Рішення № 43470122, 12.03.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 760/27809/13

Справа № 2-7327/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді- Лозинської М.І.,

за участі секретаря- Резніченко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, Служба у справах дітей Солом`янської районної у м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, витребування майна із незаконного володіння, припинення права власності; скасування державної реєстрації права власності, визнання права спільної сумісної власності подружжя , визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в грудні 2013 року звернувся до суду із позовом у якому просив визнати недійсним договір іпотеки , укладений 11 лютого 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.М.; визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 11 лютого 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_5.

В обґрунтування позову послався на те, що 27 січня 1993 року він уклав шлюб з ОСОБА_2, який був розірваний 1998 року. Під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 з колишньою дружиною - відповідачкою по справі, 26.06.1997 року придбав квартиру АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу, який був зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно 01 липня 1997 року № 272.

Позивач посилається на те, що тривалий час він не вимагав поділу майна подружжя, вважаючи, що свою частку він передасть дочці ОСОБА_5.

Позов мотивований тим, що у листопаді 2013 року йому стало відомо, що його колишня дружина, не спитавши у нього дозволу та не повідомивши про рішення щодо укладення договору, уклала з громадянкою Білорусії відповідачкою по справі ОСОБА_3 договір іпотеки спірної квартири у якій ? частина якої є спільним майном подружжя, оскільки їй потрібні були гроші. При цьому, вказав на те, що колишня дружина не сплачує за договором позики кошти і існує реальна загроза втрати нерухомого майна.

Укладений договір вважає незаконним, оскільки внаслідок його укладення відповідачкою подані нотаріусу та іпотеко держателю неправдиві свідчення щодо того, що на момент придбання ? частини квартири, вона у зареєстрованому шлюбі не перебуває та майно не є спільною сумісною власністю та внаслідок укладення даного договору порушено його права на ? частину у спільному майні подружжя.

Крім того, посилається на те , що даний договір повинен бути визнаний недійсним, оскільки нотаріусом при посвідченні договору було порушено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, оскільки нотаріусом не було взято до уваги наявність у паспорті ОСОБА_2 по якому встановлювалась ії особа, штампу , якій підтверджував перебування ії у шлюбі та штампу із датою розірвання шлюбу 20 січня 1998 року, на підставі яких можливо було встановити дату придбання об»єкту нерухомості , а саме те, що квартира була придбана у шлюбі.

Також позивач посилається на те, що укладений договір , окрім того, що порушує його права як співвласника майна, порушує ще й права малолітньої доньки відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була зареєстрована у спірній квартирі на момент укладення договору іпотеки, проте, відповідачкою у структурному підрозділі ВСП « Відрадненський» були отримані сфальшовані довідки про те, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано дві особи відповідачка та їх спільна донька ОСОБА_5

Оскільки укладений договір іпотеки , на думку позивача повинен бути визнаний недійсним, позивач просить визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої він просив крім заявлених вимог , просив витребувати з незаконного володіння та стягнути в натурі з ОСОБА_3 спірну квартиру, а саме: припинити право власності відповідачки на квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 8012580000; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 8012580000 від 14 квітня 2014 року, номер запису про право власності 5518319; визнати право спільної сумісної власності подружжя на частку у розмірі ? частини спірної квартири; визнати за ним та відповідачкою ОСОБА_2 право власності по 1/4 частині квартири та визнати право власності за ОСОБА_5 на частку у розмірі ? частини спірної квартири.

В ході судового засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задоволення.

Позивач підтримавши позовні вимоги вказав на те, що дізнався про укладений договір лише у листопаді 2013 року від доньки ОСОБА_5.

Крім наведених вище обставин позивач послався на те, що незважаючи на наявність справи у провадженні суду та ухвали суду від 20.08.2014 року про вжиття заходів забезпечення позову, відповідачкою ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на спірну квартиру та виселено у позасудовому порядку відповідачку та його доньку ОСОБА_5 При цьому на даний час в квартирі залишається зареєстрованою малолітня ОСОБА_8.

Представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пославшись на те, що на момент укладення договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотеко держателя, який став підставою для виникнення права власності на спірну квартиру у ОСОБА_3, які було укладено 11.02.2013 р. ОСОБА_2 було надано приватному нотаріусу КМНО Морозовій С.О. на підтвердження того, що іпотечне майно належить їй на праві приватної власності, свідоцтво про розірвання шлюбу та паспорт громадянина України, з яких було встановлено дату розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_1-20.01.1996року, а також подано заяву про те, що ОСОБА_2 на момент придбання спірної квартири в зареєстрованому шлюбі не перебувала, фактичних шлюбних відносин ні з ким не підтримувала.

Представник відповідача вважає, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту своїх прав, оскільки останнім має заявлятись вимоги виключено про стягнення грошової компенсації вартості квартири, відчуженої без згоди одного з подружжя, з огляду на те, що спірна квартира перейшла у приватну власність добросовісному набувачу.

Крім того, представник відповідача вказав на те, що позивач не є стороною правочину та відповідно не має правових підстав визнавати цей договір недійсним, оскільки на момент укладення зазначеного договору ОСОБА_3 правомірно та у визначений законом спосіб набула право власності на квартиру.

Вказано також на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки вказаний строк , як вважає представник відповідача повинен обчислюватись з 21.01.1998 року , тобто з дати розірвання шлюбу, а тому, як вважає представник відповідача ОСОБА_3 саме із цієї дати у позивача виникло право на позов щодо спільного сумісного майна із ОСОБА_2

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, пославшись на те, що під час укладення договору організацією оформлення та посвідчення договору позики іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя займався чоловік ОСОБА_3 Послалась на те, що їй достеменно не відомо було про зміст оспорюваних договірів , що були посвідчені, пославшись також і на те, що на час укладення правочинів у спірній квартирі була зареєстрована малолітня ОСОБА_8, про що було відомо ОСОБА_3 Вказала на те, що позовні вимоги вона визнає у повному обсязі.

Третя особа - ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала надані пояснення відповідачкою ОСОБА_3 та вважала, що позов повинен бути задоволений.

В судовому засіданні представник третьої особи- Служби у справах дітей Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації в судовому засіданні вважала, що позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотеко держателя повинні бути задоволені, оскільки внаслідок при їх укладенні не були враховані інтереси малолітньої ОСОБА_8, яка була зареєстрована у спірній квартирі . Вказала на те, що орган опіки та піклування Солом`янської райдержадміністрації дозволу на укладення договору не надавав, мати дитини з даного приводу до служби у справах дітей не зверталась.

Третя особа-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С.В. в судове засідання не з`явилась,будучи повідомленою належним чином, направивши до суду матеріали нотаріальної справи.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що позов підлягає задоволенню, оскільки оспорювані правочини укладені із істотним порушенням прав малолітньої особи.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, відповідачки ОСОБА_9., представника відповідачки ОСОБА_3, пояснення представника Служби у справах дітей Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації та третьої особи ОСОБА_5, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд виходить із наступного.

Як встановлено судом, 11.02.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., реєстровий номер 662.

Відповідно до пункту 1 Договору відповідач ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 позику в розмірі 326 114,40 грн., що є еквівалентом суми 40 800 доларів США по курсу НБУ на день підписання цього договору ( 1 долар США=7,993 гривень).

11 лютого 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ОСОБА_5 укладений договір іпотеки відповідно до якого остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 в рахунок забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором позики від 11.02.2013.

Даний договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.,реєстровий номер 663.

В той же день 11 .02.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ОСОБА_5,укладений договір про задоволення вимог іпотеко держателя відповідно до якого останні передають , а іпотеко держатель зобов`язується прийняти у власність за вартістю і на умовах, визначених цим Договором,належну іпотекодавцю на праві приватної власності вищевказану квартиру.

Даний договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.,реєстровий номер 665.

В ході розгляду справи встановлено, що під час перебування справи у суді відповідно до вказаного вище договору за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на спірну квартиру.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 27 січня 1993 року по 20 січня 1998 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського району м. Києва, а також повним Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.44 Кодексу Законів про шлюб та сім`ю України ,що діяв на час розірвання шлюбу, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_2 було придбано спірну квартиру АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого на Київській універсальній біржі 26 червня 1997 року за реєстровим № С8833/5937, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 01 липня 1997 року , співвласником якої є ОСОБА_5 у період перебування у шлюбі із позивачем ОСОБА_1.

Відповідно до статті 22 КПШС України нажите подружжям за час шлюбу майно є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Отже, судом встановлено, що 1\2 частина квартири спірної квартири належала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час укладення оспорюваних договорів на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.578 ЦК України майно , що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Частиною 2 статті 6 Закону України « Про іпотеку» також визначено, що майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників.

Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Частина перша статті 65 СК України встановлює, що чоловік та дружина розпоряджаються майном, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Зважаючи на те, що договір іпотеки підлягає нотаріальному посвідченню, а іпотека як обтяження нерухомого майна-державній реєстрації, згода другого з подружжя з пунктом 2 частини 3 статті 65 СК України повинна бути нотаріальна посвідчена. Другий з подружжя у разі укладення договору іпотеки без його згоди має право в судовому порядку оскаржити дійсність цього договору на підставі частини 2 статті 65 СК України.

Відповідно до пунктів 4.2-4.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 визначено, що при посвідченні правочинів щодо розпорядженням спільним майном подружжя, якщо правовстановлюючий документ оформлений на ім`я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого подружжя. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Про перевірку цих обставин відповідно до пункту 4.5 Порядку нотаріус робить відмітку на примірнику правочину, що залишається в матеріалах нотаріальної справи,з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не приєднуються до примірника такого правочину.

З матеріалів справи вбачається, що при посвідченні оспорюваних правочинів нотаріусом був отриманий паспорт ОСОБА_2 з відповідними сторінками, які містять інформацію про сімейний стан останньої, а саме про дату укладення шлюбу із позивачем -27.01.1993 року та дату його розірвання -20.01.1998 року, виходячи із чого та беручи до увагу дату придбання спірної квартири у власність , є очевидною обставина придбання квартири у період перебування у шлюбі із позивачем.

Проте, як встановлено судом в ході розгляду справи, дана обставина нотаріусом залишена поза увагою, згоду ОСОБА_1 на укладення ОСОБА_2 договору іпотеки не отримано, що є порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій , а також вимог Закону України « Про іпотеку».

Згідно із частиною 1 статті 36 Закону України « Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Зважаючи на те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя є окремим від іпотечного договору договором, який потребує нотаріального посвідчення, на його укладення також має бути надана нотаріально засвідчена згода другого з подружжя, якщо предметом цих договорів є спільне майно.

Прирівнення до договору про задоволення вимог іпотекодавця також відповідного застереження про це в іпотечному договорі вимагає під час укладення іпотечного договору щодо спільного майна отримання окремої згоди другого з подружжя на включення до цього договору іпотеки відповідного застереження . Відсутність такої згоди дає можливість визнати договір про задоволення вимог іпотекодавця і відповідного застереження недійсним, а у разі звернення стягнення на їх підставі-оскарження такого стягнення в суді.

Як встановлено, нотаріусом при посвідченні договору про задоволення вимог ОСОБА_3 згоду ОСОБА_1 також отримано не було.

Крім того, судом встановлено, що на час укладення оспорюваних правочинів у квартирі АДРЕСА_1 з 09.10.2007 року була зареєстрована малолітня ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується листом КП « Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації від 21.01.2014 № 166/38.

Відповідно до довідки КП « Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації від 03.11.2014 № 473 малолітня ОСОБА_8 за спірною адресою з реєстраційного обліку не знімалась.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають без дозволу органу опіки і піклування поміж іншого вчиняти такі правочині щодо ії майнових прав,як укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та ( або) державній реєстрації, у тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.

Відповідно до пунктів 1.9,1.10 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 296/5 передбачено, що з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подання йому довідки про склад сім`ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання.

У разі виявлення поданих відчужувачем документів , що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні або неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної , районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

В ході розгляду справи встановлено , що відповідачкою ОСОБА_2 дозвіл органу опіки та піклування при укладанні договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя не надавався.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена судом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).

Отже, оскільки договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя укладені відповідачкою ОСОБА_2 без згоди позивача як співвласника ? частини квартири, що перебувала у спільній сумісній власності подружжя, а також зважаючи на те, що внаслідок укладення даних договорів суттєво порушені права малолітньої ОСОБА_8, вказані договори підлягають визнанню недійсними, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню, оскільки внаслідок укладення даних правочинів істотно порушуються його права як співвласника ? частини спірної квартири.

При цьому суд вважає, що надана під час укладення правочинів ОСОБА_2 письмова нотаріально посвідчена заява щодо того, що на момент придбання спірної квартири, вона в зареєстрованому шлюбі не перебувала та фактичних шлюбних відносин ні з ким не підтримувала, суперечить встановленим судом обставинам, а тому до уваги не приймається та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову із цих підстав.

Крім того, відповідно до Закону України « Про іпотеку» передбачена відповідальність іпотекодавця щодо подання неправдивої інформації про права третіх осіб на майно, що є предметом іпотеки. Зокрема частиною 3 статті 6 Закону визначено, що іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обов'язку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу посилання представника відповідача ОСОБА_3 про сплив позовної давності щодо звернення позивача ОСОБА_1 з даними позовними вимогами, оскільки згідно із частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися пр. порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Така ж сама норма закріплена у ст.72 Сімейного Кодексу України, відповідно до якої позовна давність про поділ майна встановлена у три роки, строк якої обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Оскільки про порушення свого права як співвласника ? частини квартири, ОСОБА_1 дізнався у листопаді 2013 року , та іншого судом не встановлено, суд вважає, що звертаючись із позовом у грудні 2013 року, позивачем дотримані строки позовної давності.

Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки укладені договори іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя , на підставі якого зареєстроване право власності ОСОБА_3, підлягають визнанню недійсним, як наслідок зареєстроване право власності за ОСОБА_3 на спірну квартиру підлягає припиненню, а державна реєстрація скасуванню.

Відповідно до ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє право спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

У разі поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, згідно з статтею 70 СК України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із статтею 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір між ними може бути вирішений судом.

Виходячи із наведеного, беручи до уваги встановлення судом обставини щодо придбання спірної квартири відповідачкою в період перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем, внаслідок чого позивачу та відповідачці ОСОБА_2 належить ? частина квартири на праві спільної сумісної власності,що підлягає визнанню, виходячи із принципу рівності часток, в порядку поділу майна подружжя, за позивачем та відповідачем слід визнати окремо право власності по ? частині квартири АДРЕСА_1, та як наслідок такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про визнання права власності за ОСОБА_5 на ? частину спірної квартири задоволенню не підлягають, так як вказана частина квартири належить їй на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого на Київській універсальній біржі 26.06.1997 року за реєстровим № С8833/5937 та їй права як власника ? частини квартири ні ким не оспорені, у наслідок чого порушення ії прав в ході судового розгляду як володільця частини квартири не встановлено.

Відповідно до ст.88 ЦПК України в порядку розподілу судових витрат з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.215,216, 262, 578 ЦК України, ст.ст.65,68,70,71,72,177 СК України, ст.ст.22,44 КПШС України , Законом України « Про іпотеку», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, ст.ст.10,57-60, 88,209,2120215,294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, Служба у справах дітей Солом`янської районної у м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, витребування майна із незаконного володіння, припинення права власності; скасування державної реєстрації права власності, визнання права спільної сумісної власності подружжя , визнання права власності задовольнити частково.

Визнати недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений 11 лютого 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., реєстровий номер 663.

Визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений 11 лютого 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., реєстровий номер 665.

Припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 8012580000 від 14 квітня 2014 року, номер запису 5518319.

Визнати право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, житловою площею 27,9 кв.м., загальною площею 43,65 кв.м.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на 1\4 частину квартири АДРЕСА_1, житловою площею 27,9 кв.м., загальною площею 43,65 кв.м.

Визнати право власності за ОСОБА_2 на 1\4 частину квартири АДРЕСА_1, житловою площею 27,9 кв.м., загальною площею 43,65 кв.м.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір в рівних частинах на користь ОСОБА_1 у розмірі 3654 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: