Постанова № 43471242, 30.03.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2015 року № 813/16/15

о 12 год. 16 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-ЕКО-Борислав 2010», представник - Гереляк Т.М.до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області, представник - Юрчак Ю.Ю.про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0005842201 від 11.12.2014 року

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМ-ЕКО-Борислав 2010» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним адміністративним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 9980,00 грн. за серпень 2014 року, оскільки взаємовідносини позивача із ПП «НП «ХІМІЧ» по договору підряду від 21.07.2014 року мали реальний характер, що підтверджується відповідними первини документами. Висновки відповідача зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак спірне рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що перевіркою позивача правомірно встановлено порушення податкового законодавства. Докази надані позивачем не спростовують виявленні податковим органом порушення, та не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав, надав додаткові пояснення та докази, просив суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

20.11.2014 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «НП «ХІМІЧ» за період: з 01.08.14 по 31.08.14 та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків. За результатами проведеної перевірки складено акт за №746/22-01/37011772.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.200.1., п.200.2. ст.200 ПК України (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 9980,00 грн., у тому числі: за серпень 2014 року у сумі 9980,00 грн.

2. Не підтверджено реальність здійснення операцій з ПП «НП «ХІМІЧ» за серпень 2014 року.

11.12.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11.12.2014 року №0005842201, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, ч. 1 п. 123.1. ст. 123 ПК України, на підставі акту перевірки № 746/22-01/37011772 від 20.11.2014 року встановлено порушення п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.200.1., п.200.2. ст.200 ПК у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 12475,00 грн., в тому числі - основний платіж 9980,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 2495,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно п. 200.1., п. 200.2. ст. 200 цього ж Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 161 КАС України встановлює, що суд крім іншого повинен перевірити кожну обставину, що входить до підстав позову або підстав заперечення, і з'ясувати, якими саме доказами кожна з них підтверджується або спростовується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копії наступних доказів:

- Договору про надання послуг від 21.07.2014 року між позивачем як замовником та ПП «НП «ХІМІЧ» як виконавцем. Згідно предмету договору виконавець бере на себе зобов'язання надати роботи по перешаруванню сміття ґрунтом, а замовник - оплатити послуги. Вартість вищевказаних робіт становить 59880,00 грн. в тому числі ПДВ;

- Акту здачі-приймання робіт № ОУ-272 підписаного 31.08.2014 року, без зазначення місця підписання, в якому вказано, що виконавцем проведенні роботи по перешарування сміття ґрунту на суму 59880,00 грн. в тому числі ПДВ - 9980,00 грн.

- Податкової накладної № 272 від 31.08.2014 року виписаної ПП «НП «ХІМІЧ» в якій, в колонці «Номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено роботи по перешаруванню сміття ґрунтом;

- Калькуляції виконаних робіт згідно Договору б/н від 21.07.2014 року виписаної ПП «НП «ХІМІЧ», в якій зазначено: перелік робіт виконаних виконавцем на суму без ПДВ - 16160,00 грн., та перелік матеріалів використаних виконавцем на суму без ПДВ - 33740,000 грн.

Будь яких інших належних та допустимих доказів реальності здійснення спірних господарських операцій позивача із вказаним контрагентами, суду не надано.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки згідно предмету договору про надання послуг б/н від 21.07.2014 року виконавець бере на себе зобов'язання надати роботи по перешаруванню сміття ґрунтом. Вартість послуг становить 59880,00 грн. з ПДВ. 31.08.2014 року підписаний АКТ № ОУ-272 здачі-прийняття робіт (надання послуг) про проведенню робіт по перешаруванню сміття ґрунтом загальною вартістю в сумі - 49900,00 грн. (без ПДВ). Цього ж числа, виконавцем виписана податкова накладна на виконанні роботи в сумі 49900,00 грн. (без ПДВ).

Проте в наданій суду позивачем копії калькуляції виконаних робіт згідно договору б/н від 21.07.2014 року зазначено: найменування робіт, послуг лише на суму - 16160,00 грн. без ПДВ та найменування матеріалів на суму 33740,00 грн. без ПДВ, що не відповідає вищевказаним предмету договору про надання послуг, акту та номенклатурі податкової накладної, оскільки в таких відсутні будь-які відомості про придбання позивачем матеріалів - глини на суму 33740,00 грн. без ПДВ.

Будь-який договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Досягнення згоди з істотних умов договору жодним чином не обмежує волі сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Крім цього, при здійсненні операцій платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Пунктом 201.4. ст. 201 ПК України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Судом також встановлено невідповідність дати складання податкової накладної і днем фактичного виникнення податкових зобов'язань продавця, оскільки згідно податкової накладної № 272 від 31.08.2014 року виписаної ПП «НП «ХІМІЧ» датою виникнення податкового зобов'язання (постачання, оплати) зазначено 31.08.2014 року, проте в калькуляції виконаних робіт датою закінчення робіт зазначено 28.08.2014 року, що також вказує на те що зазначена податкова накладна складалася не в день виникнення податкових зобов'язань покупця.

Безпредметні на думку суду договори з недолугими зобов'язаннями сторін, які мають удавані наслідки лише для самих сторін таких договорів, жодним чином не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки такі підписуються сторонами з метою одержання податкової вигоди та не мають правових наслідків для платника податків, і за своєю суттю не узгоджуються із конституційним принципом, відповідно до якого кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Факт декларування позивачем вказаних правовідносин сторонами по справі не заперечується, однак саме лише декларування без здійснення господарських операцій не може бути підставою для зменшення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту.

Судом не враховуються вищевказані докази надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, оскільки такі не містять всіх обов'язкових реквізитів, містять відмінні відомості щодо одних і тих же назв господарських операцій, відтак в сукупності не підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій. Епізодичні первині документи, як підтвердження здійснення позивачем господарських операцій судом також не враховуються, так як реальність господарської операції має бути підтверджена певними доказами (документами) послідовність та порядок складання яких визначено законодавством. Лише за наявності всіх необхідних для певної господарської операції документів, алгоритм яких визначений законом та погоджений сторонами, судом може бути надана оцінка їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу зокрема, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності щодо реальності господарської операції.

Судом враховуються заперечення відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства зазначеного у висновках акту перевірки від 20.11.2014 року за №746/22-01/37011772 та правомірність спірного податкового повідомлення-рішення про збільшення податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 12475,00 грн., оскільки позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній № 272 від 31.08.2014 року, виписаній ПП «НП «Хіміч», яка не підтверджує факт надання робіт, послуг на зазначену в ній суму.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги ТОВ «КОМ-ЕКО-Борислав 2010» до Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0005842201 від 11.12.2014 року, задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-ЕКО-Борислав 2010» (ЄДРПОУ 38011772, вул. Братів Лисиків, 8, м. Борислав, Львівська область) на користь Державного бюджету України 1644,30 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 06.04.2015 року.

Суддя Гавдик З.В.