Ухвала суду № 43472167, 02.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року

справа № 804/3251/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі №804/3251/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» 28 лютого 2014 року звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, правонаступником якої є Дніпропетровська митниця ДФС згідно з яким просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів від 18.10.2013 року № 110100000/2013/00576;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2013 року № 110100000/2013/200475/1.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним було надано відповідачу всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, тому у відповідача не було жодних підстав самостійно визначати митну вартість задекларованого товару за резервним методом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у задоволенні адміністративний позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що встановлені судом обставини справи свідчать про правомірність оскарженої картки та рішення, оскільки в процесі митного оформлення товару позивачем було надано документи, за якими неможливо встановити достовірність відомостей про визначення митної вартості товару за основним методом. Митним органом проведено процедуру консультацій та правомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Посилається на те, що документи які подавались до митного оформлення надавали можливість визначення митної вартості товару за ціною договору та не містили розбіжностей. Відповідачем неправомірно визначено митну вартість задекларованого товару за резервним методом.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, відповідач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача який заперечував, щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач 16.10.2013 року звернувся до відповідача для здійснення митного оформлення товару - «оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,35 мм», «оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,40 мм», який надійшов на адресу ТОВ «Торговий дім Профіль України», на підставі зовнішньоекономічного контракту від 08.06.2010 року № YF0806-10, укладеного між фірмою «HANGZHOU TRADING CO., LTD.» (КНР) та ТОВ «Торговий дім Профіль України», шляхом електронного декларування (митна декларація №110100000/2013/232727).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару декларантом надані документи:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 03.12.2012 № 110/2012/0001937;

- залізнична накладна для внутрішнього сполучення від 12.10.2013 року №40824617;

- коносамент від 28.08.2013 року № ZBJD115721;

- банківський платіжний документ від 09.08.2013 року №358, від 07.10.2013 року №411;

- прейскурант цін (прайс-лист виробника) від 12.08.2013 року;

-1503 від 09.08.2013, Swift 1617 від 07.10.2013 року;

- виписка с бухгалтерської документації № 01-470 від 16.10.2013 року;

- розрахунок ціни (калькуляція) від 12.08.2013 року;

- рахунок-фактура (інвойс) від 12.08.2013 року № TR110755C;

- пакувальний лист №б/н від 12.08.2013 року;

- специфікація № 101 від 07.08.2013 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 08.06.2010 року № YF0806-10;

- сертифікат про походження товару від 13.08.2013 року № CCPIT130584688;

- сертифікат якості від 12.08.2013 року № TR110755C;

- єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів №110100000/0701 від 15.10.2013 року;

- копія митної декларації країни відправлення від 05.09.2013 року № 310420130549312783.

Посадовою особою відповідача здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, за результатами якого встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме:

- дата оплати (07.10.2013) не кореспондується з датою фактичного відвантаження відповідно до дати інвойсу №TR110755A від 12.08.2013;

- висновок ДП «Укрзовнішекспертиза» від 30.09.2013 року № 4390 посилається на специфікацію №101 від 07.09.2013 до зовнішньоекономічного контракту №YF0806-10 від 08.06.2010, тоді як заявлено та надано до митного оформлення специфікацію №101 від 07.08.2013 до зовнішньоекономічного контракту №YF0806-10 від 08.06.2010;

- згідно п.13 контракту №YF0806-10 від 08.06.2010 строк його дії до 31.12.2011, відсутня будь-яка інформація щодо пролонгації;

- у декларації країни експорту зазначено контракт №YF110755А, який не надано до митного оформлення та зміст якого невідомий.

Митним органом направлено електронне повідомлення, яким зобов'язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) інформацію про строк дії контракту №YF0806-10 від 08.06.2010 року та контракт №YF110755А;

2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивач листом від 18.10.2013 року № № 01-505 надав наступні документи:

- пролонгація контракту №YF0806-10 від 08.06.2010 року,

- лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» про помилки у висновку № 4673/1 від 15.10.2013 року.

Крім того, декларант зазначив, що на його думку, виявлені розбіжності не впливають на визначення митної вартості товару, а також повідомив митницю про неможливість надання додаткових документів.

28.10.2013 року Дніпропетровською митницею прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару №110100000/2013/200475/1 у зв’язку з неподанням декларантом до митного оформлення документів, які підтверджують складові митної вартості у відповідності до вимог ч.2-4 ст. 53 Митного кодексу України. Митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості, заявленій по ВМД № 125130005/2013/162407 від 04.10.2013 року.

У зв'язку з прийняттям митницею рішення про визначення митної вартості товару, за митною декларацією було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 18.10.2013 року №110100000/2013/00576.

За зверненням позивача, митницею надано дозвіл на випуск вищезазначеного товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до п.7 ст.55 та ст.313 МК України.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача та картки відмови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи спірне рішення та картку відмови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів слугували наступні обставини, а саме документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.

Так, дата оплати (07.10.2013 року) не кореспондуються з датою фактичного відвантаження товару відповідно до дати коносаменту, інвойсу.

Оскільки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом встановлено, що умови оплати згідно з Доповнення № 101 від 07.08.2013 року до контракту №YF0806-10 від 08.06.2010 року - 100% передплата. Вказані умови знайшли відображення в прайс-листі від 12.08.2013 року та рахунок-проформі від 07.08.2013 № В. Про те фактично відвантаження за коносаментом №ZBJD115721 відбулось 28.08.2013, а оплата відбулась всупереч умовам договору: платіжним дорученням від 08.08.2013 № 358 на суму 3 982,50 дол. США; платіжним дорученням від 07.10.2013 № 411 на суму 77 918,38 дол. США Тобто після відвантаження товару, що не можна вважати передплатою.

Крім того, в платіжних дорученнях позивача № 411 та № 358 відсутнє посилання на специфікацію згідно з якою здійснюється оплата товару.

Так в графі «Призначення платежу» платіжного доручення від 07.10.2013 №411 наявне посилання на контракт від 08.06.2010 №YF0806-10 та на рахунок-фактуру від 12.08.2013 №TR110755С. У вказаному рахунку № TR110755С наявне посилання лише на вищезгаданий контракт від 08.06.2010 №YF0806-10 яким передбачено здійснення великої кількості товару на загальну суму 2000 000,00 дол. США. Тобто, відсутнє посилання на реквізити доповнення до контракту, за яким здійснюється поставка, як в рахунку, так і в платіжному документі.

Інше платіжне доручення № 358 від 08.08.2013 має посилання на контракт від 08.06.2010 №YF0806-10 та на рахунок-проформу від 12.08.2013 № TR110755. Вказаний рахунок № TR110755 передбачає здійснення поставок на загальну суму 199 125 дол. США та має посилання лише на вищезгаданий контракт від 08.06.2010 №YF0806-10, яким передбачено здійснення великої кількості товару на загальну суму 2 000 000,00 дол. США.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з висновками відповідача про те, що за поданими документами можна пересвідчитись виключно в тому, що поставка і оплата за товар здійснюються за контрактом від 08.06.2010 №YF0806-10, а підтвердження того за яким саме доповненням до контракту це здійснено - відсутні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що вказані обставини справи свідчать про наявність в товаросупровідних документах розбіжностей, що стосуються умов оплати та поставки товару не дає можливості достовірно обрахувати всі складові митної вартості заявленого до митного оформлення товару.

Доводи позивача про наявність передплати за вказаний товар, у зв’язку з його оплатою до моменту митного оформлення суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях правових норм які визначають поняття передплати або умов договору.

Крім того, відповідач вірно встановив, що у декларації країни експорту наданої позивачем зазначено контракт №YF110755С.

Надані в листі від 18.10.2013 № 01-505 пояснення з приводу права відправника зазначати в декларації країни відправлення в графі «№ контакту» (яку позивач назвав «№ документу», що не відповідає дійсності) або номер контракту, або номер рахунку, за яким відбувається відвантаження не є належним доказом і не має жодного документального підтвердження.

Також, позивач вказував на те, що в експортній митній декларації відправник вказав номер рахунку - 110755С.

Проте, поставка товару здійснюється за контрактом від 08.06.2010 №YF0806-10, який повинен був бути вказаній у митній декларації країни відправлення. Більш того, в цьому випадку номер рахунку, який подано до митниці, - № TR110755С, а не №YF110755С, а тому посилання на те, що документ в декларації країни відправлення в графі «№ контакту» є саме рахунком з огляду на часткове співпадіння номеру є неприйнятним.

Крім того, позивач в апеляційній скарзі змінив свої пояснення щодо наявності відмінного номеру контракту посилаючись на те, що цей номер контракту зазначено працівником митниці помилково. Між тим доказів того, що митна декларація країни відправлення заповнювалась працівником митниці та ще з помилкою позивачем суду надано не було.

Таким чином, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані позивачем документи не відповідають положенням п.2 ч.2 ст. 52 Митного кодексу України щодо достовірності відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 57 МК України передбачено вичерпний перелік видів та випадків застосування методів визначення митної вартості товарів. При цьому, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 57 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю, або обчислена відповідно до вимог статей 62,63 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Між тим, такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з матеріалами справи (а.с.60, 63,64) митним органом проведено процедуру консультацій та послідовного застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару про що зазначено в графі 33 його рішення про коригування митної вартості. У цьому рішенні, зокрема, зазначено про неподання декларантом до митного оформлення документів, які підтверджують складові митної вартості у відповідності до вимог ч. 2-4 статті 53 Митного кодексу України. Вказується також, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що: заявлено неповні відомості про митну вартість товару; використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності).

Також в рішенні зазначено, що митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, заявленій по ВМД №125130005/2013/162407 від 04.10.2013 року.

Доводи позивача про неврахування відповідачем при використанні вказаної декларації для визначення митної вартості товару того, що розмитнювався інший товар, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки графи 33 декларації позивача та ВМД №125130005/2013/162407 від 04.10.2013 року містять однаковий код товару.

Відповідно до ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Доводи позивача про необхідність використання його попередніх декларацій (оформлених за резервним методом) та неврахування відповідачем додаткових витрат у визначені митної вартості є необґрунтованими, оскільки відповідачем здійснено коригування за більш наближеним за часом митним оформленням, здійсненним за ціною договору.

Крім того суд першої інстанції з цього приводу вірно зазначив, що основою для коригування митної вартості за ст. 59, 60 Митного кодексу України є вартість операції з ідентичним або подібним (аналогічним) товаром. Пунктом першим частини першої статті 57 Митного кодексу України передбачено, що основний метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Таким чином, основою для коригування за ст. ст. 59, 60 Митного кодексу України є митна вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначена за основним (першим) методом. Проте, митна вартість товарів за МД №110100000/2013/228403 від 11.09.2013, МД №110100000/2013/229495 від 19.09.2013, МД №110100000/2013/231873 від 09.10.2013 та МД №110100000/2013/231952 від 10.10.2013, на які посилався позивач, визначена за резервним методом, що унеможливило визначення митної вартості за ст.ст. 59, 60 Митного кодексу України.

Таким чином, другий та третій методи визначення митної вартості не могли бути застосовані.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.10.2013 року № 110100000/2013/200475/1 та картки відмови у митному оформленні товарів від 18.10.2013 року № 110100000/2013/00576 та відсутності підстав для їх скасування.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі № 804/3251/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 06 квітня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко