Рішення № 43470265, 02.04.2015, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/2349/14-ц

Провадження № 2/486/109/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого Франчук О. Д.

при секретарі Філіпповій Ю.І.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Южноукраїнського міського суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить суд виселити відповідача ОСОБА_2 та осіб, які з ним проживають та/або зареєстровані з квартири АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивує тим, що 25 січня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступник - ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_2 було укладено договір №1МЮ/2007, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 14000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 25.01.2012 року. В забезпечення виконання зазначеного кредитного договору 25.01.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, остання забезпечувала виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором. Предметом договору іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 33,2 кв.м. Оскільки відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання позивач звернувся до суду. 26.06.2014 року рішенням апеляційного суду Миколаївської області було звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом її продажу ПАТ КБ "ПриватБанк". Після прийняття рішення позивач неодноразово звертався до ОСОБА_2 з письмовою вимогою про виселення з вищезазначеної квартири. У подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив про їх задоволення, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив. Надіслав на адресу суду заперечення з яких слідує наступне. Згідно ч.1 ст.40 ЗУ "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Крім того, на правовідносини між сторонами поширюється дія ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року, відповідно до якого протягом дії даного закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 ЗУ "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 ЗУ "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника чи майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника чи майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку. Враховуючи вищевикладене просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, причину неявки суду не повідомила. Про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 25 січня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір 1МЮ/2007, відповідно до умов якого останній отримав у ЗАТ КБ "ПриватБанк" кредит розміром 14 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 січня 2012 року (а.с.8-13).

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача за даним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 25 січня 2007 року був укладений договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 33,2 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м., заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 75 750,00 грн. (сімдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок), на строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні ОСОБА_3 (а. с.14-21).

В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526, ст.527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Крім того, згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 вересня 2013 року звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1, а також вирішено виселити відповідачів з займаної квартири (а.с.22-25).

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 червня 2014 року рішення Южноукраїнського міського суду від 03.09.2013 року в частині звернення стягнення на майно змінено. Так, звернено стягнення на спірну квартиру, шляхом продажу її ПАТ КБ "Приватбанк" від свого імені будь - якій особі - покупцеві з наданням банку всіх повноважень необхідних для здійснення купівлі - продажу, з початковою ціною для подальшої реалізації предмета іпотеки в 75750,00 грн. У задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено (а.с.20-30).

19 листопада 2014 року позивач надіслав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлення за № 30.1.0.0/2-708 про необхідність у 30-денний строк з дня отримання цієї вимоги добровільно звільнити квартиру АДРЕСА_1 (а.с.31).

Як вбачається з довідки (виписки про склад сім'ї та реєстрацію) від 30.12.2014 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає лише ОСОБА_2 (а.с.49).

Згідно вимог ст.40 ЗУ "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Відповідно до п.43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з ч.4 ст.ст. 9, 109 ЖК УРСР, ст.39-40 ЗУ "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, не яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Матеріалами справи підтверджується, що у листопаді 2014 року у порядку ст.40 ЗУ "Про іпотеку" ПАТ КБ "Приватбанк" направив відповідачам вимогу про звільнення іпотечного майна. Разом з тим, зі змісту рішень Южноукраїнського міського суду від 03.09.2013 року та апеляційного суду Миколаївської області від 26.06.2013 року, ухвалених за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до відповідачів про звернення стягнення на іпотечне майно та виселення вбачається, що відповідачі та їх представники були присутні у судових засіданнях при розгляді цих справ, що свідчить про отримання відповідачами копій позовної заяви, однієї із вимог якої була вимога про виселення.

За такого, суд вважає, що вимоги ч.3 ст.109 ЖК України та ч.2, 3 ст.40 ЗУ "Про іпотеку" позивачем були виконані, проте дотепер відповідач та третя особа не звільнили іпотечне майно у добровільному порядку.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року, протягом дії даного закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 ЗУ "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 ЗУ "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника чи майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника чи майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Судом встановлено, що предметом позову є не звернення стягнення на майно, а виселення з житлового будинку, як наслідок, невиконання рішення суду та умов кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене норми вказаного закону не можуть застосовуватись до спірних правовідносин. Отже, позовні вимоги в частині виселення підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи викладене вище з відповідача ОСОБА_2 на користь на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" р/р р 64993919400001, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп. (двісті сорок три гривні 60 копійок).

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Южноукраїнського

міського суду О. Д. Франчук