Постанова № 43470779, 05.03.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Житомир справа № 806/5717/14

категорія 8.3.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токарева М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позову позивач зазначив, що Житомирською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТДВ "ЖЛ" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень, вересень 2014 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень, вересень 2014 року, за результатами проведення якої було складно акт від 21.11.2014 року №7573/06-25-15-01/37546647. На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009241501 від 08.12.2014 року, яким ТВД "ЖЛ" зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 557721 грн. за податковою декларацією за вересень 2014 року поданою до контролюючого органу 14.10.2014 року та зареєстрованої за № 9058573975, а також застосовано штрафні ( фінансові) санкції на сум 278861 грн. Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням, а тому просить взнати його протиправним та скасувати, оскільки на його думку воно не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Представник позивача просив справу розглянути у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляну справи, про причини неявки суд не повідомив, заперечень щодо заявленого позову на час розгляду справи, на адресу суду від відповідача не надходило.

У відповідності до ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, оглянувши письмові докази, наявні у матеріалах справ, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи Житомирською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТДВ "ЖЛ" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень, вересень 2014 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень, вересень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки було складно акт від 21.11.2014 року №7573/06-25-15-01/37546647, у якому зафіксовано порушення п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України щодо завищення ТДВ "ЖЛ" у вересні 2014 року заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 557721 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009241501 від 08.12.2014 року, яким ТВД "ЖЛ" зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 557721 грн. за податковою декларацією за вересень 2014 року поданою до контролюючого органу 14.10.2014 року та зареєстрованої за № 9058573975, а також застосовано штрафні ( фінансові) санкції на сум 278861 грн.

Позиція контролюючого органу грунтується на тому, що у податкових накладних невірно зазначено номенклатуру товарів/послуг, оскільки вказано "організація будівельних робіт", а потрібно "будівельні роботи". Крім того, відповідач стверджує, що контрагент позивача не мав можливості виконати обсяг робіт, які зазначено у актах виконання будівельних робіт, оскільки чисельність працюючих на даному підприємстві становить 4 чоловіки.

Суд не погоджується з такою позицією контролюючого органу зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ТДВ "ЖЛ" (замовник) 08.02.2013 року з ТОВ "Грандзембуд" (підрядник) було укладено договір підряду в капітальному будівництві №15. За умовами даного договору підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов виконання організації будівельних робіт прибудови цеху замовника №3.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з пп. "е" п. 201.1 ст. 201 зазначеного Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Суд вважає за необхідне вказати, що наявність таких недоліків при заповнені податкових накладних, як невірне зазначення номенклатури товарів/послуг, оскільки вказано "організація будівельних робіт", а потрібно "будівельні роботи" не робить такі податкові накладні неналежним доказом підтвердження права позивача на податковий кредит у відповідний період.

Відповідно до пп. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до роз'яснень наданих Вищим адміністративним судом України сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Відповідачем не заперечується фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Крім того, на думку суду, відсутність персоналу не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Як вбачається з матеріалів справи підрядником у лютому та квітні 2013 року було повідомлено замовника про залучення для виконання робіт по договору №15 субпідрядника ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест".

Крім того, на думку контролюючого органу, позивач не має права на спірну суму бюджетну відшкодування з огляду на те, що згідно відповіді Житомирської митниці від 17.11.2014 року кошти щодо сплати ТДВ "ЖЛ" ПДВ по ВМД № 101060000/2014/012878 від 29.08.2014 року та по ВМД №101060000/2014/012899 від 29.08.2014 року фактично перераховано до Державного бюджету 01.09.2014 року.

Згідно з пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України в разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Таким чином, право на податковий кредит у разі ввезення товарів на митну територію України виникає в разі належного митного оформлення імпортованого товару та фактичної сплати податку на додану вартість в процесі такого оформлення.

В свою чергу, відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що до складу бюджетного відшкодування підлягають включенню, зокрема, ті суми податку на додану вартість, які фактично сплачені платником податку до державного бюджету при митному оформленні товарів, ввезених на митну територію України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.297 МК України у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами.

Тобто оформлена відповідно до вимог законодавства ВМД підтверджує сплату податку на додану вартість. При цьому ніяких інших підтверджень, на відміну від відповідача, законодавство не вимагає.

Наведені обставини спростовують твердження контролюючого органу, що стали підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки перевіряючих податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" задовольнити.

Визнати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0009241501 від 08 грудня 2014 року протиправним та скасувати його.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева