Постанова № 43470918, 11.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року Справа № 808/853/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2015 форми "Р" №003,-

за участі представників сторін:

від позивача - Краско Ю.М. (довіреність б/н від 15.01.2015)

від відповідача - Галигін Д.І. (довіреність № 1179/10/08-01-10-01-13 від 03.03.2015)

Вечерко М.М. (довіреність №1292/0/14 від 12.12.2014)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового-рішення від 26.01.2015 форми "Р" №003, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ: за основним платежем - 77 442,01 грн., за штрафними санкціями - 38 721,01 грн., усього - 116 163,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із висновками Акту Головного управління ДФС у Запорізькій області від 13.01.2015 №Н/001/15/08-01/0033134908, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки заявлена Товариством митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню відповідно до норм законодавства. Таким чином, ТОВ "Кліон" при розмитненні вказаного товару за ціною 82 657,96 дол. США діяло у повній відповідності із ст. 49, п. 4 ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ). А відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення - рішення всупереч п.п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Ухвалою суду від 12.02.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 04.03.2015. В судовому засіданні була оголошена перерва до 11.03.2015.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Надав пояснення в обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Зокрема, пояснив, що що юридично вірним є інвойс №545044 від 10.07.2013р. на суму 131 101,6 долл. США, а отже і фактурна вартість товару "риба охолоджена лосось...", вагою 15988 кг за курсом валюти 7,993грн. за 1 долл. США чинним на дату МД ТОВ "Кліон" від 16.07.2013р. №112050000/2013/18367 з урахуванням отриманої інформації митних органів Норвегії має становити 131 101,6 долл. США або в еквіваленті 1 047 895,08 грн.

З урахуванням пп. 54.4, ст.54 ПКУ, та внаслідок порушення ТОВ "Кліон" пп. в) пункту 185.1 статті 185, пункту 190.1 статті 190 ПКУ, контролюючим органом встановлено заниження ТОВ "Кліон" податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 77 442,01 грн.

Тож, висновки акта документальної невиїзної перевірки ТОВ "Кліон" від 13.01.2015р. №н/001/15/08-01/0033134908 відповідають нормам чинного законодавства, а винесене податкове повідомлення-рішення №003 від 26.01.2015р., яким донараховане ПДВ на загальну суму 116 163,02 грн., є правомірним.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Відповідно до ст.160 КАС України, 11.03.2015 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Із матеріалів справи вбачається, що співробітниками відповідача у період часу з 09.12.2014 по 23.12.2014 була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ "Кліон" вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні партії товару "риба охолоджена лосось…" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 0302120000, яку оформлено митний режим "імпорт" за митною декларацією від 16.07.2013 №112050000/2013/18367.

За результатами перевірки було складено Акт документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ "Кліон" (код ЄДРПОУ 33134908) вимог законодавства України з питань державної митної справи від 13.01.2015 №Н/001/15/08-01/0033134908 (далі - "Акт перевірки").

В ході проведеної перевірки встановлено, що при митному оформленні партії товару "риба охолоджена лосось…", вагою 15988 кг, за митною декларацією від 16.07.2013 р. №112050000/2013/18367 ТОВ "Кліон" порушено вимоги статті 49, п. 4 статті 58 МКУ, внаслідок чого занижено митну вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі сплати митних платежів на загальну суму 77 442,01 грн., з них: ПДВ (вид 028) у сумі 77 442,01 грн. (нарахування податкового зобов'язання здійснено на підставі підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України)".

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що від митної адміністрації Королівства Норвегії надійшла відповідь, згідно з якою повідомлено, що за отриманою інформацією стосовно товару "риба охолоджена - лосось", який було ввезено за МД від 16.07.2013 №112050000/2013/18367 встановлено, що вартість товарів відрізняється від задекларованої під час митного оформлення.

Зважаючи на виявлені порушення, 26.01.2015 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" №003, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ: за основним платежем - 77 442,01 грн., за штрафними санкціями - 38 721,01 грн., усього - 116 163,02 грн.

Не погодившись із винесеним рішенням позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованим, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (п. 15 ч. 1 ст. 1 МКУ ).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 МКУ, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Статтею 49 МКУ встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 МКУ декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Кліон" (Покупець) та компанією "Salmar Sales A.S." (Норвегія) (Продавець) укладено контракт від 31.05.2011 р. №67Р/2011S.

Однак у п. 1.1 вказаного контракту в редакції Додаткової угоди №3 від 28.02.2013 р. до вказаного контракту зазначено: "В порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти у власність від Продавця заморожену або охолоджену рибу та морепродукти (надалі іменуються "товари") відповідно до специфікацій, які є невід'ємними додатками до цього Контракту".

