Ухвала суду № 43470377, 01.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3207/15

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д. М.

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого судді - Суворова В.О.

судді - Артеменко І.А.

судді - Сватаненко В.І.

при секретарі - Фабіжевській Т.С.

за участю: ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника банку Байрамова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 лютого 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №010\2-0-1\08067 від 22 лютого 2008 року , -

встановила:

15 жовтня 2014 року позивач звернувся з зазначеним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що 22 лютого 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір та договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка, загальною площею 0,100 га, що розташовані в АДРЕСА_1. Банк виконав взяті на себе зобов'язання, але відповідачка в порушення умов укладених договорів взяті на себе зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, в рахунок погашення якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідачка позов не визнала, вказуючи, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з його безпідставністю, оскільки Банк затвердив реструктуризацію заборгованості, попереднім судовим рішенням з неї вже була стягнута заборгованість за кредитним договором .

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 лютого 2015 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволений.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором № 010/2-0-1/08-067, укладеного між сторонами 22 лютого 2008 р. у розмірі 580935,27 дол. США, з яких заборгованість по кредиту - 246675,63 дол. США, заборгованість по відсотках - 202752,30 дол. США, заборгованість по пені - 131507,34 дол. США - звернуто стягнення на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" на предмети іпотеки за нотаріально-посвідченим договором іпотеки від 26 лютого 2008 р. (реєстр. № 393), посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області Рєкою Л.А. : на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 593,7 кв.м, житловою 122,9 кв.м, який належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області Рєкою Л.А. від 18 липня 2006 р. (реєстр. № 4137) і зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний НОМЕР_1, номер запису 940 в книзі 6, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 12482218, виданого Овідіопольським РБТІ 13.11.2006 р.) та на земельну ділянку, загальною площею 0,100 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер : НОМЕР_2, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 09 листопада 2006 р., які розташовані за адресою : АДРЕСА_1 - шляхом продажу вищевказаних предметів іпотеки згідно ст. 41 Закону України "Про іпотеку" з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення, яким просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позивні вимоги виходив з того, що відповідачка в порушення умов кредитного та іпотечних договорів не виконала взяті на себе зобов'язання по повернення кредиту та сплаті процентів за користування ним, відповідно до узгодженого графіку, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка на вимогу Банку підлягає погашенню за рахунок вартості предмету іпотеки, який підлягає продажу з прилюдних торгів.

Судова колегія погоджується з вказаним висновком з наступних підстав.

Статтями 525,526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини шостої ст. 3 Закону України "Про іпотеку" - у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Судовою колегією встановлені наступні фактичні обставини справи.

22 лютого 2008 р. ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є позивач, та відповідачка уклали кредитний договір № 010/2-0-1/08-067, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у сумі 400000 дол. США під 13,5 % річних з остаточним терміном повернення 20 лютого 2015 р. Строки та умови повернення кредиту були передбачені умовами самого договору та додатком № 1 до нього з графіком погашення кредиту (а.с. 37-44).

Відповідно до умов кредитного договору, відповідачка зобов'язалася повернути кредитні кошти та сплатити відсотки, відповідно до графіку (Розділи 3.5 кредитного договору).

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 26 лютого 2008 року сторони уклали договір іпотеки. Відповідно до п. 1.2 Договору , в іпотеку банку було передано нерухоме майно-житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 593,7 кв.м, житловою 122,9 кв.м, який належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 18 липня 2006 р., що розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,100 га, які розташовані за адресою : АДРЕСА_1 (а.с. 45-49).

Відповідно до умов договору іпотеки - іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх кредитних зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого відповідно до умов договору іпотеки (Розділ 3 договору іпотеки).

Відповідачка в порушення умов укладених договорів кредиту та іпотеки не сплачувала відповідно до графіка тіло кредиту та проценти за користування грошима, у зв'язку з чим виникла заборгованість. З метою погашення заборгованості банк звернувся до суду з позовом про її стягнення.

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 грудня 2011 р., яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку загальну суму боргу у розмірі 2942263,87 грн., яка складається з 1966670,80 грн. - заборгованість за кредитом, 832347,41 грн. - заборгованість по нарахованим відсоткам, 143245,66 грн. - пеня (а.с. 76-80).

Судом першої інстанції вірно було встановлено, що на виконання зазначеного рішення було відкрито виконавче провадження, але рішення суду не було виконано (а.с. 94,95).

Станом на 23 вересня 2014 р. сума заборгованості складає - 580935,27 дол. США, яка складається з: заборгованість по кредиту - 246675,63 дол. США, заборгованість по відсотках - 202752,30 дол. США, заборгованість по пені - 131507,34 дол. США.

З метою захисту своїх порушених прав Банк обрав спосіб відновлення свого права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості. Суд першої інстанції задовольняючи позивні вимоги вказав, що банк у такий спосіб має право на відновлення свого порушеного права.

Будучи незгодною з оскарженим рішенням суду першої інстанції апелянт вказує, що суд першої інстанції розглядаючи справу допустив неповноту, відмовивши в задоволенні клопотання про витребування копії рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 грудня 2011 року, не дослідив його, у зв'язку з чим задовольняючи позов допустив подвійне стягнення заборгованості .

Судова колегія не може погодитися з вказаним доводом апелянта з наступних підстав. На а.с. 76-77 справи, що розглядається, міститься копія вказаного рішення, яка досліджувалася судом першої інстанції і в тексті оскарженого рішення йому дана оцінка.

Судова колегія вважає, що довід апелянта про подвійне стягнення заборгованості по тілу кредитного договору не заслуговує на увагу, оскільки суд не стягнув його по-друге, а допустив звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості, у тому числі і по тілу кредиту. На думку судової колегії у п.1 апеляційної скарги відповідачка помилково посилається на п. 42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України №5 від 30 березня 2012 року, оскільки річ йде про одночасне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. У випадку, що розглядається, є звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості. Крім того, рішення суду першої інстанції в зазначеній частині узгоджується з ухвалами колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року у справі N 6-17000св12 та від 18 квітня 2013 року у справі N 6-6221св13 та Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 04.09.2013 року № 6-73цс13.

Пункти другий та четвертий апеляційної скарги про те, що в відповідності до ст. 60 ЦПК позивач не довів суму заборгованості , спростовуються розрахунком банку (а.с.7-8), та поясненнями самої відповідачки, яка підтвердила існуючу заборгованість. На підставі викладеного судова колегія з урахуванням вимог ст.ст. 57,61 ЦПК України не бере до уваги вказаний довід апелянта. Крім цього, представником позивача був наданий суду повний витяг з валютного особового рахунку відповідачки ОСОБА_2, з якого вбачається рух кредитних грошових коштів (а.с. 61-75).

Відповідачка у п.3 апеляційної скарги вказує, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не довів, що він виконав умови укладених договорів, надавши відповідачці кошти, які обумовлені кредитним договором. Судова колегія звертає увагу, що існує заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 грудня 2011 р, яким встановлено, що відповідачка по кредитному договору отримала кошти (обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлено ці обставини(ч.3 ст. 61 ЦПК України). Крім того, відповідачка у ході розгляду справи визнала, що дійсно у неї існує заборгованість по кредитному договору (ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами , яки беруть участь у справі , не підлягають доказуванню).

Довід п.5 апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. №5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" не задовольнив клопотання про оголошення перерви щодо врегулювання спору в позасудовому порядку , не заслуговує на увагу, з огляду на те, що спір між сторонами існує з 2011 року, і відповідачка за вказаний термін жодних дій не здійснила щодо врегулюванням спору. Крім того , судова колегія вважає, що вказана обставина не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Пункт 6 апеляційної скарги про те, що не доведено, що рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 грудня 2011 року не виконане, спростовується поясненнями позивача, відповідачки, а також листом Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області від 15 вересня 2014 р.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області , -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

І.А. Артеменко

В.І. Сватаненко