Постанова № 43471203, 23.03.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 року Справа № 813/7464/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,

представників:

позивача Самардака І.С.,

відповідача Чубак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Галенерго» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Галенерго» (надалі - ПП «Галенерго») звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 15.10.2014р. № 0003742204;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 15.10.2014р. № 0003752204.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу щодо завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок господарських взаємовідносин з контрагентами позивача, а саме: ТОВ «Капістрано», ТОВ «Вайз юніон», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Домус-стиль», та ПП «ЗЕС» та про нікчемність та фіктивність проведених між ними господарських операцій. Вказує на те, що такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичного виконання робіт та постачання товару, визначених укладеними позивачем з вказаними контрагентами договорами. Реальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Капістрано», ТОВ «Вайз юніон», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Домус-стиль» та ПП «ЗЕС» спростовується належними первинними документами. В основу висновків про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що підприємства-контрагенти мають ознаки фіктивності, зокрема такі як відсутність за місцезнаходженням, а також те, що вказані підприємства не мали матеріальної, виробничої та технічної бази для проведення господарських операцій по виконанню робіт. Вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними та нічим не підтверджені, не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства та нікчемності правочинів. Крім того, податковий орган не вправі самостійно робити висновки про нікчемність правочинів.

Позивач також в позовні заяві вказує, що згідно з матеріалами перевірки податковий орган не заперечує, що на момент існування господарських правовідносин між ПП «Галенерго» та вказаними контрагентами, останні мали цивільну правоздатність та дієздатність, чинну державну реєстрацію, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість і не були позбавлені права укладати угоди та виписувати податкові накладні у відповідності до вимог діючого законодавства. Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та долучених документів, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив. Зазначив, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій із ТОВ «Капістрано», ТОВ «Вайз юніон», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Домус-стиль», та ПП «ЗЕС». Наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, вказані контрагенти позивача, відсутні за місцезнаходженням, на підтвердження чого є відповідні акти перевірок, згідно з якими встановлено відсутність підприємств за місцезнаходженням та неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність через відсутність у такого виробничих потужностей та трудових ресурсів. ПП «Галенерго» до перевірки не представлено первинних документів, що підтверджують реальність здійснення вказаних господарських операцій. Тому, на думку податкового органу, спірними податковими повідомленнями-рішенням позивачу правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції. А тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

На підставі направлення від 04.09.2014р. №659, виданого ДПІ у Галицькому районі м.Львова та відповідно до наказу ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 04.09.2014р. №633 працівниками ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведено позапланову виїзну документу перевірку ПП «Галенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «БК «Аструм», ТОВ «Капістрано», ТОВ «Вайз юніон», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Домус-стиль» та ПП «ЗЕС», а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищеперелічених контрагентів.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, ст.200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП „Галенерго" завищено податковий кредит, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 225 548,17грн, в тому числі: за грудень 2011 року в сумі 900 грн, за січень 2012 року в сумі 24 556,66 грн, за лютий 2012 року в сумі 3 546,15грн, за серпень 2012 року в сумі 36 056,88грн, за вересень 2012 року в сумі 5 563,07грн, за жовтень 2012 року в сумі 8 333,33грн, за листопад 2012 року в сумі 28 905,40 грн, за грудень 2012 року в сумі 42 064,80 грн, за вересень 2013 в сумі 22 900,21 грн, за жовтень 2013 року в сумі 52721,67 грн.

- п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням до перевірки первинних документів.

Результати перевірки оформлено актом від 17.09.2014 року №1341/13-04-22-40/34462266, на підставі якого відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 15.10.2014 року № 0003742204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Галенерго» за платежем податок на додану вартість на загальну суму 338 322,26 грн, в тому числі за основним платежем 225 548,17 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 112 774,09 грн;

- від 15.10.2014 року № 0003752204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Галенерго» за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 020,00 грн.

Окрім того, як слідує з акта перевірки, посадовими особами ПП «Галенерго» в порушення вимог пп. 44.1, пп.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України не надано до перевірки документи, що підтверджують господарські відносини позивача з вказаними підприємствами, у зв'язку з чим до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 1020 грн.

Судом встановлено, що вказані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства, на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення № 0003742204 від 15.10.2014р. полягають у тому, що, на думку податкового органу, господарські операції позивача з його контрагентами фактично не відбувались, відтак позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за такими операціями.

З цього приводу суд зазначає наступне:

Щодо господарських операцій з ТОВ «Капістрано».

Судом встановлено, що між ПП «Галенерго» (Замовник) та ТОВ «Капістрано» (Підрядник) укладено договори підряду на проектні та електромонтажні роботи: від 10.07.2013р. №37/12П, від 17.07.2013р. №37/13П, від 20.07.2013р. №35/13 та від 01.08.2013р. №39/13П.

Відповідно до зазначених договорів ТзОВ «Капістрано» було виконано для ПП «Галенерго» робіт на загальну суму 637646,28 грн., в т.ч. ПДВ - 106274,55 грн.

Для підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів, податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних робіт (Т.2, а.с. 96-182).

Суми податку на додану вартість по операціях з ТзОВ «Капістрано» включено позивачем до податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2013 року.

Розрахунок за виконані роботи проведено в повному обсязі.

Вказане не заперечується відповідачем та підтверджується висновками акту перевірки.

Щодо господарських операцій з ТОВ «ВАЙС ЮНІОН ЛТД».

Судом встановлено, що між ПП «Галенерго» та ТОВ «ВАЙС ЮНІОН ЛТД» укладено договори підряду на електромонтажні роботи: від 14.04.2012р. №31/12П, від 01.08.2012р. №1/2_08_2012, від 30.10.2012р. №48/12.

На виконання умов договорів ПП «Галенерго» отримано від ТзОВ «ВАЙЗ ЮНІОН ЛТД» роботи в сумі 637 646,28грн., в т.ч. ПДВ 106 274,55грн.

Для підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивачем долучено до матеріалів справи відповідні договори, податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вказані у договорах періоди, акти приймання виконаних робіт (Т.1, а.с 96-223).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за серпень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 20І2року в загальній сумі ПДВ 106 274.55грн., а саме:

- серпень 2012 року в сумі ПДВ - 36 056,88грн. (податкова декларація з ПДВ від 20.09.2013р. № 9057466090);

- листопад 2012 року в сумі ПДВ - 28 152,87грн. (податкова декларація з ПДВ від 20.12.2012р. № 9080616628);

- грудень 2012 року в сумі ПДВ - 42064,80грн. (податкова декларація з ПДВ від 21.01.2013р. № 9085559296).

Розрахунок за виконані роботи з вказаним контрагентом проведено в повному обсязі.

Щодо господарських операцій з ТОВ «Конді 50».

Судом встановлено, що між ПП «Галенерго» (Покупець) та ТОВ «Конді 50» (Постачальник) укладено договори купівлі-продажу: від 10.09.2012р. №10/09-01 та від 01.11.2012р. №1/11.

На виконання умов договорів ПП «Галенерго» отримано від ТОВ «Конді 50» продукцію в сумі 87 893,59 грн., в тому числі ПДВ 14648,92 грн.

Для підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивачем долучено до матеріалів справи відповідні договори, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні (Т.2, а.с. 78-95).

Суми податку на додану вартість по вказаних господарських операціях включено до податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за вересень-листопад 2012 року, в загальній сумі ПДВ 14 648,92 грн., а саме:

- вересень 2012 року в сумі ПДВ - 5 563, 07 грн. (податкова декларація з ПДВ від 22.10.2013р. № 9065179524);

- жовтень 2012 року в сумі ПДВ - 8 333, 33 грн. (податкова декларація з ПДВ від 20.11.2012р. № 9073049385);

- листопад 2012 року в сумі ПДВ - 752, 52 грн. (податкова декларація з ПДВ від 20.12.2012р. № 9080616628).

Вказане не заперечується відповідачем та підтверджується висновками акту перевірки (с.53-56 Акту).

Як вбачається з акта перевірки сальдо станом на 01.01.2014 року по взаєморозрахунках з ТзОВ «Конді-50» становить 0.

Щодо господарських операцій з ТОВ «Фірма «Домус -Стиль».

Судом встановлено, що між ПП «Галенерго» (Замовник) та ТОВ «Фірма «Домус-Стиль» (Підрядник) укладено договори підряду на електромонтажні роботи: від 03.11.2011р. №2/3П, від 03.01.2012р. №1/3П_01_2012, від 07.02.2012р. №11/1П.

На виконання умов договорів, ПП «Галенерго» отримано від ТОВ «Фірма «Домус-Стиль» роботи в сумі 168 616,83 грн., в тому числі ПДВ 28 102,81 грн.

Для підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивачем представлено до перевірки та долучено до матеріалів справи відповідні договори, податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вказані у договорах періоди, акти приймання виконаних робіт (Т.1. а.с. 232-251; Т.2, а.с.1-77).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за січень-лютий 2012 року, в загальній сумі ПДВ 28 102,81 грн., а саме:

- січень 2012 року в сумі ПДВ - 24 556,66 грн. (податкова декларація з ПДВ від 20.02.2012р. № 9006978985);

- лютий 2012 року в сумі ПДВ - 3 546, 15 грн. (податкова декларація з ПДВ від 20.03.2012р. № 9013122925).

Вказане не заперечується відповідачем та підтверджується висновками акту перевірки (с.53-56 Акту).

Як вбачається з акта перевірки сальдо станом на 01.01.2014 року по взаєморозрахункам становить 0.

Щодо господарських операцій з ПП «Західна енергетична спілка»

Судом встановлено, що ПП «Галенерго» отримано за період листопад-грудень 2011 року від ПП «Західна енергетична спілка» товар в сумі 5 400,00 грн., в тому числі ПДВ 900,00 грн.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивачем долучено до матеріалів справи видаткові та податкові накладні (Т.1, а.с. 224-232).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за грудень 2011 року, в загальній сумі ПДВ 900,00 грн. (податкова декларація з ПДВ від 18.01.2012р. № 9013645452).

Як вбачається з акта перевірки на момент завершення перевірки заборгованість відсутня

Вирішуючи спір, суд, з урахуванням обґрунтування підстав позову та заперечень відповідача, виходить з того, що спір між сторонами виник щодо реальності господарських операцій позивача з вказаними вище контрагентами.

Тому, суд керується наступними нормами законодавства щодо порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку по податку на прибуток та податку на додану вартість.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаними в акті перевірки контрагентами, оформлені належним чином, такі містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ПП «Галенерго» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Для установлення зв'язку між фактом виконання робіт такими підприємствами з господарською діяльністю, позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, з яких вбачається, що фактично підприємства-контрагенти залучались ним як субпідрядні організації. Позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів, укладених з замовниками, акти приймання-здачі робіт, податкові накладні та акти списання товарно-матеріальних цінностей зі складу.

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд керувався наступними нормами податкового законодавства.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За положеннями п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1. ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст. 201 ПК України).

За положеннями Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд зазначає, що заперечуючи правомірність відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з ТОВ «Капістрано», ТзОВ «Вайз Юніон Лтд», ТзОВ «Конді 50», ТзОВ «Домус-Стиль», ПП «ЗЕС», податковим органом при оформленні матеріалів перевірки використано акти перевірок, які проводилися ДПІ Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 16.10.2013р. 505/22-04/38402939 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Капістрано», ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 24.05.2013р. № 1796/2210/37569727 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вайз Юніон ЛТД», ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 17.05.2013р. №1695/22-3/38149196 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Конді 50», ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 18.07.2013р. №352/26-55-22-08/31215859 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фірма «Домус-Стиль», ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Західна енергетична спілка».

Фактично висновки таких актів ґрунтуються на припущенні про неспроможність вказаних контрагентів позивача виконувати встановлену договорами роботу з причин відсутності їх за місцезнаходженням.

Даючи правову оцінку таким висновкам, суд враховує, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів. У зв'язку з цим, обгрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки таких актів є неправомірним. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що вказані акти «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання» підтверджують безтоварність господарських операцій, оскільки їх зміст свідчить, що зустрічна звірка не була проведена та жодні первинні документи не перевірялися взагалі.

Щодо акта ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Західна енергетична спілка» суд зазначає, що вказана перевірка проводилась виключно за результатами аналізу даних задекларованих у податкових деклараціях з ПДВ, без дослідження первинних документів, про що зазначено у самому акті, а тому суд не бере до уваги доводи відповідача з посиланням на висновки такого акта.

Оцінюючи дані факти, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача, а також враховує, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчить той факт, що товарно-матеріальні цінності від зазначених контрагентів та виконані ними роботи були реально обліковані підприємством та використані у власній господарській діяльності. Достовірних фактів, які б викликали сумнів в реальності придбання таких у суду немає.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на ту обставину, що у контрагентів позивача, не було достатньої кількості матеріальних, трудових ресурсів та транспортних засобів для виконання договорів, що на його думку свідчить про відсутність фактів поставки товарів та виконання робіт, оскільки вказані висновки не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами по справі.

Таким чином, на переконання суду, відповідачем не доведено недобросовісності дій цих підприємств, чи наявності мети на уникнення від оподаткування операцій з позивачем.

Окрім того, обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентом (постачальником) є неприпустимим також з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.

Так, у своїй практиці Європейський Суд з прав людини чітко окреслив правило індивідуальної відповідальності платника податків, яке, зокрема, полягає у тому, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Зокрема, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні в справі «Бізнес Суппорт Центр» проти Болгарії», в п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Тому, допущені порушення податкового законодавства постачальником у ланцюгу постачання товару тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальника товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

Однак у даній справі, податковим органом (відповідачем) не доведено існування таких обставин щодо узгоджених протиправних дій позивача з його контрагентами, які спрямовані на безпідставне отримання податкових вигод.

Разом з цим, у контексті податкових спорів практика Європейського суду з прав людини свідчить, що встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності. Відповідно, воно повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії», п.23 Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Суппорт Центр» проти Болгарії»)

Щодо правомірності застосування відповідачем фінансових санкцій за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів та їх копій, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, суд зазначає, що відповідно до п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За положеннями п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом є підставою для застосування штрафних санкцій.

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України).

Зі змісту акта перевірки слідує, що підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 15.10.2014р. № 0003752204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП«Галенерго» за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1 020,00 грн. стало ненадання позивачем до перевірки первинних документів.

Разом з цим, зі змісту акту перевірки судом встановлено, що контролюючим органом під час перевірки здійснено аналіз господарських операцій позивача на підставі досліджених первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, якими підтверджуються такі господарські операції. А тому, висновки щодо не подання податковому органу первинних документів є суперечливими та не відповідають дійсним обставинам, що мали місце на час перевірки.

У зв'язку з цим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003752204 від 15.10.2014р. прийняте відповідачем без законних на це підстав.

Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного судуУкраїни № 7 від 20.05.2013р. "Про судове рішення в адміністративній справі", в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на вище викладене та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки від 17.09.2014 року за № 1341/13-04-22-40/34462266 висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про визнання протиправним та скасування прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати суд стягує з Державного бюджету України у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0003742204 та № 0003752204 від 15.10.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Галенерго» судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.