені на виконання умов спірного договору, не є належним доказом передачі товару, оскільки в них не міститься найменування посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з зазначеним вище контрагентом, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку. Так, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 95200,00 грн за податковими накладними, що виписані ТОВ «Алві Груп» на виконання договору від 12.12.2011 року №2011-12.

Таким чином, колегія суддів вважає, що контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень доведено, що зазначений вище правочин не є реальними.

Тому, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.06.2014 року №0000552204, №0000562204.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 06.04.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Оксененко О.М.