Пунктом 1.2 Контракту визначено, що умови поставки кожної партії товару, найменування продукції, кількість, відправник, вартість кожної партії товару, строки проведення розрахунків визначаються в специфікаціях на кожну партію товару окремо.

Відповідно до п. 2.1 Контракту, товари поставляються завчасно погодженими у специфікаціях партіями.

У п.п. 2.2, 2.4, 2.5, 2.6 Контракту, в редакції Додаткової угоди №4 від 06.03.2013, сторони визначили що саме у специфікаціях до контракту визначаються такі суттєві умови постачання, як строк постачання, адреса для доставки, перевізник, за чий рахунок здійснюється перевезення вантажу.

Судом встановлено, що товар - "риба охолоджена - лосось…" за МД від 16.07.2013 №112050000/2013/18367 було заявлено до митного оформлення ТОВ "Кліон" за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно ч. 3 ст. 53 МКУ у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

На підставі аналізу вище вказаних норм, суд приходить до можна прийти до висновків, що законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи місять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Принципи зазначених статей зобов'язують органи Міндоходів зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган Міндоходів повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як свідчать матеріали справи .ТОВ "Кліон" подало до митниці для здійснення митного оформлення спірного товару у режимі "імпорт" разом із ВМД від 16.07.2013 №112050000/2013/18367: Контракт №UKR-08 від 02.06.2008, укладений між компанією "Gold Fish Export Inc." (Панама) (Продавець) та ТОВ "Кліон" (Покупець), Додаткові угоди до вказаного контракту про продовження його дії включно по 2013 рік, Специфікацію №545044 від 10.07.2013 до вказаного контракту, Інвойс компанії "Gold Fish Export Inc." №545044 від 10.07.2013 на суму 82 657,96 дол. США, Заяву про купівлю іноземної валюти або банківських металів №547 від 12.07.2013 та Платіжне доручення в іноземній валюті та банківських металах №502 від 12.07.2013 на здійснення оплати ТОВ "Кліон" на користь компанії "Gold Fish Export Inc.".

З наведених документів вбачається, що у специфікації №545044 від 10.07.2013 визначені всі істотні умови постачання партії товару, передбачені контрактом, а саме: найменування, кількість, ціна, загальна вартість, строки та умови постачання, виробник, умови оплати та інші.

Попереднє декларування при перетині товаром митного кордону України здійснювалося на підставі декларації ДКД - ЕЕ №112050000.2013.18037 від 14.07.2013.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 53 МК України, ТОВ "Кліон", окрім наведених, подано до митниці також Міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR), оформлену при відправленні товару з м. Осло, Норвегія 11.07.2013 (графа 16), Сертифікат походження №004 від 11.07.2013, Сертифікат якості від 11.07.2013.

Як встановлено судом, з останніх трьох документів вбачається, що компанія "Salmar Sales A.S." була відправником товару за дорученням (by order) компанії "Gold Fish Export Inc.", а отримувачем було ТОВ "Кліон".

Вказані документи містять підписи, печатки та штампи: виробника (Hallvard Leroy AS), відправника (Salmar Sales A.S.), перевізника (SIA "Lars Prim"), митних органів Республіки Білорусь та України, а також отримувача товару (ТОВ "Кліон").

За інформацією, отриманою від компанії "Gold Fish Export Inc.", вказаний спірний товар вона купила саме у компанії "Salmar Sales A.S.", сплативши їй його вартість.

З наведеного випливає, що спірний товар був куплений компанію "Gold Fish Export Inc." у компанії "Salmar Sales A.S." та за дорученням був відправлений останньою на адресу ТОВ "Кліон".

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ТОВ "Кліон" за отриману продукцію розрахувалося саме з компанією "Gold Fish Export Inc." (Панама), сплативши за її інвойсом №545044 від 10.07.2013 повну суму - 82 657,96 дол. США.

На підтвердження цього ТОВ "Кліон" надано суду: Заяву про купівлю іноземної валюти або банківських металів №547 від 12.07.2013 р. та Платіжне доручення в іноземній валюті та банківських металах №502 від 12.07.2013 р.; Заявою про купівлю іноземної валюти або банківських металів №513 від 15.07.2014 р. та Платіжне доручення в іноземній валюті та банківських металах №507 від 15.07.2014 р.; бухгалтерську довідку №50 від 06.02.2015, у яких міститься посилання на контракт №UKR-08 від 02.06.2008 р., укладений між компанією "Gold Fish Export Inc." (Панама) та ТОВ "Кліон", а також на інвойс компанії "Gold Fish Export Inc." №545044 від 10.07.2013.

Крім того, відповідачем надано до суду платіжне доручення банку DNB від 09.08.2013, відповідно до якого компанія "Salmar Sales A.S." отримала від компанії "Gold Fish Export Inc." за лосось охолоджений платіж у сумі 131 101,6 дол. США за інвойсом №545044.

Компанія "Gold Fish Export Inc." своїм листом від 16.02.2015 та випискою банку від 09.08.2013 підтвердила всі вказані вище обставини здійснення платежів.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що ТОВ "Кліон" заплатило за товар компанії "Gold Fish Export Inc.", а компанія "Gold Fish Export Inc." оплатила за товар компанії "Salmar Sales A.S.".

Міністерство доходів і зборів України в листі від 31.03.2014 №7420/7/99-99-24-02-04-17 "Щодо додержання законодавства України з питань визначення митної справи" зазначило, що перелік документів, які підтверджують митну вартість, визначений ч. 2 ст. 53 МКУ. Також визначений виключний перелік підстав для запиту додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. До них, згідно ч. 3 ст. 53 МКУ віднесено:

- наявність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, розбіжностей;

- наявність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, ознак підробки;

- відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.

Додаткові документи відповідно до ч. 4 ст. 53 МКУ запитуються органом доходів і зборів виключно у випадку наявності підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Інших підстав для запиту додаткових документів не встановлено.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено ст. 246 МКУ, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Статтею 318 МКУ закріплено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 8 МКУ принципами здійснення державної митної справи визначено законність, презумпцію невинуватості, єдиний порядок переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно положень ст. 257 МКУ декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

За змістом ст.ст. 49 та 50 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно , у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У частині п'ятій цієї ж статті вказано, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом , контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МКУ закріплено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Згідно вимог ч. 2 ст. 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 нього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Також у постанові Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року у справі №21- 85а13 зазначено, що у справі, яка розглядається, встановлено, що рішення про визначення митної вартості товару митниця прийняла того ж дня, коли декларант ознайомився із записом про необхідність надання додаткових документів. При цьому не застосувала жодного іншого методу, крім шостого (резервного), та не провела консультації з декларантом. Колегія суддів Верховного Суду України, за таких обставин, прийшла до висновку, що це свідчить про те, що митниця не дотримала передбаченого МК порядку визначення митної вартості товару.

Суд звертає увагу на те, що під час розмитнення позивачем товару "риба охолоджена - лосось…." митним органом не витребовувалися додаткові документи для перевірки митної вартості, а також не зазначено підстав для направляння відповідних запитів до Королівства Норвегії, як і не подано доказів наявності обставин, які слугують підставами для такого витребування.

Крім того, органом Міндоходів під час розмитнення не було проведено консультацій із декларантом товариства.

Відсутні докази існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у ст. 58 МКУ .

Таким чином, прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.01.2015 форми "Р" №003 не відповідає положенням ч. 2 ст. 55 МКУ .

Крім того, суд звертає увагу на те, що ч. 7 ст. 54 МКУ визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У той же час, у цьому випадку вимог такої норми МКУ органами Міндоходів дотримано не було.

Враховуючи викладене та звертаючи увагу на позицію викладену в листі Міндоходів і зборів України від 07.05.2014 №10441/7/99-99-10-03-01-17 "Щодо судових спорів стосовно визнання (коригування) митної вартості товарів", у рішенні про коригування митної вартості товарів повинно бути обов'язково зазначено визначені Кодексом підстави його прийняття, виключний перелік підстав який зазначений в ч. 3 ст. 53 МКУ .

З приводу отриманих від Королівства Норвегії інформації та направлення до нього запитів органів Міндоходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В Акті перевірки не зазначено законних підстав надіслання запитів до Королівства Норвегії, як країни експорту з вимогою надання копій документів таких як декларації на товар та інших листів, які в останньому були досліджені в рамках перевірки за деклараціями розмитнення, за якими пройшло більш ніж рік, з дати відповідного митного оформлення.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем подано митного органу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МКУ . Натомість коригування відповідачем митної вартості та прийняття спірних рішень щодо визначення додаткових зобов'язань здійснено неправомірно з порушенням ст.53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МКУ , ст. 54 ПКУ.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав покладений на нього обов'язок КАС України, не надав достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості своїх дій, не навів обґрунтованих доводів в підтвердження правомірності спірних рішень.

Позивач надав суду всі докази для спростування висновків, викладених у акті перевірки та повністю довів правомірність власної позиції.

За таких обставин, суд, проаналізувавши сукупність зібраних доказів та матеріалів справи, встановивши, що висновки відповідача стосовно заниження позивачем митної вартості товару, і як наслідок сум ПДВ є необґрунтованими, не підтвердженими, та не відповідає фактичним обставинам справи, а податкове повідомлення-рішення від 26.01.2015 форми "Р" №003, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 116163,02 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 26.01.2015 форми "Р" №003, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 116163,02 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" (код ЄДРПОУ 33134908) судові витрати у розмірі 232,33 грн. (двісті тридцять дві гривні 33 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 06.04.2015.

Суддя О.М. Нечипуренко