Ухвала суду № 43472136, 26.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2015 року

справа № 808/5427/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року у справі №808/5427/14 за позовом Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов і компанія» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення №0002702201 від 21.07.2014, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 468951 грн. 00 коп., з яких: 312634 грн. 00 коп. – основний платіж та 156317 грн. 00 коп. – штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо фіктивності правочинів, що вчинені без наміру створення правових наслідків та завищення задекларованих показників «собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та заниження показників – завищення витрат за результатами господарських операції з контрагентами, завищення витрат на збут, оскільки такі висновки ґрунтуються на припущеннях та спростовують первинними документами позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014р. позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована зокрема неврахування інформації податкового органу щодо контрагентів позивача тощо.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, з урахуванням поданих документів позивачем, що позивач має у наявності всі первинні документи, які надавались до перевірки, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів та які підтверджують фактичне отримання товарів (робіт/послуг) та реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Відповідачем у період з 14.04.2014 по 15.05.2014 проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, за результатами якої 05.06.2014 складено Акт №527/08-28-22-01/05755559.

Перевіркою встановлені порушення: 1. пп.14.1.36, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.135.1, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, пп.136.1.2 п.136.1 ст.136, п.137.1 ст.137, п.138.2, пп.138.12.1, пп.138.12.2, пп.138.12.4 п.138.12 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 занижене у розмірі 312634 грн. 00 коп., та завищено податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період у сумі 104250 грн. 00 коп.

Висновки перевірки ґрунтуються щодо фіктивності правочинів, що вчинені без наміру створення правових наслідків, завищення задекларованих показників «собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та заниження показників – завищення витрат за результатами господарських операції з контрагентами, завищення витрат на збут.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002702201, яким збільшено товариству грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 468951 грн. 00 коп., з яких: 312634 грн. 00 коп. – основний платіж та 156317 грн. 00 коп. – штрафні (фінансові) санкції.

Судом встановлено, що між позивачем (постачальник) та ТОВ “БК “ГЕФЕСТ АЛЬЯНС” (покупець укладено договір постачання №2/37-Ц-052 від 24.09.2013, з реалізаці трансформаторів, сума якого складає 6505560 грн. 00 коп., у тому числі 1084260 грн. 00 коп. – податок на додану вартість.

Прибуток позивача щодо реалізації умов договору підтверджуються банківськими виписками, в яких призначенням платежу є трансформатори за Договором постачання №2/37-Ц-052 від 24.09.201.

Факт виконання договору з реалізації трансформаторів підтверджується накладними з відмітками про відвантаження (відпуск) товару, ТТН, довіреностями на отримання товару.

Відповідно п.135.1 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно п.137.1 ст.137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо помилковості визначення позивачеві порушення пп.135.4.1 п.135.1, п. 135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 ПК України по взаємовідносинам з ТОВ “БК “ГЕФЕСТ АЛЬЯНС”.

Також безпідставними є посилання заявника апеляційної скарги на нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентом, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб’єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушувати вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди.

Між тим, податковий орган не зазначив які ж обставини свідчать про наявність такого умислу як з боку позивача, так і з боку його контрагенту при укладанні угоди.

Стосовно висновків відповідача - завищення позивачем задекларованих показників «собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та заниження показників – завищення витрат за результатами господарських операції з контрагентами, слід зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено що між позивачем та ТОВ “Гідравліка-Сервіс” (продавець) укладено договір купівлі-продажу №190912 від 19.09.2012, з ТОВ ВКП “ЕНЕРГОТЕХПРОМ” (продавець) договір купівлі-продажу №301111 від 30.11.2011; з ТОВ “Трейд Лайн М” (продавець) договір купівлі-продажу №01/03-2013 від 01.03.2013; з ТОВ “Агро-Легія” (продавець) договір постачання №2/43-16 від 28.01.2013; з ТОВ “ФЕРРІТ-Д” (постачальник) договір постачання №280212 від 28.02.2012; з ТОВ “Торговий дім “Бора” (постачальник) договір постачання №142 від 11.07.2012; з ТОВ «Енерго Ком Сервіс» договір поставки від 09.09.2013р. №099/1.

За вказаними договорами позивачем придбавались ТМЦ – мастильні матеріали, гідравлічна рідина, чорний прокат тощо, що використовувалось у власній господарській діяльності.

Факт виконання вказаних договорів підтверджується, накладними, рахунками, прибутковими накладними, журналами-ордерами, відомостями по рахунку тощо.

Також, між позивачем (комітентом) та ТОВ “Ельдорадо-Сервіс” (комісіонер), укладено договір комісії №2/37-188 від 01.10.2012, яким передбачено, що: комітент виготовить та передасть комісіонеру для реалізації на експорт трансформатори струму та напруги (тип, кількість та ціна яких вказані у “Дорученнях комісіонеру”); продукція, яка надходить комісіонеру від комітента є власністю комітента до моменту передачі продукції покупцю (т.2, а.с.76-84).

Виконання такого підтверджується звітами ТОВ “Ельдорадо-Сервіс” про виконання цього Договору зазначено про реалізацію за дорученням КТ “ЗЗВА” трансформаторів струму до Республіки Казахстан (до ТОО “Talgau SM”, ТОО “Спеціалізоване об’єднання “Атоменергокомплект-Казахстан”, АТ “ЖРЕК”), в яких визначені суми винагороди комісіонеру та надано документи про експортування вищевказаного товару та його перевезення .

Також між позивачем (комітентом) та ТОВ “Виробниче об’єднання “УКРПРОМТОРГ” (комісіонер) укладено договір комісії №2/37-019 від 18.03.2013, яким передбачено, що: комітент виготовить та передасть комісіонеру для реалізації на експорт трансформатори струму та напруги (тип, кількість та ціна яких вказані у “Дорученнях комісіонеру”); продукція, яка надходить комісіонеру від комітента є власністю комітента до моменту передачі продукції покупцю (т.2, а.с.106-113).

Виконання договору підтверджується звітами ТОВ “Виробниче об’єднання “УКРПРОМТОРГ” про виконання Договору комісії №2/37-019 від 18.03.2013 зазначено про реалізацію за дорученням КТ “ЗЗВА” трансформаторів струму до Республіки Казахстан (до АТ “АК Алтиналмас”, АТ “Кентауский трансформаторний завод”, АТ “Жезказганська розподільча електромережна компанія”), в яких визначені суми винагороди комісіонеру та наданодокументи про експортування вищевказаного товару та його перевезення (т.2, а.с.121-144).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно із п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.139.1.9. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами за наслідками яких сформовано витрати, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкової звітності.

Щодо висновків відповідача які ґрунтуються податковим органом на висновках матеріалів перевірки контрагента позивача по ланцюгу для встановлення порушень з боку самого позивача податкового законодавства, слід зазначити наступне.

За висновками суду апеляційної інстанції, формування суб'єктом господарювання витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року у справі №808/5427/14 за позовом Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов і компанія» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 31 березня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник