Постанова № 43471273, 31.03.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року № 813/765/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - Самардака І.С.

представника відповідача - Юрчака Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Галенерго" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Приватне підприємство "Галенерго" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на наявність у підприємства всі підтверджуючих документів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності: актів виконаних робіт, податкових накладних, розрахункових (платіжних) документів, тощо, які є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. На думку позивача, вимог чинного законодавства підприємство не порушувало, а висновки податкового органу щодо відсутності реальних господарських операцій з його контрагентом є помилковими та необґрунтованими, оскільки базуються на податковій інформації ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 18.09.2014 № 4725/7/26-57-22-01-20 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПП «НП «Хіміч» (код за ЄДРПОУ 38075025) з платниками податків з період з 01.07.2014 по 31.07.2014 р. Вважає, що відсутність за місцезнаходженням контрагентів позивача, що зафіксовано у листі контролюючого органу, не дає підстав відповідачу стверджувати про нереальність господарських операцій між ПП "Галенерго" та таким контрагентом. Посадові особи ДПІ у Галицькому районі, при проведенні перевірки ПП «Галенерго» не мали права використовувати такий лист ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 18.09.2014 року за №4725/7/26-57-22-01-20, оскільки відповідно до «Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», затверджених наказом ДПА України №236 від 22.04.2011 року, повинен був бути складений акт про неможливість проведення зустрічної звірки. Більше того, предметом взаємовідносин між ПП «Галенерго» та ПП «НП «Хіміч» є виконання останніми будівельних робіт на об'єктах відповідних замовників. Незаперечними фактами, які випливають навіть з акта перевірки є те, що: ПП «Галенерго» уклало з ПП «НП «Хіміч» договір підряду №05/2014 П від 05.05.2014р.; вказаний договір на сьогоднішній день є дійсним та ніким не оспорюється; в результаті виконання цього договору ПП «Галенерго» отримало виконання робіт, які використані ним в підприємницькій діяльності; за виконані роботи та поставлені товари ПП «Галенерго» сплатило на користь ПП «НП «Хіміч» відповідні кошти; наведені вище операції повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку ПП «Галенерго»; податковим органом не ставилися під сумнів акти виконаних робіт а податкові накладні, отримані ПП «Галенерго» від ПП «НП «Хіміч». Наведені факти свідчать про те, що висновки податкового органу, які лягли в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.01.2015 №0000232201/1041 є надуманими та безпідставними. Крім цього, доказом можливості виконання ПП «НП «Хіміч» робіт є наявність у даного підприємства ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури зі строком дії з 12.04.2013 р. по 28.02.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні. Вважає позовні вимоги безпідставними, а прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення за результатами проведення перевірки законним і обґрунтованим. Зазначив, що позивачем по взаєморозрахунках із ПП НП «Хіміч» за липень 2014 року надано для перевірки наступні документи: договір підряду №05/2014П від 05.05.14 року, реєстр виданих податкових накладних за липень 2014 року, податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними контрагентами», довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 та акти приймання-передачі робіт форми КБ-2. В ході проведення перевірки підприємством не надано до перевірки: актів приймання-передачі технічних завдань, планів, схем, необхідних підрядникові для виконання проектних та електромонтажних робіт; інформації щодо здійснення технічного нагляду за роботами по виконанню проектних та електромонтажних робіт; інформації та підтверджуючих документів щодо наявності у підрядника всіх необхідних дозволів, погоджень, сертифікатів які необхідні згідно з чинним законодавством для виконання проектних та електромонтажних робіт.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Приватне підприємство "Галенерго" зареєстроване як юридична особа 07.07.2006 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 34462266.

Відповідно до Витягу з Реєстру платників податку на додану вартість 1513074500168 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 29.09.2006.

На підставі направлення від 25.12.14 №64 та наказу від 25.12.14 №48 ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Галенерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП НП «Хіміч» (ЄДРПОУ 38075025) за період липень 2014 p., а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів від вище перелічених контрагентів, про що складено акт від 12.01.2015 року № 7/13- 04-22-04/34462266 (далі - акт перевірки).

Відповідачем встановлено порушення п. 198.3, п.198.6 ст.198 п.200.1, ст.200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого ПП „Галенерго" завищено податковий кредит на суму 106 621,20грн. за липень 2014.

23.01.2015 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232201/1041, яким приватному підприємству «Галенерго» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 159 931,80 грн., в тому числі 106 621,20 грн. основного платежу та 53 310,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказані порушення, згідно з актом перевірки, полягають у тому, що позивач безпідставно завищив суму податкового кредиту по господарських відносинах з вищевказаним контрагентом, оскільки такі операції фактично не здійснювалися, а також у ненаданні позивачем до перевірки первинних документів по операціях з цим контрагентом.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим-рішенням контролюючого органу, позивач оскаржив його до суду.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ПП "Галенерго" та ПП НП «Хіміч» (ЄДРПОУ 38075025) 05.05.2014 укладено Договір підряду №05/201/2014П на проектні та електромонтажні роботи відповідно до якого підрядник зобов'язується своїми силами поставляти матеріали, виконувати проектні та електромонтажні роботи на об'єктах замовника, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.

02.07.2014 між ПП "Галенерго" та ПП НП «Хіміч» укладено Договір про внесення змін №1 до Договору підряду на проектні та електромонтажні роботи від 05.05.2014 №05/201/2014П, згідно з яким підрядник зобов'язується своїми силами поставляти матеріали, виконувати проектні та електромонтажні роботи на об'єктах замовника, а саме: тепличного комплексу ТОВ „Галіція Грінері" за адресою Львівська область м. Буськ, вул. Бузька, 5; будівництву цеху забою та переробки птиці потужністю 6000 гол/год за адресою вул. Сокальська, 30 м. Нововолинськ Волинської області; роботи по влаштуванню електропостачання та обліку електроенергії виробничо-складських приміщень ПП „Фірма „Фаворит AM" м. Львів вул. Зелена, 238. Замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх. Пунктом 2.1 вказаного Договору визначено вартість вищевказаних робіт.

Згідно з ліцензією №260964 ПП НП «Хіміч» має право займатися господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури з 12.04.2013 по 28.02.2015.

14.07.2014 між ПП Фірма «Фаворит АМ» (замовник) та ПП "Галенерго" (підрядник) було укладено Договір №49/14 на електромонтажні роботи, згідно з яким підрядник зобов'язується своїми силами виконати роботи по влаштуванню електропостачання та обліку електроенергії виробничо-складських приміщень ПП „Фірма „Фаворит AM" м. Львів вул. Зелена, 238, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.

21.10.2013 між ТзОВ «Інко ЛТД» (замовник) та ПП "Галенерго" (підрядник) було укладено Договір №78/13 на проектні та електромонтажні роботи, згідно з яким підрядник зобов'язується своїми силами виконати проектні та електромонтажні роботи на об'єктах замовника, а саме: тепличного комплексу ТОВ „Галіція Грінері" за адресою Львівська область м. Буськ, вул. Бузька, 5, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.

09.12.2013 між ТОВ «Птахокомплекс «Губин» (замовник) та ПП "Галенерго" (підрядник) було укладено Договір №73/13 на електромонтажні роботи, згідно з яким підрядник зобов'язується своїми силами виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи по влаштуванню внутрішніх мереж електропостачання по проекту «Будівництво цеху забою та переробки птиці потужністю 6000 гол/год за адресою вул. Сокальська, 30 м. Нововолинськ Волинської області, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.

Фактичне виконання вищевказаних господарських договорів підтверджується: податковими накладними; довідками про вартість робіт; актами приймання виконаних будівельних робіт; які містяться в матеріалах справи; податковими накладними; платіжними дорученнями.

Розрахунки за проведені ПП НП «Хіміч» будівельні роботи відбулися у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, згідно ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 838 цього Кодексу передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що ПП "Галенерго", отримавши замовлення на виконання робіт, залучивши субпідрядників та передавши виконані роботи згідно актів здачі-приймання робіт, належним чином виконало свої зобов'язання за договорами підряду.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено у п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках наступні обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і в реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст. 201 ПК України). Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 966-ХІV) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У ст. 2 Закону № 966-ХІV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону № 966-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання", передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 966-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону № 966-ХІV).

Частиною 5 ст. 8 Закону № 966-ХІV передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Отже, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Тим не менше, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. В свою чергу ПК України, не ставить право платника податку на віднесення до складу валових витрат або податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару (робіт, послуг) в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо. Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006 року №3477-IV є джерелом права.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року по справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) ЄСПЛ зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень.

Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Згідно рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21.47а10 якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальності за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, діючим законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладені норми чинного законодавства, аналізуючи наведені вище встановлені судом обставини, суд дійшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 23.01.2015 №0000232201/1041, яким приватному підприємству «Галенерго» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 159 931,80 грн., в тому числі 106 621,20 грн. основного платежу та 53 310,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 23.01.2015 №0000232201/1041.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Галенерго" 319 (триста дев'ятнадцять) грн 86 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 06.04.2015