Постанова № 43471765, 02.04.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року справа № 823/598/15

11 год. 57 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Демченко Н.Ю.,

представника позивача - Кучера В.М. (згідно з довіреністю),

представника відповідача - Зубенка С.М. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2015 у Черкаський окружний адміністративний надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» (далі-позивач) до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 23.02.2015 №0000122200 та №0000132200.

Позов мотивований тим, що податковий орган за відсутності факту порушень прийняв оскаржувані рішення, не врахувавши умови поставки товару відповідно до укладеного контракту, у зв'язку з чим помилково визначив момент здійснення імпортної операції - дату митного оформлення, а не переходу права власності до позивача. Тому, просив задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що позивачем порушено термін повернення валютної виручки для правочинів з імпорту товарів (строки здійснення після оплати товарів їх поставки згідно з контрактом), у зв'язку з чим прийняті оскаржувані рішення. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» зареєстроване як юридична особа з 15.11.2000 (код ЄДРПОУ 31100615).

Відповідно до наказу від 26.01.2015 №12 службова особа відповідача Кирпа Т.М. здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій за контрактом від 03.01.2013 №ВЕ-3, укладеним з «BRADMOND ENERGY LLP» за період з 03.01.2013 до 31.01.2015.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог:

- ст.2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон №185/94-ВР), п.1 постанови правління Національного банку України від 14.11.2013 №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» в частині порушення строків здійснення поставок імпорту відповідно до контракту від 03.01.2013 №ВЕ-3 у розмірі 242927,60 дол. США, у т.ч. 97054,40 дол. США - 5 днів, 26374,00 дол. США - 29 днів, 65000,00 дол. США - 22 дні, 54499,00 дол. США - 29 днів;

- ст.1 указу Президента України від 16.06.1994 №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» (далі - Указ №319/94), ст.9 декрету КМУ від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет №15-93) в частині декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України, та знаходиться за її межами станом на 01.04.2014.

За результатами перевірки складено акт від 06.02.2015 №12/23-24-22-009/31100615 (далі - акт перевірки), на підставі якого відповідач прийняв оскаржувані ППР від 23.02.2015: №0000122200, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 121370,65грн.; №0000132200, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 170,00грн. Щодо суті викладених в акті перевірки обставин: дат оплати, розмитнення та доставки імпортованих товарів, - спір у сторін відсутній.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням суд взяв до уваги таке.

З письмових доказів у справі суд з'ясував, що позивач уклав з «BRADMOND ENERGY LLP» (Великобританія) контракт від 03.01.2013 №ВЕ-3 щодо придбання товарів, перелік яких наведений у специфікаціях до нього, а саме: зварювальні електроди, дріт електродний, клапани чавунні, електропроводи, диски відрізні та шліфувальні, зварювальні апарати, цемент, смоли, тощо, - на загальну суму 3000000,00 дол. США. На виконання умов контракту з валютного рахунку позивача №26006013008920, відкритому в ПАТ «Сбербанк Росії», нерезиденту компанії «BRADMOND ENERGY LLP» (Великобританія) перераховано 1813703,14 дол. США.

Ст.ст.1-2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

06 листопада 2012 року до зазначеного Закону внесено зміни, а саме: ст.2 доповнено ч.4, згідно з якою Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

14.11.2013 Правління Національного банку України прийняло постанову №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (що діяла на час здійснення господарських операцій), п.1 якої встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

З наведеного вбачається, що за експортно-імпортними операціями діє такий порядок: виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності; імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

За змістом ст.4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених ст.1 та ст.2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до ст.1 і ст.2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Суд встановив, що відповідно до платіжного доручення від 12.12.2013 №43 здійснено попередню оплату товару в сумі 97054,40 дол. США. Законодавчо встановлений строк надходження товарів - 12.03.2014. Водночас, згідно з відмітками, здійсненими Південною митницею, на міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) від 17.03.2014 №6430 та №9405 та інвойсі від 10.01.2014 №JB656/13, поставка товару здійснена на 17.03.2014, тобто на 95 день з моменту його попередньої оплати.

Згідно з даними платіжних доручень від 12.12.2013 №45 здійснено попередню оплату товару в сумі 26374,00 дол. США, а від 19.12.2013 - 65000,00 дол. США. Законодавчо встановлений строк надходження товарів - 12.03.2014 та 19.03.2014 відповідно. Водночас, згідно з відмітками, здійсненими Південною митницею, на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від 10.04.2014 №3810 та №9405 та інвойсі від 03.03.2014 №030314-7 поставка товару на суму 26374,00 дол. США здійснена на 119 день з моменту його попередньої оплати, а на суму 65000,00 дол. США - на 112 день.

Відповідно до платіжного доручення від 12.12.2013 №44 здійснено попередню оплату товару в сумі 54499,20 дол. США. Законодавчо встановлений строк надходження товарів - 12.03.2014. Водночас, згідно з відміткам, здійсненими Південною митницею, на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від 10.04.2014 №3810 та інвойсі від 03.03.2014 №J14J003, поставка товару здійснена 10.04.2014, тобто на 119 день з моменту його попередньої оплати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач порушив законодавчо встановлені терміни поставки товару за вищевказаним контрактом, що має наслідком накладення штрафних санкцій на підставі ст.4 Закону №185/94-ВР.

Суд звернув увагу, що про виявлені факти порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків при здійсненні імпортних операцій за вищевказаним контрактом АТ «Сбербанк Росії» повідомило відповідача листом від 08.04.2014 №2550/4/07-5-1-БТ (а.с.99), що і стало передумовою перевірки позивача.

Доводи позивача, що відповідач помилково визначив момент здійснення імпортної операції дату митного оформлення, а не переходу права власності до позивача на вищевказаний товар, суд вважає помилковими, зважаючи на імперативні приписи законодавства. Сторони мають право самостійно визначати умови поставки згідно з правилами ІНКОТЕРМС, проте повинні враховувати норми законодавства для з'ясування, які терміни доставки товару будуть вважатися за законодавством країни такими, що здійснюються з порушенням валютного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-ХІІ момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України) ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Ч.3 ст.198 МК України встановлено, що якщо митне оформлення товарів у повному обсязі здійснюється не в місці перетину митного кордону, а перевезення здійснюється із зміною транспортного засобу у пункті пропуску через державний кордон України, органу доходів і зборів у пункті пропуску через державний кордон України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Митна декларація згідно з п.20 ч.1 ст.1 МК України - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що оформлена митна декларація не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну. При цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Отже, оформлення митної декларації на імпортовані товари, як завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, у зв'язку з чим датою імпорту слід вважати не дату оформлення митної декларації, а дату фактичного перетину митного кордону.

Тому, для правильного вирішення питання щодо наявності порушення позивачем ст.2 Закону №185/94-ВР при виконанні імпортних контрактів необхідним є встановлення дати перетину товаром митного кордону України, який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем». Зазначена правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 20.08.2014 у справі №К/9991/22709/12.

Враховуючи викладені норми законодавства та з'ясовані обставини, суд дійшов висновку, що оскаржуване ППР від 23.02.2015 №0000122200 прийняте правомірно та не підлягає скасуванню.

ППР від 23.02.2015 №0000132200 суд вважає законним, з огляду на таке.

П.1 Указу №319/94 встановлено обов'язок щоквартально декларувати суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

Ч.1 ст.9 Декрету №15-93 передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Форма декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 року №207.

П.п.2-3 зазначеного наказу також передбачено, що обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності.

Суд встановив, що в порушення наведених норм, за наявності коштів, перерахованих за кордон, за які настав законодавчо встановлений термін надходження імпортного товару, позивач станом на 01.04.2014 не подавав відповідачу та Управлінню НБУ у Черкаській області декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами.

Відповідальність за таке порушення визначена п.2.7. розділу 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року №49, і передбачає накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що контролюючий орган правомірно застосував до позивача штраф у сумі 170,00грн. за неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України, і знаходиться за її межами, а ППР від 23.02.2015 №0000122200 є правомірним.

Отже позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У зв'язку з викладеним, на виконання ст.94 КАС України про вирішення питання стягнення судових витрат пропорційно задоволеним вимогам суд врахував, що цей позов є майновим, оскільки прямо впливає на склад майна позивача. Згідно з абз.2 підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2014 №3674-VI за подання до адміністративного суду позову майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Отже, ставкою судового збору у цій справі є 4872,00грн. (4 мінімальних заробітних плат).

Ч.3 ст.4 вказаного Закону передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи часткову оплату позивачем судового збору при поданні позову в розмірі 243,09грн., суд дійшов висновку стягнути з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2187,72грн.

Керуючись ст.ст. 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 23.02.2015 №0000122200 та №0000132200 відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» (код ЄДРПОУ 31100615) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання цього позову в сумі 2187,72грн. (дві тисячі сто вісімдесят сім гривень 72коп.).

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 07.04.2015