Рішення № 43470263, 30.03.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35357/14-ц

Провадження №2/761/930/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 березня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі: Колеснік М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз», про стягнення боргу по виплаті дивідендів, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2014 року ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення боргу по виплаті дивідендів за 2010 рік, в якому просив стягнути з Відповідача на свою користь суму боргу по дивідендах - 390 712,32 грн., інфляційні втрати - 46 885,48 грн., 3 річних - 30 192,80 грн., збитки - 189 179,91 грн., оплату судових витрат покласти на Відповідача (а.с.1-6 т1).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_10 від 04 серпня 2014 року відмовлено ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі за його позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення боргу по виплаті дивідендів (а.с.48 т1).

Не погоджуючись з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2014р. Позивач звернувся з апеляційною скаргою на вказану ухвалу до Апеляційного суду м. Києва (а.с.51-53 т1), який своєю ухвалою від 06 жовтня 2014 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2014 року скасував, питання про відкриття провадження передав на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва (а.с.85-86 т1).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2014р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення боргу по виплаті дивідендів та призначено до розгляду в судовому засіданні (а.с.137 т1).

Свої позовні вимоги Позивач обгрунтовує тим, що 25 лютого 2011 року Загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» (з 22 березня 2011 року - Публічне акціонерне товариство «Укрнафта») було прийнято рішення, зокрема, про спрямування на виплату дивідендів частини отриманого Товариством чистого прибутку за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2010 році, а саме - 793 905 386,40 грн. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію Товариства встановлено у сумі 14,64 грн. Виплату дивідендів за 2010 рік акціонерам Товариства вирішено розпочати 01 березня 2011 року та закінчити 31 грудня 2011 року. Станом на 01 березня 2011 року, тобто на дату початку виплати дивідендів за 2010 рік) Bank of New York Mellon був власником 433 470 простих іменних акцій Товариства, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах депонента обмеженою за емітентом ВАТ «Укрнафта», ISIN UA 1004781001 № 07/14 вих.-008, виданою ПАТ «ІНГ Банк Україна», таким чином Банк мав право на отримання дивідендів Товариства за 2010 рік у розмірі 6 346 000,80 грн. 18 липня 2014 року на підставі Договору про відступлення права вимоги від 18 липня 2014 року Банк відступив на користь Позивача право грошової вимоги до Відповідача щодо сплати частини належних Банку дивідендів Товариства за 2006, 2007 та 2010 року на загальну суму 2 186 814,72 грн., з них дивідендів за 2010 рік на суму 390 712,32 грн. 23 липня 2014 року Позивач направив Товариству повідомлення про заміну кредитора у зобов'язання та вимогу про виплату заборгованості по дивідендах за 2010 рік від 22 липня 2014 року, яким повідомив Товариство про набуття Позивачем на підставі Договору прав вимоги на відповідні суми дивідендів з 18 липня 2014 року, а також вимагав від Товариства негайно сплатити заборгованість по дивідендах за 2010 рік. Разом з тим, Відповідач не виплатив Позивачу суму дивідендів за 2010 рік, в зв'язку з чим має прострочене грошове зобов'язання перед Позивачем з виплати відповідних дивідендів на загальну суму 390 712,32 грн. Разом з тим, в зв'язку з простроченням ПАТ «Укрнафта» виплати дивідендів, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу суму несплачених дивідендів з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, та відшкодувати останньому збитки у вигляду упущеної вигоди.

В листопаді 2014 року Відповідач звернувся до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки фактично позовна заява від 29.07.2014р. від імені ОСОБА_1 підписана та подана ОСОБА_3, який не має повноважень на ведення справи (а.с.143-146 т1).

Ухвалою суду від 19 грудня 2014 року представнику відповідача відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення боргу по виплаті дивідендів (а.с.235 т1).

Відповідачем подано до суду заперечення на позовну заяву (а.с.149-155 т1, 219-227 т1, 11-15 т2, 67-70 т2), в яких останній зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки на дату початку виплати дивідендів за 2010 рік Позивач не був акціонером Відповідача, у зв'язку з чим Позивач не мав навіть права розраховувати на отримання частини прибутку Відповідача за 2010 фінансовий рік. В той же час, сума прострочених до виплати дивідендів відповідно до ст. 10 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал повинна бути зменшена на 15% податку на репатріацію, а тому сума прострочених дивідендів за вирахуванням вказаного податку складає не 390 712,32 грн., а 332 105,47 грн. В подальшому Відповідач зазначив, що зменшення суми прострочених дивідендів на 15% податку підлягає на підставі Податкового кодексу України, за яким резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату доходу з джерелом його походження з України, отриманого нерезидентом від провадження господарської діяльності, утримує податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати. Окрім того, позовні вимоги щодо сплати інфляційних втрат, трьох відсотків річних, збитків пов'язане виключно з дивідендами, а не з грошовим стягненням, що виникло на підставі цивільно-правового договору, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для їх задоволення. Водночас, навіть при стягненні 3% річних та інфляційних нарахувань на суму боргу, база для їх нарахування, а саме прострочена сума дивідендів повинна бути зменшена на розмір відповідного податку, та разом з тим, розраховані таким чином, 3% річних та інфляційні в свою чергу теж повинні бути зменшені на суму такого податку. Разом з тим, заявлені до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено існування повного складу цивільного правопорушення. В доповнення до викладеного, Відповідач зазначив, що дивіденди, нараховані на користь фізичних осіб - резидентів (нерезидентів) включаються до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку, а відтак такий дохід підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5%.

Позивачем були подані письмові пояснення щодо заперечень Відповідача (а.с.171-172 т1, 239-241), в яких він зазначив, що набуття Позивачем права грошової вимоги на спірні дивіденди Товариства на підставі Договору не змінює правової природи зобов'язання Товариства з виплати дивідендів та відповідно Позивач вправі вимагати від Товариства виплати дивідендів за 2010 рік, в тому числі й вимагати стягнення таких дивідендів у судовому порядку. В свою чергу набуття Позивачем права вимагати від Товариства сплати інфляційних нарахувань та 3% річних за весь період прострочення виплати дивідендів за 2010 рік підтверджується пунктом 1.2. Договору, на підставі якого Позивач набув права вимоги до Відповідача. Разом з тим, Позивач не заперечує, що сума власне дивідендів за 2010 рік є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб по ставці 5%, а не 15%, та Товариство, як податковий агент, має зобов'язання утримати суму зазначеного податку та перерахувати її до державного бюджету. Щодо бази нарахування 3% річних та інфляційних втрат, Позивач зазначив, що ч. 2 ст. 625 ЦК України містить чітку вказівку на базу нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних, а саме - прострочена сума грошового зобов'язання, при цьому вказані положення не містять будь-яких приписів, що передбачають зменшення простроченої суми грошового зобов'язання (як бази для відповідних нарахувань) на суми будь-яких податків, зборів та інших обов'язкових платежів, включаючи й податок з доходів фізичних осіб (нерезидентів).

В судовому засіданні 14.01.2015р. представником Відповідача було заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» (а.с.1-3 т2). Протокольною ухвалою суду від 14.01.2015р. Приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» залучено до участі у справі в якості третьої особи (а.с.31 т2).

В зв'язку з припиненням повноважень судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_10, розпорядженням Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2015р. № 01-24-116, справу № 761/35357/14-ц призначено до повторного автоматичного розподілу (а.с.43 т2), згідно якого суддя Шевченківського районного суду м. Києва Маліновська В.М. своєю ухвалою від 09.02.2015р. прийняла справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз», про стягнення боргу по виплаті дивідендів до свого провадження, та призначила до розгляду в судовому засіданні на 30.03.2015р. (а.с.45 т2).

В процесі розгляду справи Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги (а.с.157-159 т1,200 т1, 49 т2, 60 т2) та згідно заяви про зменшення позовних вимог від 19.03.2015р. просив стягнути з Відповідача на свою користь суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, 3% річних та збитків завданих простроченням, в загальному розмірі 1 057 601,05 грн., в тому числі: - сума боргу по дивідендах - 371 176,70 грн., - інфляційні втрати - 133 252,44 грн., - 3% річних - 36 094,56 грн., - збитки - 497 541,73 грн. (а.с.60 т2).

В судовому засіданні 30.03.2015р. представник Позивача - ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги в повному обсязі в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 19.03.2015р. та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 30.03.2015р. через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю представника Відповідача бути присутнім у судовому засіданні, оскільки останній бере участь в засіданні Господарського суду м. Києва скарги ПАТ «Укрнафта» на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві в рамках судової справи № 6/521, на підтвердження чого додав до клопотання ухвалу господарського суду м. Києва від 20.03.2015р. (а.с.73-74 т2).

Разом з тим, суд вважає, що зважаючи на наявність в матеріалах справи достатніх доказів для вирішення справи по суті, в тому числі і численних заперечень Відповідача на позовну заяву, та зважаючи на строки розгляду справи, встановлені ст. 157 ЦПК України, можливо провести розгляд справи без участі представника Відповідача, а тому протокольною ухвалою від 30.03.2015р. суд вирішив відмовити в задоволенні клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.

Суд, вислухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно п.п.6.1.-6.4. Протоколу № 20 Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрнафта") від 25 лютого 2011 року (а.с.10-17 т1, 97-104 т1), загальними зборами акціонерів ВАТ «Укрнафта» було прийнято наступне рішення:

- затвердити прибуток у розмірі 2 646 287 000,00 грн., отриманий ВАТ "Укрнафта" за 2010 рік;

- затвердити наступний порядок розподілу прибутку, отриманого ВАТ "Укрнафта" у 2010 році: - 793 905 386,40 грн., що складає 30,00073% від суми чистого прибутку, отриманого Товариством за 2010 рік, спрямувати на виплату дивідендів. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 14,64 грн.; - 1 852 381 613,60 грн. чистого прибутку, отриманого Товариством за 2010 рік, спрямувати на поповнення обігових коштів та технічне переобладнання Товариства;

- виплату дивідендів за 2010 рік здійснити в грошовій формі у строк з 01.03.2011 р. по 31.12.2011 р. відповідно до Закону;

- затвердити наступний порядок виплати акціонерам дивідендів за підсумками 2010 року: - дивіденди виплачуються пропорційно до загальної кількості належних акціонеру акцій на дату початку виплати дивідендів, тобто на 01.03.2011 р.; - виплату дивідендів здійснити Товариству (центральній бухгалтерії) із залученням реєстратора ВАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" акціонерам - юридичним особам шляхом перерахування на банківський рахунок, акціонерам - фізичним особам - готівкою, поштовим переказом або на банківський рахунок; - витрати по оплаті переказу дивідендів несе акціонер; - виплату дивідендів акціонерам - юридичним та фізичним особам на банківський рахунок проводити після надходження від акціонерів листів, оформлених згідно вимог чинного законодавства України, з зазначенням (уточненням) усіх необхідних банківських реквізитів, на які необхідно здійснити перерахування належних їм дивідендів. Відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту наданих банківських реквізитів покладається на акціонера.

Статтею 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно із п. 8) ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Статтею 116 ЦК України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

Відповідно до ст. 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

Статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Згідно із ч. 4 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

З огляду на викладені положення вбачається, що правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства (в т.ч. права на одержання дивідендів) є набуття права на відповідну акцію товариства.

Відповідно до виписки про стан рахунку у цінних паперах депонента обмежена за емітентом, виданої 01.03.2011р. ПАТ «ІНГ Банк Україна» The Bank of New York Mellon станом на 01.03.2011р. був власником 433 470 простих іменних акцій ВАТ «Укрнафта» (а.с.18 т1, 105 т1), що в силу положень ст.ст. 2, 25 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. 167 Господарського кодексу України та ст. 152 Цивільного кодексу України свідчить про існування у нього права на отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивідендів).

За змістом ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, відповідно до закону. Рішення про виплату дивідендів у розмірі більше 30 відсотків за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Із змісту статті 41 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що питання затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків віднесено до компетенції загальних зборів.

Наявним в матеріалах справи рішенням Відповідача, що оформлене протоколом № 20 від 25.02.2011р. підтверджується затвердження Загальними зборами акціонерів Відповідача прибутку за 2010 рік, визначення його розподілу, розміру, порядку та строків виплати дивідендів акціонерам, а саме: в розмірі 14,64 грн. на одну акцію із строком сплати у період з 01.03.2011 р. по 31.12.2011 р. на повідомлені акціонерами рахунки.

Таким чином, з прийняттям наведеного рішення ПАТ «Укрнафта» взяло на себе зобов'язання із виплати в т.ч. на користь The Bank of New York Mellon дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2010 році у розмірі 6 346 000,80 грн. (433 470 - кількість належних Банку акцій * 14,64 грн. - розмір дивідендів, що припадає на одну акцію) у період з 01.03.2011 р. по 31.12.2011 р.

Пунктом 2.2. Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 386 від 25.12.2001 (чинного на момент прийняття рішення загальними зборами відповідача від 26.01.2010) передбачено, що виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами. Відповідно до п.2.9. Положення виплата дивідендів за іменними акціями та за акціями, випущеними в бездокументарній формі, здійснюється відповідно до реєстру власників цінних паперів.

Отже, чинне законодавство регламентує виплату дивідендів відповідно до реєстру власників цінних паперів складеного на дату початку виплати дивідендів та даних вказаних в цьому реєстрі, і не встановлюють ніяких інших додаткових умов для виплати дивідендів.

Враховуючи викладені вимоги закону, суд вважає за необхідне зазначити про те, що отримання дивідендів - це право учасника. Обов'язки учасників визначені в ст. 11 Закону України "Про господарські товариства" і серед них відсутній обов'язок акціонера висувати до емітента письмову вимогу щодо отримання нарахованих дивідендів. До того ж, обов'язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов (зокрема, таких, як звернення акціонера з письмовою вимогою), покладено на виконавчий орган акціонерного товариства у встановлений у рішенні загальних зборів строк, в даному випадку за 2010 рік з 01.03.2011 по 31.12.2011р.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, визначених рішенням загальних зборів акціонерів відповідача строків, зобов'язання по виплаті на користь The Bank of New York Mellon дивідендів за 2010 рік у сумі 6 346 000,80 грн мало бути виконано відповідачем до 31.12.2011р., причин у відмові виплати у відповідача не було.

Судом встановлено, що 18 липня 2014 року між Банком Нью-Йорк Меллон (The Bank of New York Mellon) (Відчужувач за договором) та ОСОБА_1 (Набувач за договором) було укладено Договір про відступлення права вимоги (а.с.19-30), за умовами якого Відчужувач відступає Набувачу, а Набувач набуває право грошової вимоги до Укрнафта на частину Дивідендів Відчужувача пропорційно кількості АДР Набувача, які складають узгоджену суму в 2 186 814,72 грн., а саме: - щодо дивідендів за 2006 рік - 1 187 082,24 грн., - щодо дивідендів за 2007 рік - 609 020,16 грн., - щодо дивідендів за 2010 рік - 390 712,32 грн.

Відповідно до п.1.2. Договору про відступлення права вимоги, разом з правом грошової вимоги на Відступлені Дивіденди до Набувача переходить право вимагати від Укрнафта сплати (і) суми боргу за Відступленими Дивідендами з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних за весь час прострочення (іі) інших збитків, завданих простроченням виплати Відступлених Дивідендів та (ііі) інші способи захисту порушеного права, передбачені законодавством.

Право грошової вимоги на Відступлені Дивіденди переходить від Відчужувача до Набувача з моменту підписання Сторонами цього Договору та з цього моменту Набувач вправі вимагати від Укрнафта виплатити йому заборгованості по Відступлених Дивідендах та інших передбачених законодавством України платежів, пов'язаних з простроченням виплати Відступлених Дивідендів (п.1.3. Договору).

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, за змістом вказаних норм відбувається лише заміна особи, на користь якої боржник повинен виконати зобов'язання, сутність якого залишається незмінною.

Таким чином, відбулась заміна кредитора за зобов'язаннями ПАТ «Укрнафта» перед The Bank of New York Mellon щодо сплати дивідендів за 2010 рік. Новим Кредитором за зобов'язаннями ПАТ «Укрнафта» щодо виплати дивідендів за 2010 рік в сумі 390 712,32 грн. в результаті відступлення прав вимоги став Позивач - ОСОБА_1, який правомірно звернувся з вимогами до Відповідача за зобов'язанням про стягнення суми несплачених дивідендів, оскільки Відповідач не виконує зобов'язання взяті на себе щодо їх сплати.

23 липня 2014 року Позивач направив на адресу Відповідача Повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні та вимогу про виплату заборгованості по дивідендах за 2010 рік від 22.07.2014р (а.с.31-32), в якому вимагав від ПАТ «Укрнафта» негайно сплатити заборгованість по дивідендах за 2010 рік на суму 390 712,32 грн. шляхом перерахування відповідних сум дивідендів на вказаний Позивачем банківський рахунок, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 6067 від 23.07.2014р про відправку поштового повідомлення (а.с.33).

Разом з тим, Відповідач вказану вимогу Позивача залишив без відповіді та без задоволення.

Згідно з положеннями п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (пп. "б" п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень п. 160.2 ст. 160 цього Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15% їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України, що набрали чинності, з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

Відповідно до п. 103.1, 103.2. та 103.4. ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п. 103.10. ст. 103 Податкового кодексу України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування в порядку положень ст. 160 Податкового кодексу України за ставкою в розмірі 15% від суми доходу за рахунок нерезидента.

Як встановлено судом, станом на дату початку виплати дивідендів за 2010 рік - 01.03.2011р. право на отримання відповідної суми дивідендів належала юридичній особі - Банку Нью-Йорк Меллон (The Bank of New York Mellon), яка є резидентом Сполучених Штатів Америки.

Відповідно до ст. 10 Конвенції між Урядом України та Урядом США про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, і якими фактично володіє резидент другої Договірної Держави, можуть бути оподатковані у цій другій Державі. Однак, такі дивіденди можуть також оподатковуватись у першій Договірній Державі і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що стягується, не повинен перевищувати: а) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія, яка володіє не менш ніж 10 відсотками акцій, що дають право голосу (або якщо компанія не має акцій, що дають право голосу не менш ніж 10 відсотків статутного фонду), та, у випадку України, нерезидент України володіє не менше ніж 20 відсотками акцій, що дають право голосу, або у випадку, якщо компанія не має таких акцій, то 20 відсотками статутного фонду; b) 15 відсотків загальної суми дивідендів в інших випадках.

Так, враховуючи положення вказаної Конвенції та положень ст.ст. 103, 160 Податкового кодексу України, розмір дивідендів за 2010 рік до виплати підлягає оподаткуванню шляхом утримання відповідачем під час їх сплати 15% від суми таких коштів на користь Державного бюджету України.

Тобто, незважаючи на строки виконання відповідачем спірного грошового зобов'язання Банк Нью-Йорк Меллон (The Bank of New York Mellon), який в подальшому відступив право вимоги сплати спірних дивідендів на користь Позивача, в будь-якому випадку не міг розраховувати на отримання відповідних коштів у розмірі більшому ніж розмір визначених дивідендів за вирахуванням встановленої законодавством суми податку, що становить 332 105,47 грн. (390 712,32 грн. - 15%).

Так встановивши, що дивіденди є доходом, який отриманий нерезидентом із джерелом походження в Україні, що підлягає оподаткуванню згідно з п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України і сплата такого податку є обов'язком нерезидента, який виконується резидентом (ПАТ "Укрнафта", податковий агент) під час відповідної виплати, суд дійшов висновку, що сума прострочених дивідендів за 2010 рік, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача становить 332 105,47 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних в зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язань, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ст. 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобов'язань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов'язань, тобто до порушення грошового зобов'язання, незалежно від визначених ст.11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Про наявність грошового зобов'язання свідчить лише вид майна (гроші), яке підлягає передачі боржником на користь кредитора (спосіб виконання зобов'язання).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, нарахування позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті суми дивідендів, яке виникло із корпоративних відносин, є правомірним.

Відповідно до надано позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.03.2015р.) вбачається, що нарахування заявлених до стягнення таких сум здійснюється за період прострочення з 01.01.2012р. по 30.03.2015р. від суми прострочених дивідендів у розмірі 371 176,70 грн. (390 712,32 грн. - 5% податку), однак суд здійснює їх перерахунок виходячи з наступного.

На підставі зазначеного вище, позивач в будь-якому випадку не міг розраховувати на отримання відповідних коштів у розмірі більшому ніж розмір визначених дивідендів за вирахуванням встановленої законодавством суми податку, що становить 332 105,47 грн.

Таким чином, правомірним в даному випадку застосуванням до відповідача передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальності є нарахування інфляційних втрат та 3% річних саме від суми дивідендів у розмірі 332 105,47 грн.

За перерахунком суду з урахуванням викладеного та визначених позивачем періодів нарахування (з 01.01.2012р. по 30.03.2015р.) розміри інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті спірних дивідендів у розмірі 332 105,47 грн. становлять 119 225,83 грн. та 32 318,87 грн. відповідно.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у вигляді втраченої вигоди у розмірі 497 541,73 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

В обґрунтування наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди останній вказує на те, що Банк Нью-Йорк Меллон (The Bank of New York Mellon) є іноземним інвестором, якому спірні дивіденди мали бути виплачені в іноземній валюті як повернення прибутків та доходів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, а тому у випадку сплати Відповідачем дивідендів у встановлені строки (до 31.12.2011р.) Банк мав право розраховувати на отримання 41 331,84 доларів США, однак внаслідок прострочення Відповідачем станом на 18 березня 2015 року у зв'язку із девальвацією гривні до долара США Банк може розраховувати на отримання лише 14 255,41 доларів США, що, на думку позивача, свідчить про понесення ним збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі, що становить різницю між визначеними сумами перерахованої по середньозваженому курсу міжбанківського ринку гривні до долара США станом на 18 березня 2015 року за вирахуванням суми інфляційних нарахувань.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вказаний позивачем розмір прибутку у доларах США та обґрунтування вимог про стягнення збитків не дають підстав для висновку про доведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку між простроченням відповідача по виплаті дивідендів у розмірі 332 105,47 грн. та можливим отриманням доходу у розмірі 41 331,84 доларів США, тобто не надано належних доказів того, що у випадку своєчасної виплати Товариством дивідендів у розмірі 332 105,47 грн. (до 31.12.2011р.) Банк Нью-Йорк Меллон (The Bank of New York Mellon) дійсно отримав би дохід у розмірі 41 331,84 доларів США, адже не був позбавлений права на скерування таких коштів на будь-які інші цілі, відмінні від купівлі іноземної валюти.

Наведені обставини свідчать про відсутність таких складових цивільного правопорушення як причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою Відповідача та збитками (упущеною вигодою) Банку, а також обґрунтованого розміру збитків, що виключає можливість задоволення вимоги про стягнення з відповідача упущеної вигоди.

Таким чином, враховуючи викладене, розглянувши справу в межах заявлених Позивачем вимог та наданих доказів на їх підтвердження, зокрема, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення боргу по виплаті дивідендів підлягає частковому задоволенню, а тому суд присуджує до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» заборгованості по виплаті суми дивідендів - 332 105,47 грн., інфляційні втрати - 119 225,83 грн. та 3% річних - 32 318,87 грн., а всього 483 649,97 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд також присуджує до стягнення з відповідачів на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог, які було сплачено позивачем при поданні позову до суду, з урахуванням максимальної ставки судового збору за подання позову майнового характеру, визначеної Законом України «Про судовий збір», що становить 3 654,00 грн.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 22, 116, 152, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610-612, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст. 167 Господарського кодексу України, ст.ст. 103, 160 Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 25, 30 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», та керуючись ст.ст. 10, 11, 26, 30, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз», про стягнення боргу по виплаті дивідендів - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (ідентифікаційний код 00135390, розташованого за адресою: 04053, м.Київ, пров.Нестерівський, 3-5) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) заборгованість по виплаті суми дивідендів за 2010 рік - 332 105,47 грн., інфляційні втрати - 119 225,83 грн., 3% річних - 32 318,87 грн., а всього 483 649,97 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (ідентифікаційний код 00135390, розташованого за адресою: 04053, м.Київ, пров.Нестерівський, 3-5) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 3 654,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: